Підготовка до подружжя – привілейований момент провидіння для тих, котрі мають намір прийняти цю християнську тайну, а також особливий час, кайрос, коли Бог дає нареченим можливість пізнати своє покликання до подружжя і до життя в ньому. Період від заручин до шлюбу – це час інтенсивної євангелізації. Без сумніву, проблеми, які хвилюють сім’ї, зачіпають також життя наречених – майбутніх чоловіка і дружини. Отже, наречені покликані зрозуміти значимість відповідальної і зрілої любові, яку вони згодом переживатимуть в сім’ї – спільноті життя і любові, правдивій домашній Церкві, що збагачує вся Церкву [Див. 21, 196.]

Підготовка молоді до подружнього життя є актуальною у зв’язку з тим, що в останні десятиріччя відбувається процес зміщення соціальних ролей чоловіка і жінки. Основне завдання всіх виховних інституцій на сучасному етапі розвитку суспільства – не допустити девальвації поняття “жіночність” і “мужність”. Не можна зраджувати природі. Суспільству потрібна жінка і чоловік з усіма притаманними якостями. І завданням вихователів є розвинути все прекрасне в жінці і все краще в чоловікові. Недарма народна мудрість голосить: “Якщо ви виховаєте чоловіка – ви виховаєте людину, якщо ви виховаєте жінку - ви виховаєте сім’ю”.

ВИСНОВКИ

З опрацьованої нами теми дослідження ми дійшли до наступних висновків:

1. Поняття підготовки молоді до подружнього життя – це багатогранний процес підготовки молодих людей до утворення взаємин та вміння будувати гармонійні відносини у подружжі. Цей процес включає в себе систему педагогічних та релігійних знань, які зумовлюють гарант доброї підготовки.

2. Головними завданнями підготовки молоді до сімейного життя є: підготовка підростаючого покоління до шлюбу; формування моральних рис, необхідних для спільного життя чоловіка і жінки: тактовності, чуйност, поваги до жінки, вірності, відданості; ознайомлення молоді із системою необхідних знань з питань статевої культури, фізіології та гігієни статевого життя; попередження ранніх статевих зв’язків, дошлюбної статевої практики; виховання відповідального ставлення до свого здоров’я і здоров’я інших людей, антиалкогольна та антинікотинова пропаганда; формування правильної репродуктивної установки молоді, підготовка до виконання материнських і батьківських функцій; озброєння системою юридично-правових знань про відносини між статями та сім’ю.

3. Сім’я та родинне помешкання повинні бути першою Церквою, про яку дізнається дитина. В родині ми вперше чуємо свою рідну мову, пізнаємо культуру свого народу, формуємо почуття лояльності стосовно до своєї землі та народу. Тут ми вперше чуємо про Бога, вчимо свої перші молитвт та вперше беремо участь у житті Церкви. Все, що нас оточує, повинно допомагати нам відкривати для себе правду про Бога. Релігійне життя має починатися вдома. Першими катехитами у житті дитини повинні бути її батьки

4. Школа силою свого призначення розвиває спромогу правильного думання, вводить у культурну спадщину, набуту попередніми поколіннями, плекає почуття відповідальності, підготовляє до професійного життя, породжує між учнями різного характеру приятельське спілкування, творить також якийсь центр у розвитку якого повинні брати участь спільно родини, вчителі, різнорідні культурні, громадські, релігійні товариства, цивільна суспільність та вся людська спільнота.

5. Приготування до подружжя допомагає зрозуміти, що зобов’язання, які на себе беруть наречені шляхом обміну взаємною згодою в присутності Церкви уже в період заручин передбачає, що молоді будуть вірні одне одному, відкинувши протилежні цій настанові практики. Це взаємне зобов’язання буде збагачене особливими дарами Святого Духа, якщо наречені взиватимуть до Нього.

З цією метою організовуються відповідні курси. Ці курси можуть проводитися в окремих парафіях або в деканатах чи в рамках інших структур та форм співпраці між парафіями. Іноді такі курси можуть бути організовані людьми, задіяними в сімейні рухи, товариства чи апостольські групи під керівництвом досвідченого священика. Курси повинні включати, окрім головного акценту на вченні про подружжя з огляду природного права і християнської доктрини ще і теми психології, медицини та інших гуманітарних, а також природніх наук.

6. Важливе значення для розуміння процесів формування сім’ї має визначення мотивів вступу до шлюбу. Відмітивши основні форми шлюбної мотивації, а саме: шлюб за коханням, за раціональним вибором партнера, за прикладом, шлюб з розрахунку, прагнення легалізувати інтимні стосунки, страх залишитись самотнім, вимушений шлюб, експериментальний шлюб, ми дійшли до висновків, що в нашій культурі ще досить не чітко усвідомлюється, багатьма молодими людьми, що шлюбні відносини – це не тільки праця по обслуговуванню сім’ї, дітей, задоволення фізичних потреб членів сім’ї, а й ще не менш важливим є мистецтво побудови взаємин особистостей. Тому потрібна серйозна підготовка на базі передачі молоді знань християнських засад, на яких будується міцна сім’я, що задовільняє, головним чином, духовні потреби кожної людини.

7. Приготування до подружнього життя зводиться до поглиблення усвідомлення, хто така людина і що таке подружжя. Повністю свідомий цього той, хто розуміє, що подружжя це не підсумок сліпих сил природи, а установка Творця для здійснення Його плану любові в світі.

Отож, священний зв’язок правдивого подружжя встановлюється як Божою, так і людською волею. Від Бога походить саме встановлення подружжя, цілі, заради яких воно було встановлене, закони, що його регулюють, та благословення, яке з нього випливає; від людини, через шляхетне самовіддання власної особи іншій на все життя, за допомогою та співпрацею Бога залежить існування кожного окремого подружжя з