Важливо також є знати дітям цього віку про відповідальне батьківство, яке вимагає пізнання і поваги до біологічних процесів, які відбуваються у тілі людини, вимагає також опанування розумом і волею вроджених потягів та пристрастей, тобто подруги мають брати під увагу фізичні, економічні, психологічні і суспільні обставини. І тільки зваживши на всі ці чинники приймають рішення щодо кількості народжених дітей та можливості чи неможливості їх виховання [Див. 17, 163].

Молоді люди цього віку повинні розуміти, що життя вони отримали через батьків як дар Божий. Також вони повинні усвідомити, що як вони ставляться до своїх батьків так у майбутньому їхні діти ставитимуться до них. У сім’ях, де панують любов, взаємоповага, щирість і злагода, не доводиться шукати методів виховання дітей, їх виховує сама атмосфера взаємовідносин між членами родини.

1.3. Церква – вчителька і опікунка християнської візії подружжя

1.3.1. Вчення ІІ Ватиканського Собору про подружжя

Напевно доречно було б, опрацьовуючи сучасне вчення Церкви звернутися до одного з важливих джерел науки Церкви про подружжя, а саме до Документів Другого Ватиканського Собору, найперше до Душпастирської Конституції про Церкву в сучасному світі “Gaudium et spes”. Щодо питань про подружжя і подружньої любові вона говорить, що створена Творцем і обдарована своїми законами глибока душевна спільнота подружнього життя й любові встановлюється подружнім союзом, тобто невідкличною особистою угодою. Так то людським актом, яким подруги себе взаємно дають собі і приймають, постає Божою волею утверджена установа, важна і перед людською суспільністю… Бо сам Бог є Творцем подружжя, обладнаного різними благами і цілями [7, п. 48].

Інший документ Другого Ватиканського Собору, вірніше, Декрет про Апостолят мирян “Apostolicam actuositatem” говорить, про те що “подружжя, яке Господь встановив…і своєю ласкою зробив великою Тайною в Христі, є початком і основою людської суспільності” [5, п. 11].

Цікава є паралель яку проводять отці собору між тим, як Бог вийшов назустріч своєму народові в союзі любові і вірності, так і Спаситель людства і жених Церкви виходить на зустріч християнським подругам у Тайні Подружжя і перебуває з ними, щоб, як Він сам полюбив Церкву і видав себе заради неї, так само і подруги любили себе взаємним самовідданням у непроминаючій вірності [Див. 7, п. 48].

Христова любов стає наявним взірцем і виразним запрошенням до спільноти любові. Тому християнське подружжя без наявності жертвенної любові не може існувати. Тому отці собору надають ваги подружній любові, звертаючись до молодят і подругів, щоб вони чистою любов’ю пронизувались і неподільним благоволінням плекали подружжя. Ця любов повинна виявлятися і здійснюватися у подружніх обов’язках. Вона є визначена взаємним довір’ям, ап передовсім узаконена Тайною Христовою [Див. 7, п. 49].

Справжня подружня любов підноситься до Божої любові, зауважують отці собору, і керується та й збагачується спасительною силою Христа й спасенною дією Церкви, щоб подруги успішно прямували до Бога та й мали допомогу й потіху в своєму високому призванні батька й матері.

Також Вчительський Уряд Церкви наголошує на питанні плідності подружжя, вважаючи, що подружжя та подружня любов за своїм характером напрямлені на народження і виховання нащадків. Бо діти є найвизначнішим даруванням подружжя та й найбільше таки спричиняються до блага самих таки батьків. Бо власне Бог, - що сказав “не добре чоловікові бути самому” (Бут. 2, 18) та що від початку сотворив людину “чоловіком і жінкою” (Мт. 19, 4), бажаючи їй дати окрему співучасть у своєму творчому ділі, - благословив чоловіка і жінку, кажучи: “будьте плідні й множтеся” (Бут. 1, 28).

Наука про подружжя у отців собору є двоякою, але є ширшою коли висвітлює два різні завдання одної і тої ж тайни подружжя. Вони говорять, що подружжя не є встановлене тільки для народжування; бо сама суть отого нерозривного союзу між особами та благо потомства вимагають, щоб проявлялася в ньому також упорядкована любов подругів, щоб раз-у-раз вона поступала та визрівала [Див. 7, п. 50].

1.3.2. Вчення Катехизму Католицької Церкви про подружжя

Катехизм Католицької Церкви, як головне джерело основних засад віри подає основоположне навчання про Тайну Подружжя. У сучасному світі є багато різноманітних поглядів і бачень самої Тайни Подружжя, але Катехизм старається подати основоположну і доступну до розуміння кожному вірному науку про Тайну Подружжя.

Катехизм Католицької Церкви про подружжя говорить так: “Подружній союз, у якому чоловік і жінка встановлюють спільноту на все життя, спрямований своїм природнім характером для добра злучених подругів і для народжування і виховання дітей: цей союз між охрещеними був піднятий Христом Господом до гідності тайни” [13, п. 1601].

У цій дефініції ми виразно прослідковуємо мету і ціль подружжя. Подібне трактування Тайни Подружжя ми вже зустрічали у документах Другого Ватиканського Собору. З цього можна зробити висновок, про те що сучасна наука Католицької Церкви є прихильна до тих опдружніх пар, котрих Бог “не благословив” потомством на відміну від минулих століть. У наступних пунктах Катехизму Католицької Церкви ми знаходимо рефлексію, про те що, сам Бог є Творцем подружжя, і глибока спільність життя і подружньої любові була унормована Його законами.

“Бог, який створив людину з любові, покликав її також до любові, яка є основним і вродженим покликанням кожної людської особи.