Вступ

Буддизм — найдавніша з трьох світових релігій. Більшість її

послідовників мешкає у країнах Південної, Південно-Східної і Східної Азії:

Шрі-Ланці, Індії, Непалі, Китаї, Монголії, Кореї, В'єтнамі, Японії,

Камбоджі, Мьянмі (Бірмі), Таїланді, Лаосі.

Наприкінці XIX — початку XX ст. прихильники буддизму з'явилися у

країнах Європи і США.

Нині у світі є близько 400 млн. мирян, які сповідують буддизм, і

близько 1 млн. ченців та черниць; загальну кількість визначити важко,

оскільки відповідного перепису не проводилось.

У країнах СНД буддизм традиційно сповідують жителі Бурятії, Калмикії,

Туви, а в останні роки буддійські общини виникли у Москві, Санкт-

Петербурзі, містах Балтії.

В Україні релігійні громади буддистів є у Донецькій, Луганській,

Львівській, Херсонській, Одеській областях та в Києві. На початку 1995 р. в

нашій державі налічувалося 18 громад, 17 служителів цього культу.

Буддизм — жива і життєдайна релігія. У різних частинах земної кулі і

нині продовжують виникати нові буддійські общини, споруджуються храми.

Буддисти світу об'єднані в дві міжнародні організації — Всесвітнє

Братство буддистів (штаб-квартира в Бангкоці, Таїланд) і Азіатську

буддійську конференцію за мир (штаб-квартира в Улан-Баторі, Монголія).

Виникнення і поширення буддизму

Буддизм виник в VI ст. до н.е. в Північній Індії у рабовласницькій державі Магадха. Класова нерівність доповнювалась становою нерівністю: суспільство поділялось не лише на класи, а й касти. Належність до тієї чи іншої касти була спадкоємною. Чотири касти утворювали чотири стани: брахмани (служителі культу), кшатрії (рабовласницька знать), вайш’я (частина вільної бідноти), шудри (частково вільна біднота і частково раби). Фактично був і п'ятий стан — найнижчий на ієрархічному шаблі — чандали (частина вільної бідноти і частина рабів); належні до нього не мали ніяких прав, перебували поза будь-якими кастами.

Вищі касти користувалися істотними привілеями, а нижчі зазнавали утисків. Панівна у цей час релігія — брахманізм — була культом лише

привілейованих каст і класів, тому до культових дій допускались лише

представники трьох вищих станів. Однак з розвитком рабовласництва і

класовим розшаруванням чисельність нижчих верств зростала. Виникла необхідність у релігії, яка виражала б їхні інтереси.

Буддизм сформувався у середовищі двох нижчих станів, які шукали таку

релігію, яка могла б компенсувати їхню безправність у реальному житті.

Тобто основними творцями цієї релігії були раби і вільна біднота. Буддизм

за умови виконання всіх його приписів обіцяв краще майбутнє (щоправда, у

потойбічному світі) всім своїм прихильникам незалежно від їхнього

соціального стану. У цьому полягала головна причина популярності нової

релігії у широких верств населення.

Міфологія буддизму.

Зародившись в Індії, буддизм почав швидко поширюватися в інших країнах, сягаючи віддалених районів Південної, Східної і Південно-Східної Азії. Буддійські місіонери вміли мирно співіснувати з будь-якими культами, релігіями і соціальними системами. Так було в Індії за мусульманських правителів у Шрі-Ланці під час португальської, голландської і англійської колонізації, у конфуціанському Китаї, в Японії, Середній Азії перших століть н.е., у країнах Південно-СхідноЇ Азії. Вливаючись у місцеві релігійні вірування, буддизм ассимілював їх. Маючи у своєму розпорядженні колосальну літературу, буддійські общини вели пропаганду серед населення місцевими мовами, пристосовуючи буддійське вчення до народних легенд і звичаїв.

Міфологія буддизму почала складатися одночасно з формуванням основних

концепцій релігії, тобто у VI — V ст. до н.е.

Будда у своєму вченні ніколи не заперечував богів інших релігій і не

забороняв Їм молитися. Він просто пояснював, що це може дати тимчасове полегшення, але ніяк не наближує людину до кінцевої мети — просвітлення, нірвани, спасіння. Саме тому значна кількість богів до буддійської Індії увійшла в пантеон богів буддизму. Це — творець світу Брахма, бог грому і блискавки Індра, уособлення енергії, що упорядковує світ,— Вішну, проводир нижчих божеств, що має тіло людини і голову слона,— Ганеша та ін. Одночасно відбувався процес міфологізації, обожнювання реальних історичних осіб, які відіграли важливу роль у створенні і поширенні буддизму, насамперед Будди Шак'ямуні та його найближчих учнів, а також настоятелів найзначніших монастирів, вчителів віри, пустельників тощо.

Згодом у всіх країнах, де поширювався буддизм, до-буддійських богів, в

яких вірило населення цих країн, також було включено до буддистського

пантеону богів. В Японії, наприклад, у пантеон увійшло надзвичайно

популярне божество військових і гірничорудних справ Хаті-ман. Спочатку (у VIII ст.) вважалось, що він забезпечує благополучне спорудження буддійських храмів, пошук міді і золота для статуй Будди. При храмах зводились його святилища як божества-охоронця, а в 1809 р. в офіційних хроніках його вперше названо «великим бодхісаттвою». У Тибеті в пантеон були включені Падмасамбхава і Цзонхава — реальні історичні особи — засновники різних шкіл буддизму, персонаж героїчного епосу тибетців Гесер, у Монголії — обожнений Чингісхан, в образі якого поєднані реальна історична особа і шаманське божество, яке шанували монголомовні народи (монголи, буряти, калмики).

Однак поступово склався і загальнобуддійський пантеон, єдиний для всіх

країн буддійського світу, хоча у кожній з них ці боги називались по-своєму,

а іноді навіть були різної статі. Так, індійський бог — уособлення

співчуття — Авалокітешвара у Китаї та Японії перетворився з чоловічого

персонажа в жіночий.

До найвищого рангу цього пантеону належать будди. Будь-яка жива

істота, що досягла просвітлення, стає буддою. "Просвітлені" у цілковитому

значенні слова не є богами — буддисти проти вживання цього терміна щодо будд, хоча ряд рис, якими вони наділені, людство здавна звикло приписувати богам: всемогутність, здатність творити чудеса, впливати на хід подій і т.д.

Будд незліченна кількість, вони можуть перероджуватися у всіх світах і

в усіх часових періодах.