РОЗДІЛ 3.

МАТЕРІАЛЬНА ТА ДУХОВНА ОПІКА АРХИПАСТИРЯ АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО

В даному розділі розглядається постать Андрея Шептицького, який був не лише духовним пастирем, але й організатором, який заснував багато шкіл і сиротинців та надавав їм матеріальну допомогу. Владика Андрей сильно любив українську молодь, а найбільше безпритульних, вбогих дітей. Тому митрополит намагався якнайбільше спричинитися до їх матеріального добробуту та християнського виховання українських дітей. Він старався якнайкраще допомогти молодим людям знайти себе у житті.

3.1. Допомога Андрея Шептицького для дошкільних організацій та сиротинців

Владика Андрей сильно любив українську молодь, а найбільше безпритульних, вбогих дітей. Вони походили із простих бідних українських сімей. Ці діти мешкали у брудних і вогких міських квартирах, тому – постійно хворіли, погано харчувалися і не отримували відповідної опіки. Брак матеріальних коштів, відсутність нормального батьківського виховання спричинювали й те, що українська юнь потрапляла під аморальний вплив різних шинків, барів. Всюди панувала польська мова – на вулиці, у школах, державних установах.

Для найбідніших дітей митрополит заклав у селі Миловань, біля Товмачика так звану “Вакаційну Оселю” і “Велике Літнище” у митрополичих лісах у Підлютім в Карпатах. Там могли віддихати кілька тисяч дітей віком від 4 до 14 років [Див. 10, 41].

Для них були побудовані просторі будинки. Міські діти приїжджали групами на кілька тижнів для того, щоб подихати чистим карпатським повітрям, ходити в гори, купатися, споживати здорову їжу. Крім того, вчителі і священики вчили їх української молитви, пісні. Дітей навчали науки Катехизму, пошани до батьків, любові до Бога, Церкви і народу.

У поствоєнному періоді було багато круглих сиріт. Для них Кир Андрей заснував кілька сиротинців, у яких ці діти проживали і навчалися. Для матеріального забезпечення сиротинців владика особисто їздив до Америки, шукаючи допомоги в української діаспори. Коли бракувало коштів, то митрополит докладав із власних фондів. В 1917 році Кир Андрей купив майно в Посіч-Майдан за 2, 5 млн. австрійських корон і подарував сиротинцям. Для цієї ж цілі була була куплена земля: “Зарваниця вартістю 750 тис. австрійських корон. На сиротинець під Львовом жертвував митрополит 600 тис корон” [13, 79].

Кир Андрій добре знав і розумів, що вбогим сиротам потрібна матеріальна і духовна опіка. Тому, він поручив монашим чинам і згромадженням опікуватися такими дітьми. Владика постійно надавав сиротинцям матеріальну допомогу і дбав про їх нормальну діяльність. Для жіночого згромадження сестер Василіянок митрополит закупив великий будинок з господарським устаткуванням по вулиці Потоцького, 104. Там сестри розмістили сиротинець [Див. 11, 159].

Сестри Милосердя святого Вінкентія утримували приют для дівчат на вулиці Бічній Стрийській у Львові. Пресвятої родини у Залукві опікувалиля Українською Захоронкою. Отці – студити утримували сиротинець у Зарваниці, а також Унівський Захист [Див. 10, 51].

У вересні 1917 року, коли Кир Андрей повернувся до Львова із російської неволі, українці Галичини зібрали суму 320 тис. австрійських корон і вручили її владиці. Ці гроші стали основою “фонду воєнних сиріт імені Андрея Шептицького”. До цих коштів владика доклав особисто від себе близько 4 млн. корон. На той час це становило 1 млн. доларів.

Митрополит старався якнайбільше спричинитися до матеріального добробуту і християнського виховання українських дітей. Тому, він допомагав тим, які займалися утриманням та вихованням убогих дітей та сиріт. “Українська Захоронка” у Дрогобичі склала подяку Кир Андреєві за матеріальну підтримку і за пожертви на санаторій у Підбужжі. Львівська Філія Українського Краєвого Товариства охорони дітей і опіки над молоддю подякувала владиці за щедрий дар, подарований з нагоди відкриття дитячої лабораторії при Порадні Матерей у Львові. Подяка була складена також за дар у сумі ста золотих. Філія Товариства Союзу Українок у Косів утримувала “Сирітський Захист”, на який була надіслана фінансова допомога від митрополита. І Читальня “Просвіти” у Львові на Личаківському передмістю вирішила у 1912 році “… з нагоди Свят Різдва Христового влаштували для тих дітей коляду та наділили декотрих одежею, інших взуттям або бодай шапочкою…. Нехай їх бідні заплакані личка бодай раз усміхнуться в пам’ять того вечора, в котрім зійшло сонце для всього людства”. Стрийська Філія Українського Товариства охорони дітей та опіки над молоддю, яка утримувала сирітський Захист, завдяки Кир Андрею побудувала нове приміщення. Також була складена подяка за опалювальне дерево, яке владика кожного року жертвував на сиротинець. Філія Українського Товариства охорони дітей та опіки над молоддю у Тернополі від імені дітей “Сирітського Захисту” дякувала владиці за щедру фінансову допомогу та матеріал для пошиття одягу та білизни [Див. 16, 381].

Львівська організація “Українська Захоронка” утримала вісім захоронок, у яких виховувалося понад 350 дітей вбогих міщан. В 1929 році організація опікувалася вже десятьма охоронками, у яких перебувало понад 400 дітей. Митрополит щорічно жертвував на “Українську Захоронку” у Львові кількасот корон. Кир Андрей кожної осені виділяв кошти на теплий одяг для дітей. Ця організація отримувала також у Львові дитячі харчівні по вулиці Городоцькій, 95 і Жовківській, які в 1935 році готували 360 обідів денно. Владика також постійно допомагав матеріально “Святоюрські Захоронці”. Управа української Порадні Матерів у місті Ходорів склала подяку митрополитові за щедрий дар цілого вагона дров та матеріальну допомогу, що дозволило їм кормити молоком малят протягом цілої зими [Див.