для оточуючих. У поміркованої людини спокійна мова, поміркований голос, бесіда розважна. Також вона не виявляє надмірного прагнення до різного роду почестей, слави, розваг чи інших чуттєвих розкошів. Поміркована людина “забезпечує панування волі над інстинктами і втримує прагнення у межах чесності. Вона скеровує до добра свої почуттєві бажання, дотримується здорової стриманості і “ не потурає своїй душі та потузі своєї, щоб не ввели її в пожадання її серця”(Сир.5,2)”. [2,c.429.]. Чеснота поміркованості упорядковує інстинкт почуттів. Вона не спрямована на їх знищення, тому що вони є частиною людської природи, вона тільки утримує їх у порядку.
Чеснота поміркованості є конечно необхідна для людини, тому що завдяки їй ми можемо оминати багато тяжких гріхів. Бо коли людина має за досить часу для відпочинку, то нею легко опановує лінь і тим вона віддаляється від свого Спасителя, тому що через лінь пропадає бажання до молитви, до щирої розмови з Богом. Не маючи цієї розмови людина дуже легко може здійснити будь – який гріх, навіть дуже важкий. Також поміркованість потрібна для того, щоб закріпити у душі людини потрібні й корисні чесноти, втримати внутрішній спокій, спокій душі. Вона робить людину лагідною, розважною, пильною і покірною.
Р О З Д І Л 3
Молитва
“Молитва – це піднесення душі до Бога” [18, c.561 ]. Вона здатна упокорити людину, зблизити її з Богом, удосконалити її життя, привести до Бога. Вона дає змогу визнавати перед Господом “власні добрі і погані думки, власні руйнівні чи радісні почуття” [14,c.56 ] і відкривати їх своєму Спасителю. У молитві людина може славити Бога, дякувати за допомогу, ласку, про щось просити чи перепросити за свої провини перед Ним. Тут людина може виражати свої думки як словами , що є у молитовниках, так і в серці: думкою, що буде простою розмовою з Богом, яку Він радо вислухає, тому що вона йде з глибини серця і є виявом щирої довіри до Нього.
Молитва є даром, який є даний людині, щоб через посередництво Ісуса Христа вона змогла стояти в присутності Бога Отця. Кожного разу коли людина стає перед Христом на молитву її воля зустрічає Його волю і отримує милосердя [пор.11,с.22 ]. Саме у молитві Христос приходить до людини, щоб об’явити Свою волю та обдарити своїми ласками, що дозволяє зростати у досконалості.
3.1. Спільна молитва
Спільна молитва буде тоді, коли людина разом з іншими буде славити Господа. Такими спільними молитвами є Свята Літургія і Богослужіння через участь у яких людина прилюдно визнає свою віру та переживає всі таємниці християнської віри, а також поглиблює свою любов до Бога [пор.7,с.74 ]. Ця молитва є важлива тим, що у ній є присутній між людьми сам Бог: “бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них” (Мт. 18,20). Також Христос запевняє нас, що така молитва є швидше вислухана Богом : “ Коли двоє з вас згодиться на землі просити, щоб б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним” (Мт.18,19).
3.1.1. Свята Літургія.
Свята Літургія чи іншими словами Служба Божа – це Безкровна віднова святої Жертви Ісуса Христа на Голгофі. На ній так само жертвується Ісус Христос руками священика Небесному Отцю у вигляді хліба і вина. Службу Божу установив сам Ісус Христос – Син Божий. Саме Він, перший хто відправив Святу Літургію. Це відбулося на Тайній Вечері. Здійснив це Він таким способом: “Як же вони їли Ісус узяв хліб поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.” Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм кажучи: “Пийте з неї всі, бо це кров моя ( Нового Завіту), яка за багатьох проливається на відпущення гріхів” (МТ.26,26-28). Також сказав учням : “Чиніть це на мій спомин” (Як.22,19). Цим установленням Христос хотів , щоб в усі віки приносилась Його Безкровна Жертва на спомин своєї Кривавої Жертви на хресті. Як у хресній Жертві так і на Службі Божій Христос є жертвою і жертвоприносителем. Як там так і тут мета Жертви є однаковою – віддання Богові найвищої почесті та примирення з Богом людського роду. Між двома Жертвами є тільки одна відмінність, а саме: на хресті Христос жертвував Себе у Кривавий спосіб, а на Літургії Він жертвує Себе у Безкровний спосіб у вигляді хліба і вина; “там у власній Особі – тут через руки священика; там один раз – тут багато разів; там видимо – тут таїнственно. Звідси та сама вартість Святої Літургії, що і Христової Жертви на хресті” [8,c.15 ].
Оскільки Ісус Христос сам відправляє Службу Божу через посередництво священика, то дуже важливо є з увагою її слухати та брати активну участь у ній і бути зосередженою. Слухаючи її людина може здобути собі коротку і м’яку кару в чистилищі, тому що слухаючи її часто та побожно вона вже отримує прощення гріхів. Але це слухання повинно бути побожне, тобто людина повинна “знехтувати усім, що могло б їй зашкодити і молитися разом з священиком, особливо під час найважливіших моментів Служби Божої” [18, c.467 ]. Отже тут, на Службі Божій людина не повинна бути лише фізично присутньою, а думками бути десь дуже далеко. Слухання Служби
