Реферат - Християни не мають Великодня
4

природи — Дажбога — було затьмарене скорботним чужинським святом, що призвело до роздвоєння української душі. Зіткнулися два протилежні світогляди, два способи мислення і життя. Два антагонізми протягом тисячоліття мусили породити якийсь покруч, що ми й нині спостерігаємо в християнському святі пасхи.
       Що ж до наших Праукраїнських обрядових священних страв Великоднього свята, то з ними впродовж багатьох століть вела боротьбу християнська церква. Великодні Баби, Колачі, Короваї (які випікалися з дріжджового тіста і мали бути високими й пухкими — така була магія родючості) — жорстоко викорінювалися з народного побуту. Але, так і не змігши їх знищити, попи вчинили справжнє святотатство, назвавши їх жидівським словом паска (пасха), яке прижилося в нашому народі не раніше початку ХІХ ст. В обрядовій мові українців не зафіксовано цього слова серед назв обрядового хліба, лише два століття вживається воно зрідка хіба що в приказках, та й то переважно з негативним значенням, наприклад: “Коли не зайду в церкву, то все паски святють” (Номис). Ні у веснянках, ні в гаївках, ні у весільних піснях давнього походження цього слова не знаходимо.
       Великодні писанки і крашанки — як символ сотворення Всесвіту, перемоги Світла Дажбожого, Відродження Життя на Землі — одвічні святощі нашого народу і Рідної Предківської Віри. Ще два — три століття тому вони ніякого відношення до християнської пасхи не мали. Про це відверто писав Іван Вишенський “пироги і яйця надгробні... всюди ліквідуйте, бо в християнстві тот квас поганський не знаходить” (Вибрані твори.— К., 1972. — с.52).
       То ж, коли християни кажуть: “Ми святкуємо свій Великдень”, — хочеться їм відповісти, що Великдень мають українці-рідновіри, а християни — лише пасху!

---

Сторінки: 1 2