Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства., розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, а оскільки статевість людини має до справи як із розвитком її особистості, так із шанобливим ставленням до іншого, як до найвищої цінності людства, а також підпадає під необхідність моральної оцінки, очевидною стала потреба запровадження навчальної програми зі статевого виховання вже на рівні середньої школи.

Школа покликана забезпечити всі ланки навчального процесу змістом, який допомагав би педагогам виховувати душу і совість дітей та молоді, плекаючи чесні і сильні характери, формуючи такі громадські чесноти як працьовитість, самопожертву, пошану до старших і немічних, любов до Бога та до Церкви. Таке виховання формує молодь до подружжя, тому що саме в школі людина дізнається про світ в молодших класах, про фізичну сторону особистості в старших класах в рамках вивчення біології. Також у тих школах де подається християнська етика формується духовність дітей, яка є фундаментом для дійсно християнського подружжя.

Навчання в перших – четвертих класах є елементарним. Дітей навчають читати, писати, дають основні підвалини їх знань. Діти можна сказати вперше зустрічаються з такими як вони самі. Вже в цей період виникає в дітей симпатія або антипатія одне до одного. Діти починають дружити, або навіть дістають особливу прив’язаність до іншого. Цю всю поведінку формує школа. Дуже багато залежить від того який рівень школи, тому що дивлячись на старшокласників на вчителів та їх навчання так і формується майбутній характер людини.

Навчальні програми християнської етики в перших – четвертих класах дітям дається до пізнання що людина – це найдосконаліше Боже створіння; непослух, вседозволеність, погані звички, страх, вічний неспокій – наслідок нашого неправильного вибору. Ніщо в житті людини не зникає безслідно, лише в любові стаємо людьми, дітьми Божими [Див.24, 28].

Тобто дитина пізнає добро і зло, починає усвідомлювати що дії оцінюються відповідно до правил, незалежно від того, чи немає дорослих. Діти починають усвідомлювати різницю між статтями і видно, як відрізняється поведінка хлопчиків від поведінки дівчат. Оскільки цей вік є до певної міри перехідним, одна і та сама дитина може відзначатися як зрілими діями, так і дитячими неусвідомленими вчинками. Програма цих класів упирається на власний досвід дитини [Див. 2, 6].

На етапі розвитку п’ятих – восьмих класів дитина шукає образи до наслідування. Підсвідомо вона намагається наслідувати поведінку знаменитих особистей - своїх сучасників чи осіб з далекого минулого, прагнучи набути певних якостей. Вона все ще залишається дитиною, але вже перебуває на шляху до дорослого життя; відчуває потребу бути самим собою, але водночас пристосовується до стилю і поведінки однокласників. В ці роки життєво важливо виробити базове ставлення до життя, Бога та людей. Усвідомлення того, що Бог – люблячий Отець, що Він створив і продовжує наново створювати всіх нас, є найнеобхіднішою умовою зростання віри учнів цього віку.

У більшості хлопців і дівчат з’являються в цей час ознаки статевої зрілості. Їхній фізичний розвиток спричинює численні незручності. Усвідомлення цього фізичного розвитку може зумовити у декого з них статеві експерименти. Підліток у цей період є емоційно нестійким і потребує підтвердження власного зростання і власної вартості. Тому катехити в школі повинні навчати, що людська статевість – це Божий дар. Христос закликає нас у будь-яких стосунках брати собі за взірець його любов. Також Він наголошує на важливості подружжя і перетворює його як найвище сповнення наших статевих відносин на святе таїнство. У цьому таїнстві подружжя з суто земних відносин перемінюється на відносини у Господі [Див. 20, 7].

У теперішні часи сім’я зазнає швидких і глибоких змін у культурі. У цій нелегкій ситуації багато сімей роблять усе, щоб зберегти вірність тим цінностям, які становлять собою фундамент інституції сім’ї. А інші, навпаки, засумнівалися і, по суті, втратили розуміння істини про подружжя і сімейне життя. Тому Церква прагне допомогти християнському подружжю пізнати Божий задум щодо себе [Див. 15, 53].

В рамках вчення християнської етики в старших класах Церква вчить, що людська стать покликана виразити різні цінності, яким відповідають специфічні моральні вимоги. Любов та народження дітей надають значення та цінність людській статевості. Про них не можна говорити ані роздільно, ані у протиставленні. Дар тіла був би обманом, якщо би він не був знаком і плодом повної самовідданості особи де присутня ціла особа. Така уповні особа і цілковита самовідданість іншій людині врівноважує прагнення тієї особи для себе і прийняття від неї того, що вона як партнер дає. Така єдність можлива тільки в подружжі з умовою, шо ці дві особи знають, що значить бути особою і переконані у величі і гідності подружнього союзу [Див. 14, 55].

Важливо також знати молоді цього віку про чистоту як упорядкованість статевого життя. Ця здатність панувати над статевим потягом. Катехити повинні наголошувати, що передподружня чистота виражається у цілковитій статевій стриманості. Кожна особа повинна виховувати в собі чистоту, яка є завданям і обов’язком християнина. Вона надає гармонійності людському розвитку, допомагає людині, підтримує її вже випробуваною силою, формує дух жертвенності, вчить поважати себе та іншу людину, більше розвиває в людині людину, робить її відкритою для любові до Бога [Див. 15, 159].

Це все