Також у цьому документі говориться про дві основні характеристики подружжя, тобто одність і нерозривність, наголошуючи, що вже любов подружньої пари вимагає з своєї природи тієї одності і нерозривності: “Так що вони вже не двоє, лиш одне тіло” [13, п. 1644].

Виходячи з того, що чоловік і жінка є рівні між собою як особистості, то і їхня любов з усією явністю виявляє єдність подружню. Катехизм Католицької Церкви рефлектує над життям християнина від хрещення, котре вводить до Божого народу, що є шлюбною містерією, це – весільна купіль, котра випереджує весільну трапезу Євхаристії; до християнського подружжя що стає, у свою чергу, дієвим знаком союзу Церкви і Христа. Оскільки воно означає і вділяє благодать, то подружжя між охрещеними є справжнім таїнством нового союзу.

Вище було опрацьовано питання мети подружжя і ознак подружжя. У наступних пунктах приділяється увага подружній згоді, котру мають виявити охрещені чоловік та жінка, які добровільно висловлюють своє бажання створити подружжя. Адже якщо немає згоди, то відповідно немає одруження [Пор. 13, пп. 1625-1626].

На основі цієї згоди між подругами постає вічний і винятковий зв’язок, який переростає у особливе таїнство, котре стає незатертим знаком [Див. 13, п. 1638].

Отже подружній зв’язок встановлений самим Богом так, що укладене і фізично здійснене між хрещеними подружжями ніколи не може бути розірване. Тому укладаючи Тайну ніколи не може бути розірване. Тому укладаючи Тайну Подружжя подруги своєю присягою на Євангелії призивають ім’я Бога, тим самим підноситься гідність і святість Тайни Подружжя. Далі розглядається у Катехизмі Католицької Церкви такий пункт, як благодать Тайни Подружжя: “У своєму житті та у своєму стані (християнська подружня пара) має серед Божого народу свої власні дари”. Ця благодать, властива Тайні Подружжя, призначена для вдосконалення любові супругів, для зміцнення їх нерозривної єдності. Цією благодаттю “вони собі взаємно допомагають одне одному освячуватися в подружньому житті, у прийнятті і вихованні дітей” [13, п. 1641].

Основою цієї благодаті є Христос, котрий виходить назустріч християнському подружжю у Тайні Подружжя. Тим самим Він супровожує подругів у повсякденному житті, підтримуючи та додаючи сили у доланні їхніх проблем. Питання подружньої вірності є одним із питань, які Катехизм Католицької Церкви опрацьовує. Подружню вірність порівнюється з вірністю Бога свому союзові і вірністю Христа своїй Церкві. Говорить також про покликання подружжя, що реалізується через народження і виховання дітей. Надається ваги виховання дітей у сім’ї, адже діти це є найбільше добро, як для батьків так і для суспільства загалом [Див. 13, п.1653].

Підсумовуючи вище сказане можна зробити висновок, що Катехизм Католицької Церкви дає глибоку і зрозумілу кожному дефініцію Тайни Подружжя, розкриваючи зміст і мету подружжя. Рефлектує над питаннями, які важливо знати кожному віруючому християнинові, щоб не допуститись помилок у житті і зуміти пояснити чи порадити іншим людям, які цього потребують.

1.3.3. Подружжя у творах святіших Отців

Опрацювавши вище науку про подружжя в Документах Другого Ватиканського Собору і в Катехизмі Католицької Церкви належить звернутись до праць святіших отців, які теж зробили свій важливий внесок у науку Католицької Церкви розкриваючи бачення подружжя.

Першим до кого ми звернемось, це буде папа Лев ХІІІ, зокрема до його енцикліки “Таємниця Божої Премудрості” проголошеної 10 лютого 1880 року. Перший розділ якої носить назву про християнське подружжя, де він висвітлює християнську досконалість та повноту подружжя у таких моментах: Подружній зв’язок був удостоєний вищої та благороднішої мети, ніж будь-коли. Згідно з наказом Христа, він не лише дбає за продовження людського роду, а за народження дітей для Церкви, співгорожан святих, і домашніх для Бога [Див. 8, 16].

Другим моментом є те, що було визначено взаємні обов’язки чоловіка і жінки та чітко встановлено деякі їхні права. А саме: вони повинні мати такі почутя один до одного, щоб постійно плекати дуже велику взаємну любов, бути завжди вірним своїй подружній обітниці і постійно та безкорисливо помагати один одному [Див. 6, 17].

Щодо самого визначення Тайни Подружжя, то папа Лев ХІІІ говорить, що подружжя – це таїнство, оскільки воно є святим знаком, який дає ласку, служить прообразом містичного шлюбу Христа і Церкви. Форму та образ цього шлюбу чітко видно на прикладі самого зв’язку цього найтіснішого союзу, де чоловік і жінка з’єднані в одно, а це з’єднання є нічим іншим, як подружжям. Тепер зрозуміло, що у християн кожне справжнє подружжя є саме по собі і в собі таїнством; і ніщо не стоїть так далеко від правди, ніж те, що таїнство – це якийсь доданий орнамент чи зовнішній додаток, який можна відокремлювати та відривати від контракту залежно від людських примх [Див. 8, 23].

Як продовження цієї думки папа опрацьовує зміст і мету християнського подружжя і вказує на те, що подружжя було засноване не лише для продовження людського роду, але також для того, щоб зробити життя чоловіків і дружин кращим і щасливішим. Це проявляється по-різному: через полегшення тягарів один одного шляхом взаємної підтримки; через сталу і вірну любов; через спільне майно і через божественну ласку, яка виливається з таїнства [Див. 6, 24].

Говорячи про стійкі витривалі подружжя папа Лев ХІІІ наголошує на тому, що коли б одружені люди черпали силу та життя з чеснот релігії, яка наділяє нас міцністю та витривалістю духа; бо