Все населення великої країни з сильними патріархально-клановими традиціями, стараннями конфуціанців, що зміцнилися багато в чому, було зобов'язано беззаперечно покорятися едиктам імператора. Що йшли врозріз із сталими нормами, ці едикти викликали протести, в країні виникали конфлікти, зріло незадоволеність, що пригнічувалася насильством і репресіями. Нечувані побори і повинності, що стягувалися з населення (жителі Піднебесною зобов'язані були одночасно будувати Велику стіну і палацовий комплекс в столиці, що украй виснажувало скарбницю і сили людей), привели до кризи. Криза завершилася могутнім народним повстанням, яке незабаром після смерті Цинь Ши-хуанді сміливо з лиця землі засновану їм імперію, на обламаннях якої предводитель повсталих селян Лю Бан заснував нову династію Хань. [10; 356]

З династією Цинь був скомпрометований і ліг легизм. Перевірка на практиці його ідей виявилася достатньою, щоб виявити його неспроможність для Китаю того часу. Відверто тоталітарна доктрина легистов з її презирством до людей в ім'я процвітання держави виявилася нежиттєздатною; легизм зазнав поразки. Але для збереження імперської структури, що вже склалася, для процвітання її пануючих верхів, що здійснювали свою владу за допомогою могутнього адміністративно-бюрократичного апарату, створеного стараннями легистов, необхідна була доктрина, яка зуміла б додати всій цій системі благопристойну і респектабельну зовнішність. Такою доктриною виявилося конфуціанство.

Синтез конфуціанства і легизма опинився не так вже складною справою. По-перше, не дивлячись на багато відмінностей, легизм і конфуціанство мав немало загального: прихильники обох доктрин мислили раціоналістично, для тих і інших государ був вищою інстанцією, міністри і чиновники - його основними помічниками в управлінні, а народ - неосвіченою масою, якій слід було керувати належним чином для її ж блага. По-друге, синтез цей був необхідний: введені легизмом методи і інститути (централізація адміністрації і фіску, суд, апарат влади і т. п.), без яких не можна було управляти імперією, на користь тієї ж імперії слід було поєднувати з повагою до традицій і патріархально-кланових зв'язків. Це і було зроблено, причому найбільший внесок в здійснення синтезу вніс ханьській імператор У-ді, міністр-реформатор якого Дун Чжун-шу сильно видозмінив характер первинного конфуціанства і перетворив його на офіційну державну ідеологію.

5.4. Трансформація конфуціанства

Перетворення конфуціанства в офіційну ідеологію з'явилося поворотним пунктом як в історії цього учення, так і в історії Китаю. Прийшовши на службу, став чиновниками, узявши в свої руки управління країною з її соціальною структурою, що склалася, і могутнім централізованим бюрократичним апаратом, конфуціанські учені стали інакше відноситися до власної доктрини. У центрі їх уваги опинилися тепер інтереси збереження і зміцнення тієї системи, з якою вони себе ідентифікували і яку вважали реалізацією заповітів Конфуція. Це означало, що на передній план в трансформованому в Хань конфуціанстві повинні були вийти ті положення учення і в таких формах, які сприяли б збереженню і незмінності прийнятих і визнаних всіма порядків.

Якщо раннє конфуціанство, закликаючи вчитися у стародавніх, припускало за кожним право самому роздумувати, то тепер входила в силу доктрина абсолютної святості і непохитності стародавніх канонів і мудреців, кожного їх слова. Щоб служити завданням стабілізації держави, забезпечення надійності і бездоганного функціонування його чиновницько - бюрократичного апарату, конфуціанство неминуче повинне було стати системою жорстких канонів, кожен елемент якої строго визначений, взятий до уваги і неухильному виконанню. Добитися цього було тим більше нескладно, що за довгі століття свого існування конфуціанські твори вже достатньо обросли тлумаченнями і коментарями, що одержали силу традиції і авторитет давності. Став біля керма правління країною, конфуціанство ще рішучіше обернулося назад, лицем до минулого. Не в майбутньому, невідомі дали якого навряд чи можуть провіщати що-небудь гідне уваги, а в давнину, у минулому, було "золоте століття" - саме він повинен завжди служити зразком. Стародавні мудреці все знали і уміли, всі спіткали і вирішили, встановили і заповіли нащадкам. Перевершити їх неможливо і не слідує, навіть спроба такого роду - це блюзнірство, що може привести до сумних наслідків. [14; 81]

Конфуціанство зуміло зайняти ті, що ведуть позиції в китайському суспільстві, придбати структурну міцність і ідеологічно обгрунтувати свій крайній консерватизм, що знайшов найвищий вираз в куксі незмінної форми. Дотримати форму, в що б те не стало зберегти вигляд, не втратити особу - все це стало тепер грати особливо важливу роль, бо розглядалося як гарантія стабільності.

Перетворення конфуціанства в жорстку консервативну схему, що мала наперед готова і строго фіксована відповідь-рецепт для будь-якого випадку, виявилося дуже зручним для організації управління величезною імперією. Патерналістськая оболонка вміло камуфлювала експлуататорську суть чиновнічье-бюрократічеського держави з його добре налагодженою системою державного кріпацтва. Правителів імперії реформоване конфуціанство цілком влаштовувало, але воно накладало на них і певні зобов'язання перед конфуціанською доктриною - зобов'язання, що мали характер гарантії лояльності.

Спираючись на стародавні уявлення про Небо і вищу небесну благодать де, конфуціанство виробило постулат, згідно якому правитель одержував божественний мандат (мін) на право управління країною лише постільки, поскільки він був добродійним - в конфуціанському сенсі цього слова. Відступаючи від прийнятих норм (виразом чого були свавілля власті, економічний занепад, соціальна криза, хвилювання і т. п.), правитель втрачав де і право на мандат. Більш того, Мен-цзи сформулював навіть тезу про право народу на повстання проти недобродійного правителя і про насильницьку зміну мандата (гэ-мін - цим терміном і нині