Кир Андрей наголошує, що надзвичайно важливою є катехизація дітей. “А катехизація після Вечірні може ще важливіша для дітей. Бо як без неї дитина навчиться Катехизму, як буде християнською дитиною? Як виросте чесною людиною? Як зможе по-християнськи жити і спасти свою душу?” [7, 350].

Є надзвичайно важливим особистий приклад християнського життя батьків для дітей. Батьки повинні із усіх сил старатися зберегти своїх дітей від впливу поганого прикладу зі сторони інших. Владика запевняє про те, що це є критерієм половини праці християнського доброго виховання дітей. Він просить батьків постійно молитися до Господа Бога про благодать у такій важливій справі, як виховання власних дітей.

Митрополит настановляє, подібно як філософи, що у житті існує бумеранг. Тобто, як батьки виховували своїх дітей, так само колись їхні діти будуть ставитися до них. “Кому Бог на дітях благословить, той має щасливу старість. Хто про дітей не дбає, той гірко у старості спокутує за всі хиби і помилки поганого виховання дітей” [3, 430].

Кир Андрей повчає, що існує бумеранг не тільки для батьків, а також для дітей. “Ви ж діти, пам’ятайте, що вам колись по літах ваші діти відплатять любов’ю за любов, яку ви мали до своїх батьків” [5, 87].

Він зазначає, що у світі існує великий порядок Божий, і всі кривди, які діти робили своїм батькам будуть повернуті. Тому що самі діти поганим ставлення до власних батьків прирікають себе на страждання. Ті діти, які шанують своїх батьків будуть благословення Богом, а ті, які не шанують – самі собі виносять вирок на страждання. Владика застерігає, що зневажання батьків, а ще гірше, їх побиття, - є великим гріхом. Він попереджує батьків, щоб вони ніколи не проклинали своїх дітей. “Страшною є річчю, коли батьки проклинають своїх дітей. Так зробив Ной, але не без промислу Божого. А Бог таке допустив, щоб на всі часи залишити страшний приклад для дітей, як мають батьків шанувати. Звичайно, батькам не годиться таке робити, навіть хоч би і тяжко провинилися їх діти” [5, 87].

2.2. Батьківські настанови Архипастира Андрея Шептицького

В 1932 році митрополит Андрей видав офіційне звернення: “Слово до української молоді”. Він пише: “Мій уряд душпастиря, а може ще більше, ніж той уряд, - приязнь, яку відчуваю до всіх вас разом, вимагає від мене безоглядної супроти вас щирости. Скажу вам усе, що виджу у вас доброго і все, що можу мати проти вас, або радше, що по моїй думці є від’ємною чергою вашого покоління” [7, 358].

Кир Андрей бачив гарячу любов молоді до Батьківщини – України. Ця любов була такою сильною аж до пожертви самого себе, свого добра, свого майбуття, свого власного щастя. Він стверджує, що ця любов сильно зросла. Це перша і найважливіша прикмета, якою молодь може відзначитися, і ця прикмета є у дійсності християнською.

Владика пише: “Християнство – це любов, так як Євангеліє є наукою любові. Християнська мораль, християнське життя, християнські ідеали стоять на жертві особистій, і без жертви особистої немає у християнстві правдивих цінностей. Любов не може йти в парі з ненавистю, бо ненависть чим більше звужена, тим більше робить з любові егоїзм. Можна всіх прав боронити, але не шляхом ненависті до інших людей” [3, 428].

Відзначивши позитивні риси, митрополит Андрей пише, що недолік молоді є те, що вона в жертві йде задалеко, тобто, готова посвятити не лише себе, але й чуже добро і загально-національні цінності. Це не є доброю прикметою, а перебільшенням. Чуже добро і чуже щастя повинні бути святими не лише для християнина, але для людини, як такої. Порушувати це добро не можна нікому, тому що найкраща ціль не освячує поганих засобів.

Ще одним недоліком молоді є нав’язування своїх думок і поглядів іншим, навіть часом через насильство і сліпий терор. У молоді немає толерантності. По цілому світі повіяв дух диктатури, який створив з одного боку – фашизм, а з другого – більшовизм. Молодь не винна у цьому, що “під впливом того духу найблагородніша думка любові Батьківщини і жертва за неї в’яне” [7, 359].

Кир Андрей звертає увагу молоді на велике значення найпершої із всіх чеснот – смиренності. Він стверджує, що молодь ставить вище власну думку від думки старших, а це є великою гордістю. Молодь вважає себе мдурішою і вищою, а це суперечить концепції християнства, яка від самих початків смиренність і покору вважала найголовнішими чеснотами життя християн. У своїх аргументах владика посилається на цитату із Святого Письма: “Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать”. Він настановляє, що основною чеснотою християнства є покірно думати про себе. Митрополит не дивується, що молодь не розуміє цієї науки, бо знає, як часто віра у серцях молоді жевріє. Кир Андрей є свідомий, що віра молоді є приспана журбою про життя і боротьбою з життям. Ця віра є дуже маленька, яка б показала молоді велику цінність цієї чесноти, яку християнство вважає найбільшою силою. Яка, однак, у суспільному, а ще більше у політичному житті здається такою слабкістю. Владика не дивується, що молодь цієї чесноти і