КАТЕХИТИЧНЕ ПРИГОТУВАННЯ МОЛОДІ ДО СВЯТОЇ ТАЙНИ ВІНЧАННЯ
ЗМІСТ
ЗМІСТ………………………………………………………………………………...2
ВСТУП………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ВИХОВАННЯ МОЛОДІ ЗГІДНО ІДЕЙ ХРИСТИЯНСЬКОГО ПОДРУЖЖЯ…………………………………………………………………………5
Сім’я – домашня церква, місце пізнання і досвіду взаємної любові молодих людей………………………………………………………………..5
Роль суспільства у формуванні молоді до подружнього життя…………...8
Церква – учителька і опікунка християнської візії подружжя…………...12
Вчення ІІ Ватиканського Собору про подружжя………………………….12
Вчення Катехизму Католицької Церкви про подружжя………………….14
Подружжя у творах свяших Отців………………………………………….16
РОЗДІЛ 2. БЕЗПОСЕРЕДНЄ КАТЕХИТИЧНЕ ПРИГОТУВАННЯ НАРЕЧЕНИХ……………………………………………………………………….21
2.1. Проблематика молоді, яка бажає одружитися……………………………….21
2.2.Тематика катехитичних зустрічей з нареченими…………………………….26
2.3.Методика катехитичної зустрічі з нареченими………………………………29
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..34
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...39
ВСТУП
Покликання сім’ї, що полягає в народженні і вихованні дітей в сучасному світі не завжди реалізується. Затрачується той аспект сімейного вогнища, де молоде покоління мало б вчитися і переймати традиції і звичаї своїх предків. Однак сьогодні ми є свідками погіршення стану сім’ї та руйнування подружніх цінностей.
Теперішні батьки чинять велику помилку вважаючи, що їхнім дітям потрібне лише матеріальне забезпечення, забуваючи при тому привчити їх до духовності, пояснити їм основні засади віри, правильно виховавши, заклавши у свідомість дітей основні принципи моральності. Саме через це у сучасному суспільстві зустрічаються люди з браком морального і релігійного виховання. Тому тепер з’явилася потреба нагадати тим виховним середовищам, де здобуває свої перші навики дитина про виховання моральне і релігійне у любові. Саме сім’я має бути домашньою Церквою, у котрій панує любов, повага і взаємна допомога, у котрій практикуються чесноти і горить християнський дух.
Подружнє життя - це не доля, яка випадає людині, а завдання, яке людина береться виконати. Воно буде таким, яким вона його створила. Правильне приготування до подружнього життя – не підсумок здобутих теоретичних і практичных знань, а праця над своїм “Я”. За цю працю людина береться тому, щоб навчитися по-справжньому любити іншу людину. Така праця над собою власне і є приготуванням до сімейного життя. Для її здійснення, людина змушена стати абсолютно іншою, бо подружжя – це таємнича єдність дарована Богом, в якій дві різні особи, цілком віддаються одна одній і переживають дар любові.
Подружжя навчає супругів покори, даючи їм зрозуміти, якою недосконалою є любов людини. Щоразу, коли ми прагнемо кохати і бути коханими, ми не досягаємо мети і у відчаї потребуємо допомоги. Тому така злука священними узами є необхідна. Вона наділяє нашу любов силою, потрібною для переходу через бурхливе море людського життя.
Робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. У першому розділі – “Виховання молоді згідно ідей християнського подружжя”, щоб краще зрозуміти сім’ю в історії спасіння я подам роз’яснення сім’ї, як домашньої Церкви, її покликання і мету. Також розкрию питання подружжя як святої Тайни, що надає сім’ї особливої гідності. Представлю думку святих Отців Церкви, сучасну науку Церкви про виховання, зокрема подам рефлексії на тематику подружжя другого Ватиканського Собору та Катехизм Католицької Церкви, які надають великої ваги цій проблематиці, а також звернуся до науки святішого отця Івана Павла ІІ щодо виховання, стараючись висвітлити значення домашньої Церкви у виховному процесі дитини.
У другому розділі – “Безпосереднє катехитичне приготування наречених”, щоб зрозуміти основні аспекти, завдання катехитичної підготовки молоді перед вступом в шлюб, особливості організації навчально-виховного процесу спрямованого на формування катехитичної готовності молоді до подружнього життя. Висловлю головні форми шлюбної мотивації та моделі відповідно утворених сімей. Виокремлю основопожні та фундаментальні християнські засади на яких повинна здійснюватись підготовка молоді до подружнього життя: зміст християнської любові, християнське розуміння чистоти і цнотливості, статевість у Божому задумі та подружня вірність.
Дана робота поглиблює розуміння психологічних засад організації та проведення виховної роботи з молоддю, та розширює уявлення про катехитичнну підготовку молоді до подружнього життя на християнських засадах.
РОЗДІЛ 1
ВИХОВАННЯ МОЛОДІ ЗГІДНО ІДЕЙ ХРИСТИЯНСЬКОГО ПОДРУЖЖЯ
Останнім часом, як у церковному так і у суспільному середовищах щораз гучнішою стає проблема сім’ї, яка є “домашньою Церквою” для кожного християнина та фундаментом кожного народу чи суспільства. Зрозуміло, що для християнського виховання сім’ї та родини потрібна праця нашої Церкви. Приготування до святого таїнства Подружжя є подібним до фундаменту, від якого залежить міцність цілої будівлі. Саме тому Синод Єпископів УГКЦ звертає свою увагу найперше на передподружню катехизацію, як місію Церкви, яка повинна бути поставлена на належне місце.
Людина є істотою, яка ціле своє життя є інтегрована в спільноту чи суспільство. У даному розділі будемо опрацьовувати проблематику сім’ї, як важливого складника суспільства. Стосунки в сім’ї є першим прикладом для дитини, як поводитися у “великій сім’ї”, тобто з іншими людьми. Надзвичайно важливим є той факт, що сім’я має виступати джерелом і основою християнського виховання для дитини.
1.1. Сім’я – домашня Церква, місце пізнання і досвіду взаємної любові молодих людей
Перш ніж приступити до питання сім’я – домашня Церква, як джерело виховання дитини хотілося б, для повної ясності, опарацювати питання сім’ї і питання Церкви як окремих інституцій у баченні Катехизму Католицької Церкви.
Катехизм Католицької Церкви тлумачить самий термін Церква даючи переклад з грецької мови: “Церква- означає “скликання”. Воно означає народні збори, звичайно релігійного характеру” [13, п. 751].
Сім’я починається з тієї ж любові, якою Творець охоплює сотворений світ, як записано на початку книги Буття. А в Євангелії Ісус дає авторитарне підтвердження: “Бог твак полюбив світ, що Сина Свого єдинородного дав” (Йо. 3, 16). Єдинородний Син, єдиносущний з Отцем, “Бог від Бога і світло від світла”, увійшов до людської історії через