Доповнюють виставку книг великого земляка в районній бібліотеці - "Тарас Шевченко" (упорядник, автор передмови і коментаря Микола Тимошик), "Перші революційні вірші Тараса Шевченка" (підготовлено Львівським крайовим товариством "Рідна школа"), "Феномен Івана Огієнка" вже згадуваного канадського вченого Степана Ярмуся, перше число альманаху "Житині" міжрайонного літературно-мистецького об'єднання "Житині", в якому вміщено краєзнавчу розвідку "Подвижник церкви і науки" й листи Івана Огієнка до Івана Франка та Осипа Маковея, збірка "Огієнкові афоризми і сентенції" (упорядкування, вступна стаття й покажчики Зиновія Тіменика), "Голгофа Івана Огієнка" Миколи Тимошика тощо.

За неповними даними, бібліографія наукових, публіцистичних та художніх праць Івана Огієнка перевищує тисячу одиниць. 

5. Огієнко вчить нас жити

Уже другий десяток років поспіль весняної пори, овіяної світлим благовістом, Брусилів вшановує пам'ять свого знатного земляка. До однієї з духовних столиць України приїжджають гості з Києва, Житомира, інших міст нашої країни, щоб зачерпнути снаги з вічних огієнківських джерел, причаститися незгасним полум'ям високого слова предтечі. У ці дні оголошуються імена лауреатів премій його імени. Нагородження ними громадських діячів, письменників, вчених, митців за високі творчі досягнення в галузі громадської діяльности, науки, освіти, літератури, мистецтва ініціював на початку 90-х років минулого століття тодішній голова Житомирської обласної організації Національної Спілки письменників України, родом з Брусилівського району Олексій Опанасюк. А очолює Комітет у справах огієнківських премій один з їхніх лауреатів, ректор Національної академії мистецтв, народний художник України Андрій Чебикін. Зокрема, минулого року їх удостоєні письменник, дисидент, член Гельсінської правозахисної групи Василь Овсієнко, літератор і видавець, керівник Всеукраїнського центру дитячої книги, директор видавництва "Веселка" Ярема Гоян, ветеран української літератури, шістдесятник, автор книг "Визначні, відомі й та інші", "Ламані-переламані і... щасливі" Володимир П'янов, колишній в'язень мордовських таборів письменник Анатолій Шевчук, вчений із Сум Віктор Терлецький, художні керівники народного дитячого хореографічного ансамблю "Сонечко" з Житомира Тетяна і Михайло Гузуни.

А під час церемонії першого нагородження лауреатів премії імени Івана Огієнка, коли зайшла мова про те, як збиткувався тоталітарний режим над його родичами, тодішні керівники району покинули зал, де відбувалося зібрання. Родич видатного сина України Віктор Огієнко, навчаючись у ВНЗ, мусив приховувати навіть від приятелів свою приналежність до роду "українського буржуазного націоналіста". Й досі Першотравневою називається вулиця селища, на якій колись розташовувалося обійстя Огієнків, а інша, що примикає до неї, - Карла Маркса.

- Неабияких зусиль, - розповідає голова Брусилівського осередку Всеукраїнського товариства ім. Івана Огієнка, член Національної Спілки письменників України Василь Сташук, - коштувало вирішення питання про встановлення пам'ятного знака на місці, де народився і виріс наш славетний земляк.

Останнім часом ситуація змінюється на краще. Районна газета "Відродження" започаткувала рубрику "Огієнкові джерела", про Івана Огієнка розповідає районне радіо. Кілька книг з канадської посилки має районний краєзнавчий музей. У педагогічних колективах району проводяться Огієнківські читання. Набрав розмаху конкурс учнівських творів "Іван Огієнко - унікальна й універсальна постать нашої історії". Порушено питання про присвоєння імени Івана Огієнка Брусилівській загальноосвітній школі № 1. Селищна рада відкрила розрахунковий рахунок на спорудження пам'ятника Іванові Івановичу Огієнку. Заслуговує увіковічення пам'яті не тільки він сам, але також і його рід, дружина - брусилів'янка Домініка Литвинчук. Подружжю разом випало переживати еміграційні труднощі, смерть первістка - сина Євгена, тужити за надздвижанським містечком, материковою Україною.

...Людина великого інтелекту й порядности, Іван Огієнко вчить нас жити не одними земними потребами - перейматися високою духовністю, утвердженням у суспільстві вічних людських цінностей, Української Ідеї.

Висновки

Іван Огієнко, рано втративши батька, змушений був працювати і одночасно навчатися. Під час навчання в Києві (спочатку у військово-фельдшерській школі, а потім в університеті) у нього під впливом частих відвідин вистав українського театру та оточуючого середовища спостерігається перше пробудження української національної свідомості.

В період навчання у Києві він, окрім опанування фахових дисциплін. читав досить багато книг з історичної тематики, відвідував лекції з історії, філології, літературознавства.

У роки навчання в університеті (1903-1909 рр.) особливо стійкого характеру набрала тенденція до посилення української ідеї в широких масах населення України. Саме ці процеси помітно вплинули на сильне пробудження національного почуття Огієнка, визначили його місце в громадському житті. В цей час він розпочав активну наукову і громадську роботу.

Його активність на українському грунті була настільки високою, що не могла бути не поміченою адміністрацією університету, що перешкодила йому по закінченню на “відмінно” вузу і рекомендацією державної комісії залишити на роботі в університеті Св.Володимира на певний час реалізувати давню мрію. Але труднощі й невдачі, які він уперто і цілеспрямовано долав силою волі та надзвичайною працездатністю, Огієнка загартували, сприяли формуванню характеру науковця і борця за українську справу, підживлювали мрію про працю в університеті, яка незабаром стала реальністю. Перші самостійні лекції молодий приват-доцент прочитав у квітні 1915 р.

Уже тоді він проявив себе зрілим вченим-істориком і теоретиком літератури, заповзятим до українізаторської діяльності. Напередодні української національної революції 1917-1920 рр. І.Огієнко практично сформувався як український патріот-державник