Звернемося до християнської інтерпретації здорового тіла, адже тільки воно – тело-здоровоє, тіло-канон може сприйматися як загальна етична і лікарська норма. Не претендуючи на широкий обхват, вичленуємо лише деякі ключові положення біблійного навчання:

- про благодать, вирішальною ознакою якої є саме ЖИТТЯ;

- про сприяння тілесному і душевному здоров'ю ближнього як основну умову, необхідну для доказу справжньої віри. «По тому взнають все, що ви мої учні, якщо матимете любов між собою". (Ин.13: 35);

- про здорове тіло як фундаментальну цінність людини. «Кращий бідняк здоровий і міцний, ніж багач з виснаженим тілом; здоров'я, добробут здорового тіла дорожчі за всяке золото і міцне тіло краще за незчисленне багатство». (Сер. 30: 14,15);

- про духовну природу тілесного здоров'я. «Світильник для тіла є око. Якщо око твоє буде чисте, то все тіло твоє буде світле; якщо око твоє буде худе, то все тіло твоє буде темне». (Мтф. 6: 22,23);

- про самоценності і функціональній єдності органів і частин тіла. Різні органи тіла знаходяться між собою і зовнішнім світом в тісному зв'язку, со-полагаются один з одним і рас-полагаются один в одному, і цей взаємозв'язок не може бути поставлена під сумнів, бо форма людського тіла пред-дана Богом. «Бог розташував члени, кожен у складі тіла, як Йому було бажане. Не може око сказати руці: ти не потрібна; або також голова ногам: ви мені не потрібні. Навпаки, члени тіла, які здаються слабкими, набагато потрібніші. Бог розміряв тіло, вселивши про менш досконалий більше піклування, щоб не було розділення в тілі, а всі члени однаково піклувалися один про одного. Тому чи страждає один член, страждають з ним всі члени; чи славиться один член, з ним радіють всі члени». (1 Крф. 12: 18-26);

У Старому Завіті тіло і плоть позначені одним словом "басар", в грецькому ж тексті Нового Заповіту для цих понять є два слова: тіло (грецький текст) (лат. Corpus) і плоть (грецький текст), тобто приблизно те, що тепер в гістології називається "тканиною" і є нижчестоячим поняттям структурну організацію тіла. Тіло є сукупність злагоджено діючих органів, що складаються з (грецький текст) тканини. Іов Багатостраждальний, нарікаючи, нагадує Богу: "Пригадай, що Ти, як глину, обробив мене, і в прах обертаєш мене... шкірою і плоттю одягнув мене, кістками і жилами скріпляв мене" (Іов. 10: 9, 11). Плоть вийшла з рук Божіїх як би з рук ткача, і Псаломщик славить Бога: "Ти влаштував нутрощі мої і виткав мене в чреві матері моєї. Славлю Тебе, тому що я дивно влаштований" (Пс. 138: 13, 14). Тим самим плоть гідна і нашого захоплення, бо вона була сприйнята Сином Божіїм: "Слово стало плотію" (Ін. 1: 14). Плоть здатна перетворюватися Духом Божіїм. Навіть апостол Павло, який в термін "плоть" вносить деяку смислову подвійність, говорить: "Ніхто ніколи не мав ненависті до своєї плоті, але живить і гріє її, як і Господь Церква; тому що ми члени тіла Його, від плоті Його і від кісток Його" (Еф. 5: 29-30).

У Посланні до Євреїв (2: 14) апостол Павло ще більше затверджує гідність плоті: "Як діти причетні плоть і кров, то і Він (Ісус, -- еп. До.) також сприйняв оні, щоб смертю позбавити сили має державу смерті, тобто діавола". Тому і в молитвах, пов'язаних з Причащанням (до і після його), зустрічаються не тільки вирази "тіло" Хрістово, але і "плоть". Наприклад, в молитві перед Святим Причащанням святитель Василь Великий звертається до Ісуса Хрісту: "Безначальнаго Батька сопрісносущний Сині і собезначальний, премногия ради добрості, в останні дні в плоть оболкийся...". Або ж в подячній молитві святого Сімеона Метафраста мовиться: "Давий мені пищу плоть Твою волею... паче ж пройди в уди моя, у вся склади, в утробу, в серці... склади затверди з кістками укупі. Відчуттів просвіти просту пятеріцу".

Плоть представляється складовою частиною нашої тілесної істоти, коли людина здорова. Про це говорять в контексті такі біблійні вирази, як "плоть і кров", "кістка і плоть", "серце і плоть". А в хворобливому стані людини слово "плоть" може позначати все тіло, як, наприклад, у царя Давида: "Стегна мої повні запаленнями і немає цілого місця в плоті моєї" (Пс. 37: 8) або у апостола Павла, коли він скаржиться на "капосника плоті", пише до Галатам: "Хоча я в немочі плоті благовествовал вам вперше, але ви не знехтували спокуси мого в плоті моєї і не возгнушалісь ним, а прийняли мене..." (Гал. 4: 14). Коли ж апостол Павло в Посланні до Корінфянам про духовну людину протиставляє його людині плотській, то тут дуалізм не антропологічний, а етичний. Сказати, що людина плотська, значить характеризувати його з тієї сторони його земного, тілесного, зовнішнього аспекту, яка дає йому можливість виражати себе тільки (або переважно) за допомогою цієї плоті.

Наше тіло, по Біблії, не є простою сукупністю плоті і кісток, плоті і крові, якою володіє людина під час свого земного існування. Тіло не тільки об'єднує всі члени, його складові, - воно виражає особу в її головних станах. Існування душі після смерті навіть в Царстві Божієм