Божої має більшу цінність аніж паломництво до якогось чудотворного місця. Воно є кориснішим, аніж найдосконаліша молитва чи розважання, бо у розважанні лише уявляємо собі Ісуса Христа, а на Службі Божій Він особисто присутній. Також людина зобов’язана побожно вислуховувати Службу Божу згідно із третьою Заповіддю Божою: “Пам’ятай день святий святкувати” де “святкувати” означає, найперше, розпочати цей день із Святої Літургії, а коли ні , тоді вже буде тяжким гріхом, оскільки людина переступає Божий Закон. Однак не завжди опускання Святої Літургії буде гріхом. Особливо це стосується тих людей, які живуть дуже далеко від Церкви; хворих; тих, які вирушають в дорогу, або не можуть перервати свої подорожі; тих, які доглядають хворих; матерів, які не мають на кого залишити свою дитину, та й взяти з собою теж не можуть; людей, котрі повинні працювати, бо в іншому випадку це завдасть великої шкоди для оточуючих. А от коли пропустити Службу Божу через розваги, тоді від Божої справедливості людині не сховатися. Для людини, яка хоче заслужити собі вічного щастя після свого відходу з цієї землі, є дуже корисно брати участь у Літургії, тому що завдяки їй вона користається заслугами хресної Жертви; передусім через Святу Літургію можна осягнути прощення гріхів, вислухання молитов, Божого благословення і вічного щастя. Тут грішник здобуває ласку покаяння і просячи в Бога прощення отримує його. Праведник здобуває відпущення повсякденних гріхів і тимчасових покарань за гріхи.
Людина через Святу Літургію отримує незліченні ласки від Бога, прощення гріхів, зменшує собі кару в чистилищі. Також Служба Божа є тою молитвою, через яку людина найкраще може Бога славити, просити, перепрошувати та дякувати Йому. Дуже її цінували, любили та брали в ній участь, навіть з небезпекою для свого життя, перші християни. Саме їх ми повинні наслідувати, особливо у їхній любові до Святої Літургії та у сильному бажанні послужити через неї своєму Господеві і тим самим злучитися з Ним і перебувати у Божій благодаті, щоб отримати життя вічне в небі.
3.1.2. Богослужіння.
Богослужіння поділяються на щоденні та принагідні. Щоденні Богослужіння відправляються у певному порядку, який називається церковним правилом, до якого належить вечірня, повечір’я, північна, утреня і перший час, третій час і шостий час та дев’ятий час і обітниця [пор.18,с.583 ]
Вечірня нагадує людині Хрестову Жертву на хресті, а також “ вечірню жертву”, яку замінила Євхаристія. Слово “вечірня” означає Богослужіння, яке відправляється вечором, в якому людина висловлює Господу подяку за день, що минув, а також просить Його, щоб дозволив, чи скоріше допоміг, перебути ніч спокійно, а насамперед безгрішно
Повечір’я – “ це остання молитва протягом дня, яку слід відправляти безпосередньо перед сном за необхідності і після півночі” [9.c.464. ]. Воно походить із монастирського звичаю молитися на ніч якусь особисту нічну молитву. У цій молитві людина дякує Богові за добродійства, дякує, що настала ніч, яка дає їй змогу відпочити після насиченого робочого дня, а також просить Божої опіки на ніч.
Північна - нагадує про другий прихід Ісуса Христа, про страшний суд, який відбудеться під час Його приходу. Також нагадує людині, що вона повинна щохвилини бути готовою до смерті, бо не знає ні дня, ні години, коли прийде Син Чоловічий. Назва цієї молитви походить від того, що перші християни відправляли її опівночі.
Утреня – відправляється на світанку, вона нагадує про Христове Воскресіння, а також є подібною до вечірньої. Тут людина дякує Богові за те, що добре щасливо перебула ніч, а також за те, що дозволив знову побачити світло дня і прославляє Його за те, що дав пізнати світло правди.
У часах згадується про муки Христові, Його Страсті. Через те Його людина славить і дякує за усі ласки, які заслужив для неї своїми муками та смертю на хресті.
Обітниця – це таке Богослужіння, яке своїми молитвами та піснями нагадує Службу Божу.
Коли людина ходить у темряві гріхів, які полонили її душу, то під час цих Богослужінь, пригадуючи собі страсті Христові, Його смерть, Воскресіння, вона роздумує над тим, що своїми гріхами спричинилася до побільшення Христових ран, які завдають Йому дуже сильного болю. Роздумуючи над Ісусовим терпінням вона почне викорінювати поступово своє грішне життя із своєї душі, а натомість буде наповнювати її життям, що є до вподоби Богу.
Принагідними Богослужіннями є :
а) Акафісти, які є присвячені Ісусу Христу, Його Найсвятішому Серцю, Пречистій Діві Марії, святим, або якимось святим подіям [пор.18,с.583]. Тут людина молиться до тих осіб, просячи їх заступництва в своєму житті чи величає їх, чи дякує за отриману ласку від них.
б) Параклизи – це “ тривала молитва до Пречистої Діви Марії, якою славимо Богоматір і в якій просимо Пресвяту Марію заступитися за нас перед Богом” [18.c.583].
в) Процесії – урочисті походи, під час яких усі учасники спільно моляться. “Наша Церква практикує такі процесії на Богоявлення…; процесія у Велику п’ятницю …; воскресна процесія на Великдень…; процесія Божого Тіла” [18.c.584 ]. Також є процесії на цвинтар, в поле у день 1 серпня та інші. Головною під час процесії є молитва. Людина, що бере участь у процесії повинна безперервно молитися і співати разом з іншими.
г) Церковний похорон – “ це благословення тіла померлого християнина – католика, поєднане з процесією”