Костельник наголошує на чотирьох психологічних чинниках яскравості понять. Перший: у молодій душі поняття мають сильнішу «краску», тому що душевні сили ще не заобсорбовані численними враженнями й поняттями. Доцільність у світі для першої людини була набагато яскравішим фактом, аніж для нас. Це відомий факт, пише далі Костельник, що особи, належні до простолюду: а) не різняться за своїм світоглядом так, як представники інтелігенції; б) не змінюють так часто й легко своїх життєвих переконань; в) не так налаштовані на втрату віри й суто моральних понять, як інтелігенція. Звичайні люди в основних поглядах на життя сходяться, тоді як «між філософами тут чистий Вавилон». Це пояснюється тим, що «у всіх звичайних людей почва свідомості більш-менш однакова, природна, загальнолюдська; а у філософів вибуяла логічна свідомість заабсорбувала всі інші психічні сили (які становлять саме її основу), й тому вона, без твердої основи, дуже легко хилиться, куди вітер віє»11 Костельник Г. Три розправи про пізнання. С. 119..

Другим психологічним чинником яскравості понять є «новість поняття». Нове поняття, на думку Костельника, силою своєї новизни кидає яскраве світло на всі ті поняття, які вже є в нашій душі, а воно з ними перебуває в тісному зв'язку.

Загалом усе, що перестає бути новим, блідне, втрачає свою цінність. Нічого на світі, зазначає Костельник, немає величнішого та страшнішого, як зорі на небі, а для людей це «звичайне» явище, бо воно щоденне; нічого в історії не було дивнішого, як християнство, а нині воно для багатьох християн зблідло, і шукають вони чогось нового, екзотичного (пантеїзм, буддизм, зороастризм і т. д.).

Третім, психологічним чинником яскравості понять є «догідні супроводячі змісти свідомості». Якщо зміст набожної пісні видається сильнішим під час того, коли співає ціла церква, «то цей плюс треба відчислити на супроводячі враження, якими тут є арія, співучасть різнородної громади людей, набожна їх постава, церковна обстанова»22 Там само. С. 123-124.. Всі ті додаткові враження є такі, немовби ілюструють зміст пісні.

Останнім чинником яскравості понять, на думку Костельника, є уклад контрастів. Це загальний психологічний закон, і належить він також до вражень і почуттів. Контрасти мають у нашому житті інтенсивно й екстенсивне не менший вплив як новизна. Убогі — багаті, невчені — вчені, нехристияни — християни, молоді — старі, — це самі контрасти, і вони виконують свої функції у житті як окремих людей, так і цілих народів. Абсурдом називає Костельник прагнення до вирівнювання всіх протилежностей між людьми. Коли б це вдалося, то воно звело б нашу душу в стан інерції. «Чисті ідеали», вважає учений, у світі годі здійснити, й було б зле, коли б їх можна було здійснити. Якби одному народові вдалося всім націям нав'язати свою національність, то національність як така втратила б будь-яке значення в житті. Тепер же, стверджує Г. Костельник, виступили інші суспільні чинники (релігія, класовість), які могли б перейняти нинішнє суспільне значення національності. Теж саме відбувалося б, якби одна релігія запанувала в усьому світі. Атеїстичний рух, що набув великого поширення у XX столітті тільки «...скріплює християнство, бо витворює противенство до християнства — противенство, яке християнство вже у своїх початках славно перемогло»11 Костельник Г. Три розправи про пізнання. С. 129. .

Велику увагу Г. Костельник приділяв дослідженню проблем підсвідомості. Він вважав, що психічне підсвідоме дійсно існує і належить до всіх психічних функцій. Підсвідомість, на думку дослідника, є інвентарем природних і здобутих наших сил, детермінацій. Появу телепатії, гіпнотизму, спіритизму тощо треба трактувати з огляду на підсвідомість.

Костельник визнає, що в підсвідомості криється джерело релігії: сублимінальне «Я» є джерелом таємничих, містичних сил; воно має свою свідомість, відмінну від звичайної свідомості, власний розум, свої почуття. Підсвідомість за нормального, людського, психічного стану має призначення, аби витворювати наше свідоме, психічне життя. І маємо надію, стверджує Костельник, що не лише релігійна психологія, а й метафізика загалом матимуть у підсвідомості свою непереможну опору.

Що ж розумів Костельник під релігією, релігійним світоглядом? Відповідь на це запитання дається в праці «Границі демократизму» (1919 р.). В найширшому значенні слова релігія — «...це пізнана залежність чоловіка від Абсолюту. В тій залежності кожний чоловік знаходиться. Різниці виступають тільки в понятті Абсолюту»11 Костельник Г. Границі демократизму. Львів, 1919. С. 173..

Поняття Абсолюту, на думку Костельника, ніколи не базується на самій науці, а переважно — на вірі. Оскільки наука протиставляється вірі, то під наукою вчений розуміє систему певних пізнань, правдивість яких можна наочно довести, а під вірою — систему положень, які мають більшу або меншу правдоподібність. Усі судження про Бога, на думку Костельника, грунтуються на вірі, а не на науці, отож вони є елементом релігії.

Упродовж віків точилася боротьба не між релігією та наукою, а між позитивними релігіями. В Новий час, стверджує Г. Костельник, домінує радикальна релігійна боротьба, тобто боротьба між позитивною і негативною релігіями, між вірою і невірством.

Говорячи про психологічне значення релігії, Костельник має на увазі християнську релігію. На його думку, релігія є кінцевим доповненням людської природи. Кожна релігія відповідно до свого характеру формує природу людини: розум, чуття, а через це й волю. Тільки віра в Бога, пише Костельник, є одиноким, могутнім посередником для зобов'язання людської волі, адже атеїзм залишає нашу волю собі самій. Тільки позитивна релігія допомагає