Церковні свята своїми назвами зобов'язані два-надцяти місяцям року і належать до так званих вели-ких свят, які православна церква відзначає урочистими богослужіннями.

Свято "Різдво Христове " православна церква за-раховує до числа своїх "двонадесятих свят". Це од-не з основних свят християнства. Своїм походжен-ням воно зобов'язане євангельським оповідям про Дивне народження Ісуса Христа — сина Божого і водночас людини.

Міф про народження Христа своїми джерелами сягає у первісні культові дії. У Стародавньому Єгипті, наприклад, 6 січня святкували день народження бога води, рослинності, володаря потойбічного світу Осиріса, а 25 грудня — день народження стародавньо-го іранського бога Митри. Утверджуючись в різних країнах, свято "Різдво Христове" вбирало в себе інші обряди і звичаї інших релігій, а також народних свят, набуваючи особливих рис, що не суперечили христи-янським догмам.

У Київську Русь свято прийшло разом з христи-янством у X ст. і злилося з зимовим старослов'янським святом — святками.

оловне значення в догматичному змісті цього свята церква відводить вченню про народження Ісуса Христа, який з'явився для того, щоб взяти на себе людські гріхи і вказати шлях до порятунку.

Хрещення Господнє, Це свято — одне з головних у християнстві. В писаннях, присвячених святу Хре-щення, еологи зазначають, що воно було проголо-шене в пам’ять історичної події — хрещення Ісуса Христа з річці Йордан. Ця подія описується в Євангеліях. Спочатку християнство, як ми зазначали, взагалі не знало обряду охрещення. Про це свідчить те, що в

ранній християнській літературі немає жодних згадок про цей обряд. Він запозичений християнством із стародавніх культів. Окроплення водою існувало в багатьох дохристиянських релігіях. Одухотворяючи явища природи, наші далекі пращури одухотворяли й воду — важливе джерело життя людини. Вода вгамо-вувала спрагу, освіжала людину, землю, пасовища, забезпечувала родючість полів.

У дохристиянських культах важливого значення надавалося обряду "очищення" людини від будь-якої "скверни", "нечисті" за допомогою води. Згідно із стародавніми віруваннями, вода мала очищувальну силу, вона очищала людей від нечистої сили, злих духів, що могли зашкодити людині. Звідси й звичай окроплювати водою новонароджених.

Про здійснення хрещення вперше згадується в християнській літературі кінця І — початку II ст. Од-нак остаточно хрещення закріпилося лише у другій половині II ст. Тоді ж виникло і свято Хрещення, пов'язане з хрещенням Ісуса Христа в Йордані.

Свято Хрещення завжди було дуже урочистим. Головний його обряд — освячення води. Її святили в церкві та ополонках. До ополонки рушав хресний хід, в якому брали участь духовенство, місцева знать, віруючі, відправляли урочисті молебни. Ос-вячення води в храмах та ополонках відбувається і в наші дні.

Свято Хрещення має і другу назву — "Богоявлення". Воно проголошене, за словами церковників, як вшанування дивних подій. Нібито під час хрещен-ня Ісуса Христа в Йордані "Бог-Отець" засвідчував з неба, що це. Його "Син улюблений", і "Бог-Дух святий" зійшов на Христа у голубиноподібному вигляді.

Стрітення. Це свято присвячене представленню батьками Ісуса Христа свого немовляти Богові. Зуст-річ відбулася у єрусалимському храмі на сороковий день після народження Христа.

Впроваджуючи свято Стрітення, християнська церква намагалася відволікти народ від стародавніх культів. Римляни в лютому святкували "очищення",

покаяння, дотримувалися посту, вважаючи, що перед початком весняних польових робіт необхідно "очис-титися від гріхів" і нечистої сили відповідними жерт-воприношеннями духам і богам. Головний очисний обряд цього свята припадає на 2 лютого, коли люди на чолі з жрецями, озброївшись факелами, виганяли з домівок злих духів зимових холодів і хвороб. Саме 2(15) лютого християнська церква і заснувала свято Стрітення Господнього, відрахувавши від Різдва Христового (25 грудня) 40 днів, необхідних для "очищення" Марії.

Прихильниками православ'я це свято тривалий час не визнавалося. Тільки поступово, шляхом ут-вердження релігійних уявлень, православна церква спромоглася надати Стрітенню значення свята очи-щення. Його почали урочисто святкувати, супровод-жуючи обов'язковим в цей день хресним ходом. В Україні це свято утвердилося, головним чином, як церковне, у побуті воно посідало незначне місце. В народній свідомості Стрітення знаменувало кінець зими і початок весни. В народі говорили: "На Стрітення сонце — на літо, а зима — на мороз"; "Зима з літом зустрічаються".

Вхід Господній в Єрусалим. Це свято має дві назви: офіційно-церковну — Вхід Господній в Єрусалим і побутову — Вербна неділя.

Вербна неділя — це переддень так званого страс-ного тижня, який присвячується "згадкам про страж-дання Христа". Свято безпосередньо примикає до Пасхи і не має постійної календарної дати. В право-слав'ї воно належить до "двонадесятих свят". В ос-нову свята покладено оповідку про вхід Ісуса Христа зі своїми учнями до Єрусалиму, куди він ішов на страждання і смерть. Похід супроводжувався тво-рінням чудес. За день до входу в Єрусалим, у суботу, Ісус здійснив одне з найбільших див — оживив Лаза-ря, який був мертвим уже чотири дні, а в неділю в'їхав до Єрусалиму. Народ радісно зустрічав його, кидаючи перед Сином Божим пальмові гілки. Про появу Христа в єрусалимському храмі розповідає Євангеліє. В Україні ритуальне значення пальмових гілок перенесене на гілки верби, що розпускаються на цей час і, згідно з народним повір'ям, захищають від злих духів.

Вознесіння Господнє. Створена євангелістами земна біографія Ісуса Христа завершується описом сцени вознесіння воскреслого після страти Сина Божого на небо. На честь цієї