Реферат

на тему:

“Іслам”

План

Походження ісламу, його вирі вчення й основні напрями.

Сунізм.

Шиїзм.

Суфізм.

Традиціоналізм і модернізм в ісламі.

Іслам в Україні.

Іслам (з арабської — «покір-ність», «присвячення життя Богові») є однією з найпоширеніших релігій світу. Мусульманські гро-мади діють більш як у 120 країнах, об’єднуючи близько 800 млн. чоловік. У 33 країнах світу му-сульмани становлять більшість населення, а в 29 країнах послідовники ісламу — це впливові меншини. У 28 країнах іслам визнаний державною або офіцій-ною релігією. Серед них Кувейт. Єгипет. Ірак. Іран. Марокко, Пакистан. Саудівська Аравія тощо. Більшість мусульман зосереджена в Західній, Південній, Південно-Східній Азії та Пів-нічній Африці.

Іслам виник у Західній Аравії VII ст., у період переходу арабів від патріархально-родового ладу до класового суспільства. Через Західну Аравію тривалий час пролягав караванний шлях з Азії до Європи. Розвиток мореплавства привів до відкриття морського шляху і до запустіння караванних доріг. Ця обставина, а також спустошливі набіги сусідніх, народів і племен призвели до економічного занепаду найбільших, у минулому квітучих, міст Аравії — Мекки та Медини.

Близько 610 р. мешканець Мекки на ймення Мухаммед про-голосив себе посланцем єдиного Бога, який нібито продиктував йому свою полю. Проповідь монотеїзму спочатку не мала успіху серед мекканської знаті, проти надмірних багатств якої виступав Мухаммед. Він з гуртом своїх прихильників V 6,22 р. подався до Ясрибу (згодом Медина), де значний соціальний прошарок становили середні торгові верстви. Тут проповідь єдності на основі віри н єдиного Бога зустріла визнання. І вперше була створена мусульманська громада, яка мала не лише релігійний, а й полі-тичний характер.

Іслам, як й інші світові релігії, відобразив настрої зубожілих верств суспільства щодо існуючих порядків. Панівне становище на час його виникнення посідала родоплемінна знать. В опо-зиції до неї перебували середні та дрібні торговці, які прагнули розширення ринків і потребували для нього підтримки з боку дер-жавної влади. Саме в інтересах середнього прошарку в Корані засуджувалися багатство та лихварство. Не сприяло формуван-ню співчутливого ставлення до незаможного населення, хоча з самого початку ця релігія захищала інтереси панівної верхівки: «Віруючі! Упокорюйтесь... тим з вас, які мають владу» (Коран, 4 : 62).

Після смерті Мухаммеда утворилась автократична держава — халіфат, яка з метою розширення, та збагачення почала вести загарбницькі війни. Впродовж століття араби, в руках яких зосередилася світська та духовна влада, захопили величезну територію: Закавказзя. Месопотамію. Сирію. Єгипет. Персію. Середню Азію тощо. На завойованих територіях впроваджували іслам. У XI—XII ст. іслам був прийнятий також у деяких країнах, не завойованих арабами (Судан. Камерун. Малі тощо), де він насаджувався панівною верхівкою.

Іслам увібрав у тебе релігійні уявлення як політеїстичних, так і давно побутуючих на території Аравії монотеїстичних релігій (іудаїзму та християнства).

Джерелом віровчення в ісламі є Коран (означає «читати», «декламувати») — запис проповідей, виголошених Мухаммедом у Мецці і Медині між 610 і 632 рр.

Існуючий текст Корану містить 114 різних сур (розділів). Більша частина Корану — настанови віруючим або полеміка в формі діалогу між Аллахом і його супротивниками, який промовляє через Мухаммеда. Хоча сури не мають хронологічної послідов-ності, проте вони поділяються на «мекканські» і «мединські». Цей поділ відповідає періодам перебування Мухаммеда в Мецці і Медині.

Іслам вимагає віри в єдиного Бога — Аллаха: теза “Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед — посланець. Його» — це віросповідна формула ісламу. Монотеїзм в ісламі виражений яскравіше, ніж в інших релігіях, хоча і тут він відносний, оскільки припускає існування інших надприродних істот — ангелів і демонів, а також пророків, яких шанують як божеств. Коран не визнає християнського вчення про триєдиність Бога; Аллах неподільний та єдиний. Внаслідок цього сучасні мусуль-манські богослови твердять, що іслам — найдосконаліша з релігій. Бог розглядається у Корані як безособова істота (під впливом гностичних учень), він вічний, перший і остан-ній.

Іслам запозичив від монотеїстичних релігій Ідею посередництва між Богом і людьми, відкинувши християнський догмат Боговтілення. У дусі несторіанства іслам від-мовляється визнавати Мухаммеда рівним Богові. З погляду му-сульманського богослов'я Мухаммед — людина, обрана Богом, а тому здатна бачити і чути те, чого не можуть інші, розмовляти з Богом і ангелами.

3 монотеїзмом взаємопов'язана важлива в ісламі ідея абсолютної покірності Богові, слухняності та смирення. Покірність всеосяжна: людина мусить підкорятися Богові, прави-телям, усталеному порядку речей, діти — батькам, жінки — чоловікам.

Іслам проголошує рівність людей перед Богом у по-кірності і послуху.

Космогонія, антропологія й есхатологія ісламу викладені в Корані відповідно до іудео-християнських уявлень з незначними відхиленнями. Світ за Кораном, створений Богом з нічого за шість днів. Перші люди, Адам і Єва, створені з матерії (глини, води, праху, краплини крові). При цьому Аллах нібито надав їм свого образу і вдихнув свій дух. Іслам прийняв і вчення про двоїсту природу людини (тілесну і духовну), про смерть тіла і безсмертя душі, яка залежно від учиненого людиною на землі відправиться в рай або пекло. Людині приписують вади: вона слабка, суєтна, нерозумна, на ВІДМІНУ від, могутнього, мудрого Аллаха. Неважко побачити тут суперечність між уявленням про людину як образ Божий і тими вадами, які їй приписують.

Три головних напрями ісламу: сунізм, шиїзм та суфізм.

СУНІЗМ. Прихильники сунізму називають себе людьми Суни і вважають, що саме вони дотримуються традиції пророка, яка спотворюється шиїзмом. Це вчення не визнає можливості посередництва між Аллахом і людьми