так званий “сексуальний вибух”. Кохання чоловіка і жінки, яке здавна вважали справою двох, близькість, яка у всі часи і у всіх народів попередньо освячувалася урочистим ритуалом, позбавилися будь-яких покровів. Громадська думка, яка раніше столяла на сторожі моральності суспільства і засуджувала будь-які відхилення від загальноприйнятих канонів, сьогодні значною мірою лібералізувалася.
2. Недостатня інформованість молоді з питань статі, шлюбу та сім’ї. Проблематичним є недостатня інформованість молоді з питань статі, шлюбу та сім’ї. На сьогодні шкільна молодь в значній мірі слабо орієнтується в питаннях міжстатевих стосунків. Багато дітей шкільного віку мають досить туманне уявлення про природу їх появи на світ, про кохання, дружбу, материнство, вагітність, контрацепцію, шлюбно-сімейні стосунки. Найбільша шкода полягає не тільки в тому, що діти отримують знання про стать в брудному і непристойному висвітленні, а й в тому, що цьому часто ніщо не протиставляється.
3. Надмірно ранній початок статевого життя. За статистичними даними в Україні середній вік статевого життя 16 років. Сексуальний досвід має половина 16 –річних молодих людей. Зрозуміло, у переважній більшості – це дошлюбні зв’язки. Ранній початок статевого життя приводить до зростання дошлюбних вагітностей. Особливо це характерно для дівчат вікової групи 13 – 18 років. Такий стан речей представляє велику проблему майбутнього суспільства. Важливий обов’язок покладається на сім’ю і школу, бо саме ці інституції повинні довести до учнівської молоді інформацію про наслідки ранніх статевих зв’язків: духовне спустошення, фізичне виснаження, гінекологічні захворювання, небезпека дошлюбної вагітності і її переривання, небезпека захворювань венеричними хворобами.
4. Ріст проституції. На жаль, проституція у нас існує і розповсюдження її досить широке. Це соціальне явище має свій механізм породження, який вербуватиме “дівчаток” з відповідним настроєм. Більше всього їх породжує соціальне становище: бездуховність, примітивність запитів, жадібність і культ матеріального благополуччя. Молодь, що готується до самостійного життя повинна розуміти, яку рану завдає наявність проституції у понятті правдивих почуттів і кохання.
5. Зростання кількості венеричних захворювань. Основною причиною венеричних захворювань є аморальна поведінка і статева розбещеність окремих молодих людей, що ведуть безладне життя, пиячать, легко вступають в статеві контакти. Боротьба з венеричними хзахворюваннями – проблема не стільки медична чи юридична, а швидше – соціально-педагогічна. Тільки своєчасне статеве виховання допоможе молодим людям уникнути вибору хибного шляху у статевому житті.
6. Зростання числа статевих перекручень і правопорушень. Сьогоднішня стадія цивілізації дає чимало приводів для штучного розпалювання еротичної уяви. Усе це приводить до задоволення статевого потягу різними методами, в тому числі штучними, зростає різноманітність проявів статевого життя,збільшується число перекручень і збочень. При надмірному збудженні потягу справа може легко дійти до різних відхилень при задоволення статевого почуття, особливо, якщо враховувати, що підлітки не рідко позбавлені можливості робити це природнім шляхом. Тоді відхилення можуть перейти в статеві перекручення, які для багатьох людей стають причиною неможливості пристосуватись до сімейного життя.
Узагальнюючи вище сказане, приходимо до висновку, що проблема підготовки молоді до подружнього життя носить соціальний та особистісний характер, а її вирішення справа усіх соціальних інституцій. Правильне статеве виховання молоді сьогодні - це гарант міцної, гармонійної сім’ї завтра, це запорука розвитку здорової та сильної нації.
Проблема приготування до прийняття святого таїнства Подружжя і до життя після шлюбу є пастирською необхідністю – передусім для блага наречених, цілої християнської спільноти, а також суспільства. Комісія у справах родини Львівської Архиєпархії УГКЦ у 2004 році запропонувала навчальний курс безпосереднього приготування до святого таїнства Подружжя.
2.2. Тематика катехитичних зустрічей з нареченими
Метою безпосередньої підготовки наречених до вступу в шлюб повинен стати:
синтез засвоєної програми, особливо доктринального, морального і духовного змісту, щоб поповнити можливу недостачу початкового виховання;
нагода пережити зустріч з Богом у молитві під час реколекційних зустрічей і відповідних духовних вправ для наречених;
організація належної літургійної підготовки, яка передбачала б активну участь тих, хто укладає шлюб;
акцент на розмовах з парохом, передбачених канонічним правом, як нагоді для наречених себе взаємно краще пізнати [Див. 21, 224].
Ці завдання будуть осягнуті під час спеціальних інтенсивних зустрічей із священиком. Душпастир на цьому етапі приготування повинен запропонувати нареченим можливість ознайомлення із обрядами тайни Подружя, що в свою чергу допровадить наречених до свідомої і активної участі в церемонії тайни Подружжя, що також передбачає розуміння літургійних текстів і жестів.
Безпосереднє приготування до тайни Подружжя є вінцем передшлюбної катехизації і допомогою нареченим свідомо пережити тайну Подружжя. Важливо, щоб наречені знали, що вони поєднуються у Подружжі, як згоді зі Святим Духом. Тому душпастирю потрібно подбати, щоб майбутні наречені готувалися до урочистості тайни Подружжя так, щоб вона була чинною, гідною і плідною, приступивши до тайни Сповіді та Євхаристії.
Безпосереднє приготування – слушна нагода, щоб розпочати тривалу пастирську опіку подружжям і сім’ями. З огляду на це, нареченим слід пізнати свою місію в Церкві, і в цьому посилатися на досвід, набутий різними сімейними рухами. Засвоєння такого досвіду допоможе розвинути сімейну духовність і виконати свою місію у Церкві і суспільстві [Див. 17, 224].
У контексті підготовки до подружнього життя, душпастирям слід приділити належну увагу надзвичайно важливому питанню вибору покликання, і особливо приготуванню до подружжя. Церква доклала значних зусиль для того, щоб сприяти приготуванню до подружжя, пропонуючи курси для наречених.
Іван Павло ІІ в апостольському повчанні “Familiaris Consortio”, яке підсумовує результати синоду 1980 року на тему сім’ї, зазначає, що “в наш час підготовка молоді до подружжя і сімейного життя дуже необхідна”, а