Богородичні свята. Окрім свят на честь Христа і боже-ственної трійці християнська церква встановила ряд свят на честь його матері — Богородиці. Це: різдво Богородиці, введення у храм, благовіщення, першої пречистої, покрова (перші чотири відносять до «двонадесятих» свят) і багато свят на честь її «чудотворних» ікон.

У вшануванні діви Марії-Богородиці наявні сліди вша-нування стародавніми народами богині землі.

На створення образу християнської Богородиці знач-ний вплив справили уявлення стародавніх єгиптян про бо-гиню Ізіду. У християнських творах Богородиця зображується у вигляді «цариці небесної», крилатої небо-жительки, «оповитої в сонце». На голові в неї — вінок з дванадцяти зірок. Давньоєгипетська богиня Ізіда також зображувалася небесною царицею, вона також народила, за вченням стародавньої релігії, божественного сина — «спасителя» Гора. Подібна християнська Богородиця і до богині сирійців та фінікіян — Астарти. Стародавні народи вклонялися цим богиням, вважаючи їх божествами родю-чості землі, худоби, заступницями землеробства. Цими «властивостями» наділена й Богоматір християнства.

Міф про «непорочне зачаття» церква запозичила також з стародавніх, дохристиянських релігій. Згідно з релігійними міфами стародавнього Сходу, непорочно на-роджуються від непорочних матерів персидський Мітра, індуїстський Будда, стародавньо-іранський Заратуштра. Саме ці міфи й лягли в основу створення християнської легенди про «непорочне зачаття» як самої діви Марії, так і Христа (православна церква догмат про непорочне зачат-тя Марії її матір'ю Анною не визнає).

Свято Різдва Богородиці (мала пречиста) церква пов'язує з давніми землеробськими осінніми святами на завершення збирання врожаю. В день свята служителі культу з особливим натхненням розповідають віруючим, що Божа матір є «великою праведницею», помічницею і заступницею людей, покровителькою сільського господар-ства, що «народивши Христа» вона зробила перший крок до «вічного спасіння» людей.

Свято Уведення в храм Богородиці, згідно з ученням християнської церкви, пов'язане з передачею трирічної Марії на виховання до єрусалимського храму.

Благовіщення — свято, що має своїм змістом міф про одержання Марією повідомлення від архангела Гавриїла, що вона народить від «святого духа». На Україні це свято пов'язувалося церквою з початком весняних польових робіт ("свячення" насіння тощо) і прикметами про май-бутній врожай.

Свято першої пречистої церква відзначає як день пам'яті Богоматері. Багато в церковному тлумаченні цього свята на-гадує стародавньосирійське сказання про смерть Кібели — богині родючості. На Україні свято першої пречистої злилося з стародавньослов'янським язичницьким святом збирання врожаю і принесення хліба та плодів у жертву духам за «сприяння» новому врожаю.

Великим святом православної церкви, присвяченим культу Богоматері, є свято Покрови Богородиці. Воно не пов'язане з «земним життям» діви Марії; встановлене в пам'ять чудесного явлення Богородиці, яке нібито відбулося 910 р. у Влахернському храмі Богородиці в Кон-стантинополі. Під час нічного богослужіння юродивий Андрій, зарахований пізніше до святих, і його учень Єпіфаній бачили, як Богоматір, котру обступили ангели і святі, з'явилася у повітрі, помолилася про спасіння світу від бід і страждань і розпростерла над усіма свій покров у вигляді широкого тонкого серпанку.

Пасха (великдень). Серед багатьох християнських релі-гійних свят особливе місце належить святу Пасхи. Свят-кування Пасхи встановлене першими християнами в пам’ять «страждань, смерті І до чудесного воскресіння» Іісуса Христа.

Католицизм (грец. католикос — вселенський, всесвітній) — один з трьох основних напрямів християнства, має ряд особливостей у віровченні, відправленні культу та ор-ганізації. Сучасний католицизм поширений у країнах Європи, Північної та Південної Америки, а також Африки, Азії.

Церковні свята своїми назвами зобов'язані два-надцяти місяцям року і належать до так званих вели-ких свят, які православна церква відзначає урочистими богослужіннями.

Свято "Різдво Христове" православна церква за-раховує до числа своїх "двонадесятих свят". Це од-не з основних свят християнства. Своїм походжен-ням воно зобов'язане євангельським оповідям про дивне народження Ісуса Христа — сина Божого і водночас людини.

Міф про народження Христа своїми джерелами сягає у первісні культові дії. У Стародавньому Єгипті, Наприклад, 6 січня святкували день народження бога води, рослинності, володаря потойбічного світу Осиріса, а 25 грудня — день народження стародавньо-го іранського бога Митри. Утверджуючись в різних країнах, свято "Різдво Христове" вбирало в себе інші обряди і звичаї інших релігій, а також народних свят, набуваючи особливих рис, що не суперечили христи-янським догмам.

У Київську Русь свято прийшло разом з христи-янством у X ст. і злилося з зимовим старо-слов'янським святом — святками.

Головне значення в догматичному змісті цього свята церква відводить вченню про народження Ісуса Христа, який з'явився для того, щоб взяти на себе людські гріхи і вказати шлях до порятунку.

Хрещення Господнє. Це свято — одне з головних у християнстві. В писаннях, присвячених святу Хре-щення, теологи зазначають, що воно було проголо-шене в пам'ять історичної події — хрещення Ісуса Христа в річці Йордан. Ця подія описується в Євангеліях.

Спочатку християнство, як ми зазначали; взагалі не знало обряду схрещення. Про це свідчить те, що в ранній християнській літературі немає жодних згадок про Цей обряд. Він запозичений християнством із стародавніх культів. Окроплення водою існувало в багатьох дохристиянських релігіях. Одухотворяючи явища природи, наші далекі пращури одухотворяли й воду — важливе джерело життя людини. Вода вгамо-вувала спрагу, освіжала людину, землю, пасовища, забезпечувала