Кир Адрей розумів важку ситуацію тих батьків, які постійно були зайняті на роботі і не мали часу для виховання власинх дітей. Тому, владика сприяв матеріально створенню дитячих садочків. “Третього дня липня цього року Рада Львівського Повітового Союзу Кружків “Рідна Школа”просила владику про поміч в організації садків. І не завелася Рада у своїх надіях, бо Ваша Ексцеленція були такі добрі, що вже кілька днів після внесеної просьби веліли виасигнувати Раді Повітового Союзу Кружків “Рідної Школи” на згадану ціль 200 злотих, які Рада зараз одержала та могла їх у цілості ужити на допомогу Кружкам “Рідної Школи” в селах Львівського повіту для зоорганізування та удержання дитячих садочків у літі цього року. Завдяки тому щедрому дарові Вашої Ексцеленції Рада могла побільшити число своїх садків у Львівському повіті та заснувати їх з гарним успіхом навіть там, де їх до цього часу ніколи не було, як: у Грибовичах Малих, у Глухівці, у Підтемнім, у Липниках, у Журавниках, або в Зарутцях, Підлісках Великих, у Сердиці, та в Скнилові, де попереднього року не можна було в ніякий спосіб тих дитячих садків зоорганізувати без допомоги повітового сойму, або в таких селах як: Сайків, Суха Долина, Нагоряни, Яструбів, де рік у рік треба грошової допомоги Повітового Сойму Кружків на удержання дитячих садків… Рада Повітового Союзу є вповні свідома того, що без помочі Вашої Ексцеленції була би не сповнила своєї задачі, так, як їй це вдалося при ласкавій та великій пожертві Вашої Ексцеленції” [10, 66].

3.2. Допомога Митрополита Андрея для шкіл, гімназій, бурсів

Митрополит Андрей Шептицький був великим опікуном шкільництва, а ця галузь є валивою для нормального розвитку і життєдіяльності суспільства. На початку ХХ століття стан освіти в Галичині був жалюгідним. Польський уряд у значній більшості складався з поляків, які не бажали розвитку української культури, а також шкільництва. Тому на утримання польських шкіл виділялося більше фінансування. Заснувати українську школу було важкою і складною справою.

“Між всіми тими, що просять Ваше Преосвященство о підмогу, мабуть чи не найбільше потребує її бідна шкільна молодіж. При мірнім економічнім розвитку нашого краю, серед частих невдач і бід елементарних, і інших перепон нашого бідному селянинові, а не менше й міщанинові, цілком не легко придбати відповідні засоби на виховання дітей. При всім тім дітвори шкільної по школах прибуває що раз більше, з чого можна тільки радіти, але рівночасно треба конче тій дітворі подати помічну руку” [15, 39].

Шкільна рада краю склала подяку митрополитові Шептицькому за проведені великодні реколекції в гімназії і учительській семінарії у Станіславові [Див. 10, 73].

До Митрополита звернулася громада села Камінь, Підгірської околиці з проханням про матеріальну допомогу на будівництво школи. Громада зібрала на цю ціль 2 тис. золотих. Однак в їх околицях було важко дістати дерево, тому звернулися до митрополита Андрея про дар дерева з митрополичих дібр в Перечинькім. Педагогічне товариство склало подяку митрополитові Андрею за щедрі дари на дівочий інститут руського педагогічного товариства і на дівочу школу імені Тараса Шевченка. Згодом руське педагогічне товариство склало подяку за щедрий дар на інститут святого Николая у Львові [Див. 13, 88].

Товариство “Шкільна поміч” у Снятині підтримувало бурсу, яка виховувала у культурному дусі молодих українців. В 1903 – 1904 роках до бурси було прийнято на безоплатне навчання 10 питомців. Товариство не могло само утримати цієї бурси, тому звернулося до Митрополита із проханням про ласкаве уділення допомоги [Див. 1, 18].

Митрополит Андрей сам засновував шкільні установи. В 1906 році за його порученням була заснована жіноча гімназія, а згодом і семінарія, які були під опікою сестер Василіянок [Див. 11, 160].

Обидва заклади були огорнені опікою митрополита, який дбав про добрих вчителів, а також про матеріальне становеще даних закладів. Учительська семінарія, яка виховувала майбутніх вчителів, містилася у Львові на вулиці Потоцького, 104. Гімназія, яка спершу містилася там же, після першої світової війни одержала власний будинок на вулиці Длугоша, 17А. Громада міста Калуша склала подяку митрополитові Шептицькому за пожертву 100 метрів кубічних на будову селянської бурси [Див. 1, 18].

Школа імені Маркіяна Шашкевича у Львові звернулася до митрополита Андрея про ласкаве уділення допомоги для святкування коляди у школі на Різдвяні свята [Див. 2, 192].

“Руський Жіночий Кружок” в Коломиї утримував бурсу для бідних дівчат, яких вчили пошиття одягу. Товариство мало великі борги, тому просило митрополита Шептицького про матеріальну допомогу, яку він виділив їм. Громада міста Долини звернулася до митрополита із проханням про благословення на посвячення гімназійного будинку і прапора приватної української гімназії імені Маркіяна Шашкевича. Краєвий шкільний союз “Рідна школа” у Львові, який опікувався багатьма школами Львова та околиць, звернувся до митрополита із проханням про матеріальну допомогу: “Не дайте упасти тим школам, тій основі нашого народного відродження. Пам’ятайте про них, чи то при укладенні бюджету, чи при розділі чистих зисків”.

В 1912 році митрополит Андрей товариству “Сільський Господар” подарував двір Коршові разом із садом і городом, і поручив заснувати на цій території школу домашнього господарства для дівчат. Батьківський комітет при дівочій гімназії імені Бориса Грінченка склав митрополитові Шептицькому найщирішу подяку за дар 50 золотих для бідних дітей. Управа української ремісничо-промислової бурси в Станіславові, яка давала освіту молодим українцям, звернулася до митрополита із проханням про матеріальну допомогу на утримання бурси