і його учнів супроводжували жінки, але ніхто їх чомусь не вважає ні “ученицями” ні “апостолками”. Сам Ісус на останню “тайну вечерю” не запросив жодної жінки і навіть свою рідну матір Марію й двох сестер.
Цікавим є і той факт, що Ісус майже усі свої повчання присвятив чоловікам. Це вже Павло, помітивши цей недолік, вигадував власні повчання і накази стосовно жінок, прикриваючись висловлюванням: “Даю пораду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним”.
Дивно, що всі 14 повчаннь Павла сприймаються нинішніми християнами нарівні із заповідями Ісуса Христоса, хоча Павло учнем Ісуса ніколи не був.
Є в цих посланнях і місця, просякнуті заповідями, в яких принижується гідність жінки на релігійному рівні. Але ці заповіді не суперечать ні науці Ісуса, ані заповідям Старого заповіту. Багато християнок вже встигли до них звикнути і навіть полюбити.
ПРИНИЖЕННЯ ЖІНКИ В ХРИСТИЯНСЬКІЙ РЕЛІГІЇ.
(На основі усіх 14 послань апостола Павла)
Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка — чоловікова слава. Бо чоловік не походить від жінки, а жінка від чоловіка, не створений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка.
Тому жінка повинна мати на голові знака влади над нею. (1Кор.,11: 7-10).
Дружини, — коріться своїм чоловікам, як Господові, — бо чоловік — голова дружини, як і Христос — голова Церкви. (Еф., 5: 22-23).
Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка! (Еф., 5: 33).
Жінки, — у скромнім убранні, з соромливістю та невинністю, — нехай прикрашають себе не коштовними шатами, але добрими вчинками, як то личить жінкам, що присвячуються на побожність. (1Тим., 2: 9-10).
Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, — непристойно бо жінці говорити в Церкві! (1Кор., 14: 35)
Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі. А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні!
Адам бо був створений перше, а Єва потім. І Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ. (1Тим., 2: 11-14).
В одній із проповідей Павло, як звичайний юдей-махляр, одночасно ухитряється радити усім християнам, зокрема жінкам і незайманим дівчатам, “одружуватися” і “залишатися незаміжніми”. Але тільки людина, наділена хистом правника, може помітити, що головна ідея цієї хитроумної проповіді головного ідеолога християнства Павла-Савла — повне відречення від подружнього та сімейного життя:
КРАЩЕ ХРИСТИЯНАМ НЕ ОДРУЖУВАТИСЯ!
(З усіх новозаповітних послань апостола Павла)
1 ... Добре було б чоловікові не дотикатися жінки.
8 Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я.
7 Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я (неодруженими)...
10 Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком!
11 А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня.
15 А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться...
25 Про дівчат же не маю наказу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним.
27 Ти зв’язаний з дружиною? Не шукай розв’язання. Розв’язався від дружини? Не шукай дружини.
28 А коли ти й оженишся, то не згрішив; і як дівчина заміж піде, — вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас.
32 Я хочу, щоб ви безклопітні були. Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господові,
33 а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині,
34 і він поділений. Незаміжня жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою і тілом, і духом. А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові.
37 А хто в серці своїм стоїть міцно,.. і це постановив він у серці своєму — берегти свою дівчину, той робить добре.
38 Тому й той, хто віддає свою дівчину заміж, добре робить, а хто не віддає — робить краще. (1Кор., 7: 1-38).
Вдовиця правдива й самотня надію складає на Бога, та перебуває день і ніч у молитвах і благаннях. Але вдів молодих не приймай, бо вони хочуть, наперекір Христові, заміж виходити, через що мають осуд. (1Тим., 5: 5, 11-12).
Звеселися, неплідна, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в породіллі не мучилась! (Гал., 4: 27).
Все, що проповідував Павло, власне, не суперечило науці Ісуса Христоса. Швидше, Павло пом’якшував ті заповіді, які у свій час Ісус проповідував юдеям. Науку абсолютного аскетизму — науку повного відречення від спілкування з представниками жіночої статі — Ісус проповідував не лише дванадцятьом учням-юдеям, а й усім, хто його слухав, зокрема — чоловікам:
“А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив — із нею перелюб у серці своїм. Коли праве око твоє спокушає тебе, — його вибери, і кинь від себе.” (Матвія, 5: 28-29).
Ісус забороняє людям одружуватися вдруге:
“Хто дружину відпустить свою (розлучиться), та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею. І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона” (Марка, 10: 11-12).
Ісус також забороняє чоловікам одружуватися з розлученими жінками: “Хто з одружиться з розведеною, той чинить перелюб.” (Матвія, 19: 9).
Часто Ісус прикривається словами: “Що Бог спарував, — людина