Жодне принципове рішення не приймалося в УПЦ МП без попереднього погодження з Москвою. Недаремно Президент Росії Володимир Путін 28 червня 2005 року підписав указ про нагородження орденом митрополита Київського і всієї України Володимира (Сабодана), Предстоятеля Української Православної Церкви (Московського Патріархату). Згідно наказу, Митрополит Володимир нагороджений "За заслуги у розвитку духовних і культурних традицій та зміцнення російсько-українських відносин".

УПЦ МП користувалася особливою підтримкою місцевої влади. Приміром, Московському Патріархату передали у власність Спасо-Преображенський Собор в Одесі, який будували за кошти одеситів - не лише вірних цієї конфесії. Службовці різних державних установ пропонували одеситам сплатити від 200 до 500 гривень на відновлення Спасо-Преображенського собору. Гроші на храм збирали паралельно з оформленням документів на приватне підприємництво. Однак, за словами чиновників, справа ця була добровільною [4].

Підґрунтям участі УПЦ МП у політиці є бажання заволодіти новими приміщеннями. Це продемонстрували події в Херсоні у 2003 році. Жорсткі дискусії розгорнулися навколо проблеми повернення УПЦ МП приміщення колишнього Духовного училища, в якому розмістилися класи музичного училища. У інтелігенції міста викликало обурення те, що церковників, як виявилося, зовсім не цікавить подальша доля майбутніх музикантів. Всі компромісні варіанти (наприклад, передання Церкві замість училища колишнього дитячого садку для організації в ньому духовного училища) представників Херсонської єпархії УПЦ МП не влаштовували. В той же час представники десяти християнських конфесій Херсону звернулися до своїх колег з УПЦ МП з проханням не загострювати ситуацію навколо повернення будівлі колишнього Духовного училища Церкві. Як писала газета "СВ-Гривна" (№ 45, 2002 р.) у зверненні зокрема говориться, що вимоги Церкви відібрати у студентів та викладачів будинок музикального училища не тільки не сприяє популярності Московському патріархату, але й усьому християнству в цілому. Єпископ Херсонський та Таврійський УПЦ (КП) Даміан та представники автокефальної церкви нагадували, що православні зараз розділені на три гілки, які всі можуть претендувати на будинок музичного училища, але цього не роблять, бо розуміють важливість для Херсону музичного навчального закладу [5].

Події кінця 2004 року були сприйняті в середовищі УПЦ МП як загроза втрати панівного становища та підсилення позиції УПЦ КП. На рішучі кроки південну ієрархію УПЦ МП підштовхнула неординарна поведінка митрополита Володимира, який відкрито підтримав кандидата в Президенти В. Януковича. Таку позицію Володимира схвалили представники проросійських організацій в Україні.

Під час виборчої кампанії 2004 року вірних УПЦ МП безпосередньо у храмах агітували голосувати за тодішнього кандидата на посаду Президента України Віктора Януковича. Частина листівок була за підписом і з особистою печаткою митрополита Агатангела, у яких Владика, посилаючись на благословення "самої Цариці Небесної" прохав "...одеситів і мешканців області прийти на виборчі дільниці і віддати свої голоси за гідного кандидата в Президенти Віктора Януковича" і далі повідомляв, що саме "...про це ми щиро молимося в одеських святинях".

У Херсоні окрім агітації за Віктора Януковича, священики УПЦ (МП) поширювали ще й антиющенківські матеріали, які не містили вихідних реквізитів [6].

У Кафедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці Одеської і Ізмаїльської єпархії Української православної церкви Московського Патріархату активно поширювали листівки, підписані так званим Комітетом захисту Конституції і демократії в Одесі. Автори листівки заявляли, що "не визнають результатів повторного голосування другого туру виборів Президента України". У передовиці газети "Губернські вісті" (Херсон) (№ 23 (24) за 18 листопада 2004 року) писалося: "Ми, істинно православні, будемо молитися за нашого президента, за Віктора Федоровича Януковича, щоб ці доленосні вибори пройшли успішно та був обраний досвідчений керівник". Далі йде звернення до вірних чад єдиної праведної церкви. У зверненні йдеться про необхідність подбати про дружбу з росіянами та білорусами тощо. Під зверненням підпис: "+ Архієпископ Іонафан", і лік його Високопреосвященства.

Водночас 15 грудня 2004 року представники інших християнських Церков м. Одеси провели прес-конференцію "Церква з народом, але поза політикою", присвячену релігійній оцінці суспільно-політичних подій в Україні. Прес-конференцію організували Духовна рада християнських конфесій м. Одеси й Одеської області і Духовна рада християн в Одеській області, які об'єднують усі християнські конфесії регіону (за винятком УПЦ Московського Патриархату).

Учасники прес-конференції ще раз підкреслили свою політичну незаангажованість. "Церква Христова не була і не буде розмінною монетою в політичній боротьбі різних політичних сил. Але вона не може залишатися осторонь від народу, тому що наша паства є частиною цього народу. Тому настрої, страхи, очікування і надії наших віруючих, простих одеситів і жителів області, не можуть не хвилювати нас", - сказано в спільному зверненні [7].

Після виборів 2004 року розпочався новий етап наступу на нову владу, а події часів виборчої кампанії представляли не інакше як "випадковість". УПЦ МП заявляла про так званий наступ на "канонічне православ'я", "спроби віддати Україну на поталу католикам" і таке інше... Так званий "Комітет" оголосив про проведення безстрокової акції "Одеса за чесні вибори" та "Одеса проти Ющенка". "Ми закликаємо всіх обдурених виборців Януковича не сидіти і не чекати доки узурпатори поставлять Одесу і Півень та Схід в цілому - на коліна. Їхній цинізм не знає кордонів, "демократичний" Захід закриє очі на все, як заплющив очі на геноцид сербів у Косово. Ми закликаємо всіх виборців Януковича відстояти свій вибір і свою свободу за допомогою громадянських акцій", - йшлося у листівці, яку поширювали тоді саме