Пій ХІ у своїй енцикліці “Непорочне Подружжя” опрацьовує питання подружжя і говорить, що хоч подружжя і за своєю природою є божественним встановленням, то людська воля – теж його складова. Бо кожне окреме подружжя, оскільки воно є подружнім зв’язком між крнкретними чоловіком та жінкою, може почати своє існування лише від вільної згоди обидвох подругів [Див. 9, 43].

Отож, священний зв’язок правдивого подружжя встановлюється як Божою, так і людською волею. Від Бога походить саме встановлення подружжя, цілі, заради яких воно було встановлене, закони, що його регулюють, та благословення, яке з нього випливає; від людини, через шляхетне самовіддання власної особи іншій на все життя, за допомогою та співпрацею Бога залежить існування кожного окремого подружжя з пов’язаними з ним обо’язками та благословеннями, встановленими Богом [Див. 18, 45].

Говорячи про вартість Тайни Подружжя, можна зазначити думку Папи Пія ХІ щодо благословень. Першим благословенням, котре отримує подружжя є плідна сім’я, адже сам Творець людського роду, забажавши у Своїй доброті послужитися людьми, як Своїми помічниками для поширення життя… [Див. 9, 46].

Наступним благословенням шлюбу, у якому Папа опирається на думку святого Августина, є благословення подружньої честі, яка полягає у взаємній вірності подругів у сповненні подружнього договору. Тому подружня вірність та честь вимагає, перш за все, повної та виключної єдності шлюбу, яку сам Творець на початку встановив у шлюбі прабатьків, бажаючи, щоби шлюб був лише між однією жінкою і одним чоловіком, а не інакше.

Останнім благословенням шлюбу, на думку Папи, є таїнство, що нимозначується нерозривність зв’язку і , разом з тим, вивищення та освячення договору Христом, чим Він вчинив його дієвим знаком благодаті. Адже Христос сам настоює на нерозривності та міцності подружнього зв’язку кажучи: “Що, отже, Бог злучив, людина хай не розлучає” (Мт. 19, 6) та “Кожний, хто відпускає свою жінку й одружується з іншою, чинить перелюб; і той, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб” (Мт. 19, 9).

Папа Пій ХІ звертає особливу увагу на такі важливі для подружжя аспекти: велика побожність, що проявляється у тому, щоб подруги у своєму подружньому житті не віддалилися від Божих законів, вели побожне та релігійне життя; послух Церкві, який допоможе подругам вберегти свій розум від помилок та уникнути моральної руїни, а також вони повинні мати належний послух не тільки до торжественних постанов Церкви, але і до інших конституцій та декретів, які засуджують певні думки та оголошують їх збоченими або небезпечними [Див. 9, 85].

Тут можна зробити висновок, що Церква, як інституція, у своїх документах опрацьовує питання і проблематику Тайни Подружжя. Висвітлює свою науку для кращого розуміння і сприйняття вірними Христа важливого суспільного елементу, а саме, ідеться мова про детальніше висвітлення питань одності і нероздільності, непорочності подружжя, вірності подружжя.

Також можна звернутись до творів сучасного папи Івана Павла ІІ, котрий присвятив проблематиці подружжя такі твори: “Інстинкт, любов, подружжя”, “Релігійне переживання чистоти”, а також енцикліки та пастирсьі послання: “Familiaris consortio”, “Mulieris dignitatem”, “Evangelium vitae”.

Про внесок папи Івана Павла ІІ у розвиток католицького морального вчення говорить сучасний австрійський фахівець з морального богослов’я, єпископ-помічник із Зальцбурга Андреас Ляун: “… грунтуючись на текстах собору (другого Ватиканського) та на тезах папи Павла VІ, Іван Павло ІІ … розгорнув католицьке вченя про людську любов у подиву гідний спосіб, висвітлив по-новому і настільки поглибив, - шляхом глибокого аналізу біблійних текстів, від книги Буття і Пісні Пісень аж до Нагірної Проповіді, - що можна ствердити, що цей розвиток католицького вчення перевершує все, що було досягнуто в цій ділянці за двадцять століть історії Церкви… Отож, можна ствердити без улесливого перебільшення: ще ніколи Учительський Уряд Церкви не вів мову про подружню любов, про подружні обійми та їхнє “специфічне, справді надзвичайне” значення (Іван Павло ІІ) для чоловіка і жінки так, як це ми бачимо на прикладі останніх десятиліть…” [Див. 3, 19].

У апостольському повчанні папи Івана Павла ІІ “Сімейне співжиття” можна знайти такі слова, а саме, що любов між Богом і людьми, що є змістом Об’явлення і досвідом віри Ізраїля, має свій вияв у тому подружньому зв’язку, який встановлюється між чоловіком і жінкою. Основна мета Об’явлення “Бог любить свій народ” висловлюється також за посередництвом конкретних слів, якими чоловік та жінка виражають свою подружню любов. Їхній зв’язок завдяки цій любові стає образом і символом того зв’язку, що єднає Бога з його народом. А гріх, який може зранити подружній зв’язок – є образом невірності народу своєму Богові [Див. 1, 18].

У своєму повчанні Святіший Отець наголошує на науці Церкви про святість Тайни Подружжя між хрещеними, і що це сьома тайна Нового Заповіту. Бо за посередництвом хрещення, чоловік та жінка остаточно вводяться у Новий та Вічний Завіт, у завіт шлюбу Христа з Церквою. І тому шлюбна любов Христова, близьке спілкування подругів між собою і їхня любов, встановлене Творцем, підносить, підтримує і збагачує своєю спасенною могутнустю [Див. 12, 19].

РОЗДІЛ 2

БЕЗПОСЕРЕДНЄ КАТЕХИТИЧНЕ ПРИГОТУВАННЯ МОЛОДІ ДО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ

У другому розділі – “Безпосереднє катехитичне приготування наречених”, у першому підрозділі – “Проблематика молоді, яка бажає одружитися” – розкриватимемо об’єктивні та суб’єктивні фактори актуальності проблеми підготовки молоді