у Янівському передмісті Львова будинок для філіала львівській лічниці – Товариство опіки над молоддю, де розмістилась ще й “Порадня матерів”. Львівського єпископа Варлаама, Атанасія – єпископа Львівського та митрополита Київського. В середині ХІХ століття цей рід спіткала досить типова для української шляхти доля: перехід на римо-католицький обряд і як результат – полонізація. В другій половині ХІХ століття Шептицьким ніщо не віщувало про якісь принципові зміни в їхньому житті [Див. 18, 51].
Діяльність Андрея Шептицького у Церкві почалась у складний для Галичини період. Це був переломний етап в історії суспільно-політичної боротьби, не лише Західної, але всієї України. У таких умовах і серед духовенства почалась активна діяльність тричі доктора, магістра новіціату Чину Святого Василія Великого отця Андрея. Молодий доктор права і магістр новиків протягом трьох років виконував свої обов’язки в Добромилі. Одночасно отець Андрей став проректором богословських студій у Василіянському монастирі у Кристинополі. Проте наукового дослідження своєї діяльності митрополит не дочекався на батьківщині ще до сьогодні, партійні пропагандисти, кожен раз вказували на блискавичність його духовної кар’єри, вбачаючи в цьому зловмисні наміри Ватикану [Див. 2, 302].
РОЗДІЛ 2.
РЕЛІГІЙНО-КАТЕХИТИЧНЕ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО
В другому розділі звертається особлива увага на релігійно-катехитичне навчання і виховання дітей та молоді митрополитом Андреєм Шептицьким. Кир Андрей настановляє, що виховання батьками власних дітей є великою відповідальністю. Владика підкреслює, що дитину в усьому треба вчити з дитинства, бо кожна дитина є tabula rasa – чиста дошка, на якій залишається назавжди те, що напишуть на ній. Митрополит Андрей Шептицький дає настанови для молоді, настановляє, що у житті завжди потрібна перевірка власного духа та просить українську молодь бути обережною, тікати від будь-якого гріха і бути вірним святій Церкві та Батьківщині, бо зрада Батьківщини та своєї Церкви є великим злочином.
2. 1. Важливість християнського виховання батьками власних дітей
Будучи ще ієромонахом у Кристинопільському монастирі, майбутній митрополит Андрей вже тоді виявив великі педагогічні здібності у вихованні дітей і молоді. Він добре розумів велику вагу правильного катехитичного виховання. Тому, коли став спочатку єпископом, а потім Львівським архиєпископом в і Галицьким митрополитом, та особливу увагу у своїй архиєрейській діяльності звернув на виховання дітей та молоді.
У пастирському посланні владики Андрея “О супружестві і родині” зустрічаємо такі слова: “Як кому Бог дав діти, вложив на него великий обов’язок, тії діти по Божому виховати. Колись на страшнім суді зажадає Бог строгого рахунку від родичів що о свої діти мало що дбали” [5, 84].
Митропролит пише про те, що кожна людина формується у молодості: “Людині легше бути такою, якою вона була у молодості. Хто виховався в родині тверезій і чесній, той ніколи не вп’ється, бо від батьків навчився уникати п’янства. Кому батьки змолоду говорили, що красти є гріхом, і що людина Божа того не робить, той не буде злодієм” [4, 484].
Кир Андрей настановляє, що релігійно-катехитичне виховання батьками власних дітей є великою відповідальністю перед Богом: “З цього видно, як батьки можуть відповідати за гріхи своїх дітей. Менше б було гріха на світі, коли б всі батьки хотіли та вміли дітей своїх по-Божому провадити” [3, 450].
Владика, подібно як стародавні філософи, вчить, що кожна дитина є tabula rasa – чиста дошка, на якій залишиться назавжди те , що напишуть на ній. “Душа дитини – як м’який віск, з якого можна все зробити. Кожне слово батьків і все, що дитина бачить і чує, засвоюється в молоденьку пам’ять і залишається на ціле життя” [5, 89].
Митрополит повчає, що ранній період дитинства – це час, у якому формується індивідуальність дитини. У цьому часі дитина як губка – вона повністю всмоктує будь-яку інформацію від власних батьків. “Коли дитина чує прокльони, то й не хотячи до них звикає. Коли дитина бачить, що батьки взаємно не шануються – вона вчиться батьків не шанувати. Коли дитина в хаті звикне бачити горілку, коли побачить батька або матір п’яними, у молодечу душу вщепиться та страшна хвороба п’янства, і може по роках розвинутися і довести людину до погуби” [7, 343].
Кир Андрей попереджує батьків, щоб вони пильнували своїх дітей і слідкували із ким їхні діти дружать. Він стверджує, що товариство, у якому виростає дитина, має великий вплив на її цінності, характер, ментальність. “Коли батьки не будуть стерегти дітей від поганого товариства, від пустих, нечемних забав – дитина виросте пустою і буде мати схильність до розпусти. А може, навіть, і у молодому віці зійти цілком на бездоріжжя., змолоду вже стратити невинність, змарнувати свою долю, погубити свою душу” [5, 95].
Владика підкреслює, що дитину всьому треба вчити з дитинства. Це є єдиний час у житті кожної особистості, у якому формуються найважливіші принципи її життя. З самого дитинства потрібно дітей навчити молитися, бо пізніше це дуже важко зробити. З найменшого віку треба дитину вести до Церкви, бо у старшому віці вона буде без причини нехтувати Святою Літургією. Батьки повинні слідкувати за словами і вчинками малої дитини, пильнувати, щоб дитина з самого малку ходила до школи і вчилася.
Митрополит ще раз звертає увагу на важливості брати дітей зі собою до Церкви. “Це дуже велика справа, щоб діти змолоду звикали до Церкви. Це дуже важна річ, щоб вони були на Службі Божій, бо такий закон, що