Владика просить зрозуміти молодь якою великою помилкою у її житті є легковаження думкою і досвідом старших. Він подає приклад, що так само як у Церкві і християнстві, так само і в національному житті досвід старших є фундаментом майбуття. “Народ, який за кожним поколінням не слухав досвіду старших, і якого б кожне покоління починало національну працю від себе – таки й народ залишився надзвичайно слабким між іншими народами”. Кир Андрей свідчив, що людина є немічним єством і далеким від правди є той, хто високо думає про себе. Владика стверджує, що у руках української молоді є лише одна хвилина існування нашої нації. Якщо молодь не поєднає своєї праці із працею попередніх поколінь, то українська нація не досягне жодної цілі [Див. 7, 360].

Митрополит вчить молодь, що у неї має бути повага до досвідку старших поколінь. Відкинення молоддю сильного авторитету є завжди сильно небезпечним. Якщо молодь відкине авторитет старших, то вона без жодних труднощів відкине авторитет, батьків і будь-який інший авторитет. Наприкінці дійде до того, що буде відкинений авторитет Церкви, Бога і будь-якої етики. Кир Андрей повчає, що коли відкидається важливий справжній авторитет, тоді наступає підміна понять. Справжній авторитет заміняється фальшивим – власною особистістю або авторитетом будь-якої партії [Див. 5, 77].

Владика стверджує, що молодь має нерозважну самопожертву. “Цією вадою її загального патріотизму, цією хибою є поспіх і нерозважність. Українська молодь, яка ще добре не приготована, надто швидко рветься до праці для суспільства, до політики. Молоді здається, що солдат на полі битви не може зупинитися, не може задуматися, розважити. Молодь вважає, що жертва тим успішніша, чим з більшим пафосом принесена, а через це – з більшою нерозважністю. Однак через це багато жертв, принесених найблагороднішими поривами найкращих з української молоді стає не тільки безуспішними, але просто шкідливими” [6, 320].

Митрополит настановляє, що у житті завжди потрібна перевірка власного духа. “Потрібно у житті перевіряти духа, потрібно розважити, чи дух, що пхає у той напрям, є духом добрим, духом від Бога. Потрібно вміти сумніватися і не вірити на перший вид краси чи добра” [8, 260].

Кир Андрей подає за приклад гарні овочі, які є дуже гарними на вигляд, але насправді є отруйними. Навіть, сам сатана приймає вигляд ангела. Він вчить, що треба бути надзвичайно обережним із інформацією, яка приходить із світу, критично її сприймати та ретельно і глибоко перевіряти. “Хто лише поверхнево судить, хто не доходить до ядра, до дна речей – той легко обманюється гарячим висловом, всім, що здається зверху благородним поривом, хоч під тими приманливими зовнішніми ознаками ховається обман і зрада” [7, 361].

Митрополит настановляє, що коли молодь стає маріонеткою в руках чужих сил, то тоді вона стає предметом політичної гри противників. Її ідеї можуть використати вороги, та молодь, навіть, не буде знати про це. Кир Андрей свідчить, що жертва молоді може бути оберненою проти батьківщини, тієї самої батьківщини задля якої приноситься ця жертва. Він просить українську молодь уникати конспірації, бо за нею приходить провокація і зрада. Конспірація завжди схиляла молодь до себе, однак потрібно якнайбільше уникати цієї небезпечної справи.

Владика попереджає про небезпеку зрозумілості і проблеми, які з цього випливають. “Любов до батьківщини і жертва для батьківщини мають приховані небезпеки, про яких трудно і говорити. Наприклад, молодий чоловік, який за національну справу приніс свою жертву і терпів за батьківщину, вважає що після цього терпіння йому можна відпочити на лаврах. Нехай його батьківщина славить, нехай його утримує – йому не треба працювати” [8, 261].

Митрополит повчає, що служба своєму народові не передбачає очікувань, вдячності і винагороди. Українська молодь вважає, що хвилинна жертва, тобто покладення власного життя на вівтар України, є найбільш важливою. Кир Андрей спростовує цю хибну думку “Як довго жертва ще не повна, а жертва одної хвилини не заступить довголітньої муравлиної праці. Не поривами одної хвилини, а беззупинним напруженням і беззупинними жертвами аж до крові і смерті багатьох поколінь рухається народ” [7, 361].

Владика стверджує, що зразу віддати своє життя є набагато легше, ніж довгі роки працювати на благо України. Молоді здається, що смерть є великою жертвою, однак це не правда. Пролити кров – це дуже легко. Але кожного дня протягом довгих років сповнювати власні обов’язки, “терпіти спекоту дня, жар сонця, злобу людей, ненависть ворогів, брак довір’я серед своїх, брак допомоги серед найближчих – це є показник великої жертви”. Митрополит просить молодь працювати на благо України, кожному виконувати своє завдання, не чекаючи винагороди за заслуги.

Кир Андрей застерігає молодь, що її “прикмети можуть стати недоліками, її енергії – марнуванням сил, її буйний запал – шкідливим перебільшенням”. Владика повчав, що коли молодь любить свій український народ, то вона має звертати увагу на проблеми цього народу. Митрополит просить застановитися над його словами, двічі – тричі їх прочитати. Він молиться, щоб “хаос і зло не зустріло українську молодь у тому розбитті, у якому вона знаходиться” [9, 205].

2.3. Найважливіші принципи християнського виховання