бодхісаттви (це — другий ранг пантеону). Усі будди мають 32 ознаки

досконалості, за силою і якостями перевершують богів. Будди живуть у

космічному просторі, але коли вони втілюються у якесь земне тіло,

відбуваються великі чудеса: з неба падають квіти, тремтить земля, серед ясного неба гуркоче грім.

Будди сповідують Істину, Вчення, Закон (тобто дхарму) і навертають людей на шлях будди.

Другий ранг пантеону становлять бодхісаттви. Буквальний переклад цього

слова — «істота, що прагне до просвітлення». Нею може бути людина або будь-яка інша жива істота, яка прийняла рішення стати буддою. Бодхісаттвою був Шак'ямуні до того, як став Буддою. Саме в цій якості він 550 раз перероджувався на землі в різних живих істот.

Кількість бодхісаттв незчисленна. Щоб стати буддою, бодхісаттва повинен мати шість «духовних досконалостей» — щедрість, моральність, терпеливість, мужність, здатність до споглядання, мудрість. Завдяки цьому він співчуває всім живим істотам. Най популярніші бодхісаттви: уособлення співчуття Авалокітешвара, бодхісаттва мудрості Манджушрі, борець з хибними думками і тупістю Ваджрапані та ін.

Третій ранг пантеону — архати і прат'єкабудди. Слово «архат» означає

гідний. Так називались люди, що досягли за життя найвищого рівня духовного розвитку. До них належать учні та найближчі послідовники Шак'ямуні.

«Прат'єкабудда» дослівно — будда для самого себе. Він досягнув нірвани І

врятував самого себе, але проповіддю вчення серед інших не займається. Їх,

як і будд, може бути необмежена кількість.

Дві гілки буддизму.

Упродовж І — Х ст. н.е. буддизм було витіснено з Індії індуїзмом. Але до цього він встиг запровадитися у багатьох сусідніх з Індією країнах. Головними осередками пропаганди буддизму були монастирі.

У І ст. н.е. він поділився на дві гілки: хінаяну (мала колісниця, або

вузький шлях до спасіння) і махаяну (велика колісниця, або широкий шлях до спасіння). Цей поділ був зумовлений відмінностями у соціально-політичних умовах життя в окремих частинах Індії, а також намаганням пристосувати буддизм до запитів населення інших країн.

Хінаяна вчить, що врятуватися можна лише ставши ченцем. За межами

Індії хінаяна поширилась там, куди проникали переселенці з Індії — у

Південно-Східній Азії, Цейлоні. Махаяна виходить з можливості спасіння не лише для ченців, а й для мирян, причому зазначається необхідність рятувати й інших, активно проповідувати та брати участь у громадському і державному житті. Подолавши аскетичні крайнощі хінаяни, махаяна простіше пристосовувалася до нових умов і тому вийшла далеко за межі Індії (Середня Азія, Далекий Схід).

Засновник буддизму.

Засновник буддизму — реальна історична особа.

Його називають різними іменами: Сіддхартха, Гаутама, Шак'ямуні, Будда,

Татхагата, Джіна, Бхагаван та ін. Ці імена означають: Сіддхартха — власне

ім'я, Гаутама — ім'я роду, Шак'ямуні — мудрець з племені шаків (або шакья), Будда — просвітлений, Бхагаван — той, хто торжествує. Найуживаніше з імен — Будда, від якого походить назва всієї релігії.

Син князя з племені шаків Сіддхартха Гаутама народився у VI ст. до

н.е. За переказом, він був “чудом зачатий” (його мати Майя побачила уві

сні, що в її бік увійшов білий слон) і таким же незвичним шляхом — із боку

матері — народився. Гаутама помітно вирізнявся серед своїх ровесників

розумом і здібностями. Мудрі старці пророкували йому незвичайне майбутнє.

Оточений розкішшю, він знав лише радощі життя. Коли Гаутама виріс і

одружився, у нього народився син. Ніщо не затьмарювало його щастя.

Але якось, виїхавши за межі палацу, Гаутама побачив вкритого виразками

тяжкохворого, згодом — зігнутого від років убогого старого, далі —

поховальну процесію і, нарешті, зануреного у глибокі, тяжкі роздуми аскета.

Ці чотири зустрічі, оповідається в легенді, докорінно змінили світогляд і

поведінку безтурботного принца. Він довідався, що у світі існують нещастя,

хвороби, смерті, страждання. З гіркотою пішов Гаутама з отчого дому.

Поголивши голову, одягнувшись у благенький одяг, він почав мандрувати, піддавши себе самокатуванню і самобичуванню, прагнучи спокутувати юні роки розкішного і безтурботного життя, намагаючись пізнати велику істину. Так пройшло близько 7 років.

Якось, сидячи під деревом Бодхи (пізнання) і, як звичайно, поринувши у

глибоке самопізнання, Гаутама раптово «прозрів»: пізнав таємниці і

внутрішні причини круговерті життя, чотири священні істини, тобто став

Буддою, просвітленим. Після цього він просидів під священним деревом кілька днів, не маючи змоги зрушити з місця. Цим скористався злий дух Мара, який почав спокушати Будду, закликаючи його не сповіщати істини людям, а відразу ж заглибитися у нірвану, тобто небуття. Однак Будда стійко виніс усі спокуси і продовжував свій великий подвиг. Згодом він зібрав навколо себе п'ятьох аскетів, що стали його учнями, і прочитав Їм свою першу проповідь, у якій стисло виклав основи свого вчення.

За переказом, Будда помер, коли йому було вісімдесят років. Його тіло,

за обрядами населення Індії, спалили, а прах розділили між вісьмома його

послідовниками.

Віровчення буддизму.

Найважливішим положенням буддизму є ідея тотожності буття і страждання. Буддизм не заперечував розвинуте брахманізмом вчення про переселення душ, тобто віру, що після смерті будь-яка жива істота знову відроджується у вигляді якоїсь нової живої істоти — людини, тварини, божества, духа тощо. Однак буддизм вніс у брахманізм суттєві зміни. Якщо брахмани стверджували, що завдяки різним для кожного стану обрядам, жертвам і заклинанням можна досягти «добрих перероджень», тобто стати раджою, брахманом, багатим купцем, царем і т.ін., то буддизм оголосив будь-яке перевтілення, всі види буття неминучим нещастям і злом.

Тому буддист повинен дбати не про переродження, а досягнення нірвани— небуття. Більшість людей досягти цього у даному житті не може. Прямуючи шляхом