Согласно российськой геральдіке, золотиє "мальтійськіє" крести імелі на своїхгербах некоториє города, к прімеру: Золотоноша, Міргород и Зеньков полтавськой губернії; Погар, Бонза и Конотоп черніговськой губернії; Ковель волинськой,

Пермськая и Елізаветпольськая губернії и прочие. Павловськ С.-Петербургской, ВіндаваКурляндськой, Белозерськ Новгородськой губерній,

Пермськая и Елізаветпольськая губернії и прочие.

Все, кто награждался крестамі святого Георгия Победоносца всех четирех степеней, іменовалісь, как известно,"георгиевскими кавалерамі".

Крест "просфорний-константіновській"

Впервиє еті слова по-гречеські "IC.XP.NIKA", что означаєт - "Іїсус Хрістос - Победитель",были напісани золотом на трех больших крестах в Царьграде самім равноапостольним Імператором Константіном.
"Побеждающему дам сесть с Мною на престоле моєм, как и Я победіл, и сел с Отцем Моїм на престоле его"(Апок. 3:21), - говоріт Спаситель, победітель ада и смерті.

Крест старопечатний "плетений"

"Ето плетенье получено от древнехрістіанського іськусства, - авторітетно сообщаєт профессор В. Н. Щепкин, -где оно ізвестно в резьбе и мозаїке. Візантійськоє плетеніє в свою очередь переходіт к славянам, у коїх оно в древнейшую епоху особенно распространено вглаголічеськіх рукопісях" (Учебник русськой палеографії, м., 1920, стр. 51).
Наїболєє часто ізображенія "плетеных"крестов встречаются как украшенія болгарськіх и русськіх старопечатних кніг.

Крест "кріновідний"

Белиє польовиє лілії називаются по-славянські "кріни сельниє". У кніге "русськоє медноє літье" можемвідеть нательний "крестік с кріновіднимі концамі із Серенська ХI-ХII веков. Такие крестіки ізвестни у візантійськіх древностях ХI-ХII веков, а в XIV-XVвеках билі широко распространени на Руси" (М., 1993, стр. 159).
Вообще ж символічеськоє ізображеніє креста, состоящего із цветков лілії, напомінаєт: "Я, - говоріт Господь, - лілія долін" (Песн. 2;1), преобраздующих небесного женіха.
"Вислушайте Меня, благочестівиє деті, - прізиваєт всех Слово Божіє, - цветіте, как лілія" (Сирах.39:16-18), то есть, інимі словамі, мудрою и благочестівою жізнью будьте чистим благоуханієм Всесовершенному.

Крест "распятіє"

Одно із первих дошедших до нас ізображеній распятого Іїсуса Хріста относится только к V веку, на дверях церкві святойСабіни в Ріме. С V века Спаситель стал ізображаться в длінном одеянії коллобії - как би б пріслоненним к кресту. Іменно такой образ Хріста можно відеть наранніх бронзових и серебряних крестах візантійського и сирійського проїсхожденія VII-IX веков.
Святой VI века Анастасий Синаїт напісал апологетічеськоє (по-греч. - "защита") сочиненіє "Протівакефалов" - еретічеськой секти, отріцающей соєдіненность в Хрісте двух естеств. К етому сочиненію он пріложіл ізображеніє распятія спасителя как доводпротів монофізітства. Он заклінаєт перепісчиков своєго проїзведенія вместе с текстом передавать непрікосновенно и пріложенноє к нему ізображеніє, как, впрочем, можем и відеть на рукопіси венськой бібліотеки.

До IX века включительно Хрістос ізображался на кресте не только жівим, воськресшим, но іторжествующим, и только в Х веке появілісь ізображенія мертвого Хріста (рис. 54).
С древнейших времен крести-распятія, как наВостоке, так и на Западе, імелі перекладіну для упора ступней распятого, и ноги его ізображалісь прігвожденнимі каждая отдельно своїм гвоздем. ІзображенієХріста с ськрещеннимі ступнямі, прігвожденнимі однім гвоздем, впервиє появілось, как новшество, на Западе у второй половіне XIII века.
Із православного догмата креста (ілі Іськупленія) несомненно витекаєт мисль о том, что смерть господа - ето викуп всех, прізванієвсех народов. Только крест, у отлічие от других казней, давал возможность Іїсусу Хрісту умереть с распростертимі рукамі, прізивающимі "все конциземлі" (Іс. 45:22).
Поетому в традіциі православія - ізображать Спасителя вседержітеля іменно как уже Воськресшего Крестоносителя, держащего іпрізивающего в свої об'ятія всю вселенную и несущего на Себе новозаветний жертвенник - крест. О етом говоріл и пророк Ієремія от ліцахрістоненавістников: "вложім древо в хлеб его" (11:19), то есть - древо крестноє наложім телу Хрістову, хлебом небесним називаємому (Свт.Димитрий Рост. цит. соч.).
Православіє нєїзменно учит, что всем грешникам страданія необходіми для сміренного усвоєнія імі Плода іськупленія - ДухаСвятого, посилаємого безгрешним Іськупітелем, чего по гордості не понімают папежникі, своїмі греховнимі страданіямі іщущие участія в безгрешних, а посемуїськупітельних Страстях Хрістових и тем самим впадающие в крестоборчеськую ересь "самоспасенія".

Крест схимнічеській, ілі "Голгофа"

Надпіси и кріптограмми на русськіх крестах всегда билі гораздо разнообразнєє, чем на Гречеськіх.
С XI века под ніжней косой перекладіной восьміконечного креста появляєтся символічеськоє ізображеніє голови Адама, погребенного по преданію на Голгофе (по-евр. - "лобноє место"), где и бил распят Хрістос. Еті его слова проясняют сложівшуюся наРуси к XVI веку традіцию проїзводіть около ізображенія "Голгофи" следующие обозначенія: "М.Л.Р.Б." - место лобноє распят бысть,"Г.Г." - гора Голгофа, "Г.А." - глава Адамова; прічем кості рук, лежащие перед голової, ізображаются: правая на льовой, как прі погребеніїілі прічащенії.
Букви "К" и "Т" означают копіє воїна и трость с губкой, ізображаємиє вдоль креста.
Над средней перекладіной помещаются надпіси: "IС" "ХС" - імя Іїсуса Хріста; а под ней: "НИКА"- Победітель; на тітле ілі около нєє надпісь: "СН'" "БЖIЙ" - Син Божій іногда - но чаще не нет "I.Н.Ц.И" - Іїсус Назорей ЦарьІудейській; надпісаніє ж над тітлой: "ЦР'" "СЛВИ" - Царь слави.
Такие крести положено вишивать на облаченіївелікой и ангельськой схими; трі креста на парамане и пять на кукуле: на челе, на груді, на обоїх плечах и на спіне.
У отлічие от образа креста, ізображающего непосредственно самого распятого Хріста, знаменіє креста передаєт его духовноєзначеніє, ізображаєт его реальний смисл, но не являєт сам Крест.
"Крест хранітель