1.1 Боротьба з гріхом

В загальному гріх - це свідоме і добровільне переступлення Божих Заповідей. Катехизм Католицької Церкви так говорить про гріх: “ Гріх є провиною проти правди, розуму, чистого сумління; він є браком справжньої любові до Бога і до ближнього через шкідливу прив’язаність до деяких благ “ [2, с. 436]. Кожен гріх є злим вчинком проти не є однаково тяжким. Тому розрізняють тяжкий (смертельний) та легкий (повсякденний) гріх. Наслідки гріха є різні, але всі вони ведуть до того, що віддаляють людину від Бога. Тому ,щоб цього не трапилось вона повинна вести боротьбу з гріхом. В цій боротьбі їй допоможе: постійна пам'ять про Божу присутність, оминання нагоди до гріха, молитва в часи спокуси, а також вона повинна оминати дармування часу [пор.16,с.73]. А найкращим засобом, який позбавляє людину від гріха і повертає освячуючи ласку є приймання святих Тайн, а саме: святої Тайни Покаяння та святої Тайни Євхаристії.

1.1.1. Тяжкий гріх.

Тяжкий гріх є по суті смертельним гріхом, тому що через нього людина втрачає освячуючу ласку і приязнь з Богом, а також він приводить до смерті душі. “ Гріх смертельний є тоді, коли ламаємо волю Божу у важливій справі з повною свідомістю та цілком добровільно” [16, с. 71]. До важливих справ відносяться Заповіді Божі. Тяжкість гріха визначається тим, що людина дає згоду на цей гріх і повністю усвідомлює те, що вона робить .Ті, що здійснили такий гріх втрачають право на вічне життя. Крім Заповідей Божих, переступлення яких приводить до тяжкого гріха є ще інші гріхи, які теж є смертельними. Вони є перелічені у святому Письмі: “Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані грабіжники – Царства Божого не успадкують” ( 1 Кор.6, 9-10 ). Також до смертельного гріха належать і такі гріхи, про які святе Письмо говорить, що Господь ними бридиться, ненавидить їх; які варті вічної кари, або смерті, а також ті, які супроводжуються погрозами та прокляттями.

Тяжкість гріха може бути більшою чи меншою. Якщо порівняти вбивство і крадіжку, то звичайно, що вбивство буде більш тяжким ніж просто крадіжка. Також беручи під увагу скривджену особу, то жорстокість учинена проти батьків сама пособі є тяжчою ніж учинена проти чужого [пор.2, с.438]. Людина чинить смертельний гріх тоді, коли вона усвідомлює, що те, що вона чинить є великим злом, повністю погоджується з тим вчинком і дозволяє собі здійснити те, що задумала. Це можна назвати передумовами тяжкого гріха. Іноді трапляється , що через незнання людина може вважати ту чи іншу дію тяжким гріхом, хоча воно так не є. Коли вона так думає і не зважаючи на це чинить той гріх – то вона все ж таки тяжко грішить, тому що була свідома того, що робить. Але є випадки, в яких скоєння смертельного гріха може бути не свідомим. Наприклад , хтось є дуже зайнятий якоюсь справою і не помічає, що йому на думку приходить річ, яка є тяжким гріхом. Людина свідомо не готова до тяжкого гріха і тоді, коли грішні думки приходять до напівсонного, напівп’яного, напівбожевільного чи до людини, яка в даний момент не усвідомлює, що вона робить. Неусвідомленими дії є тоді, коли людина грішить у стані нервового збудження чи гніву, або в стані запаморочення і після скоєного не може пригадати, що саме вона робила” [13,с. 363]. Сюди відносяться і ті дії людини, які вона скоїла, але роздумуючи над тим, приходить до висновку, що вона цього б не зробила, коли б усвідомлювала, що робить тяжкий гріх.

Католицький Народний Катехизм каже: “Хто ж сумнівається, тяжким чи легким гріхом є те, що він задумав і не вияснивши, яким він є насправді, все ж здійснює його, той тяжко грішить” [18, с. 363]. У цьому випадку людина усвідомлює, що вона робить і свідомо ображає Бога. Вона тяжко грішить не тільки тоді, коли вже зробила поганий вчинок, але й тоді, коли тільки-но задумала той вчинок зробити. До тяжких гріхів належить і те, коли людина робить малий гріх, щоб легше було вчинити тяжкий, коли вчинивши малий гріх подає поганий приклад іншим, коли наражає себе на небезпеку скоєння тяжкого гріха; коли є дуже прив’язана до якоїсь речі, що здатна швидше образити Бога, ніж позбутися даної речі [пор. 18, с. 364].

Людина, яка скоїла смертний гріх є нещасливою. Господь покидає душу цієї людини а разом з Ним покидає її і освячуюча ласка. Хто перебуває у стані цього гріха втрачає здатність робити добро, не здатний відчути жодних докорів сумління, а також втрачає заслуги за всі здійснені

попередньо добрі справи.

Кари за гріх є різні: хвороби, голод, внутрішнє невдоволення та інші, але найбільшою карою є те, що душа потрапляє до пекла. Щоб не потрапити до нього людина повинна зі всієї сили оминати нагоди до гріха, а коли вже скоїла – щиро покаятися.

1.1.2.Легкий гріх.

Легкий гріх чинять тоді, коли “ недотримуються приписаної норми морального закону в легкій