здоров'я і тверезе молоко: своїми загальнодоступними догматами і заповідями він живить народи, що покликані до історичної дії, але не дає зрозуміти вищих ідеалів людства. Мусульманство вимагає від віруючого не безмежного вдосконалення, а тільки акту безумовної відданості Богу. Віра Мухаммеда ставить першу умову істинного духовного життя на місце самого цього життя. Іслам не говорить людям: будьте досконалі, як Батько ваш небесний, тобто досконалі у всьому; він вимагає від них тільки загального підкорення себе Богу і дотримання в своєму натуральному житті тих зовнішніх меж, які встановлені божественними заповідями. Релігія залишається тільки незмінною основою і нерухомою рамкою людського існування, а не його внутрішнім змістом, значенням і метою.
Якщо немає довершеного ідеалу, який людина повинна здійснювати в своєму житті своїми силами, то, значить, немає для цих сил ніякої певної задачі, а якщо немає задачі і цілей для досягнення, то не може бути рушення уперед. Ось істинна причина, чому ідея прогресу, як і самий факт його, залишається чужою магометанським народам. Їх культура зберігає чисто місцевий спеціальний характер і швидко відцвітає без наслідуваного розвитку. Світ ісламу не породив універсальних геніїв, він не дав і не міг дати людству "вождів на шляху до досконалості". Це точка зору В.Соловйової, яка значною мірою відображає ті умови, в яких знаходилися народи, що сповідають іслам до початку ХХ ст. Але в цьому категоричному висловлюванні присутня раціональна і важлива для моєї роботи думка, що пояснює значну частку консерватизму прихильників ісламу, що в свою чергу дає можливість краще розуміти мусульманський мир. А будь-яке наближення до цього розуміння є метою даної роботи.
Більш мільярда чоловік в усім світі сповідають мусульманську релігію, основи якої викладені у Священному Корані - останньому з Небесних Писань. Через Пророка Мухаммеда, що до самої смерті так і не пізнав грамоту, Господь Бог виконав попередні пророцтва і відкрив людям
найбільшу з джерел мудрості і праведності. На багато століть Коран став вірним керівництвом для розсудливих людей і основним законом для віруючих, котрі, переборовши опір відсталих невігласів і деспотичних правителів, поширили Слово Боже по усьому світу.
Будучи предметом глибокого вивчення вчених і мислителів, Коран дивував одним зробленим складом і неповторним красномовством, захоплював інших своїми мудрими розпорядженнями , приносив спокій тим, хто шукав у ньому відповіді на пекучі питання.
Коран не утратив своєї актуальності і сьогодні, коли технологічна революція докорінно змінила не тільки увесь світ, але і спосіб нашого життя.
Наука досягла небачених висот і спростувала багато парадигм, що століттями панували у світі науки, однак жоден із сотень кораничних аятів, що стосуються біології, ембріології, геології, хімії, фізики і навіть астрофізики, не був спростований сучасними корифеями. Навпаки, багато вчених побачили в Корані щире Слово Боже , і їхні незліченні визнання революційним образом змінили модерністське мислення Заходу. Ряди послідовників ісламу стали поповнюватися у всіх куточках світу , і сотні тисяч людей стали мати потребу в грамотних і достовірних перекладах змістів Священного Писання мусульман на різні мови.
Отже, підводячи підсумки роботи хочу узагальнити: детально розглянуто процес виникнення і формування світової релігії - ісламу, приділена велика увага батькові "релігії покірних" – пророку Мухаммеду, представлена загальна характеристика Корану – священної книги мусульман і розглянуті основні її тлумачення.
Список використаної літератури:
“Религии мира. Энциклопедия.” т.6.Москва "Аванта ".1996р.
“Будда. Конфуций. Магомед. Франциск Ассизский.” Бібліографічна бібліотека Ф.Павленкова. Москва. 1995р.
“История государства и права зарубежних стран” Підручник під ред.
П.Н.Галазни. Москва. Юридичская литература. 1980р.
“Іслам. Проблеми ідеології, права, політики и економіки”. Під ред. М. Ф.Ким. Москва. Наука. 1985р.
“Юридична енциклопедія” под ред. М. Ю.Тихомирова. М.1997р.
«Коранические заметки». Винников И.Н.
В.І.Лубський .”Релігієзнавство”, 1997
Крівєлєв. І.А. ”Історія релігії” 2 т,М.,1975-1976