За статистичними даними Державного Комітету у справах релігій в Україні, станом на 1 січня 2004 року Українська Греко-Католицька Церква нараховує:

Громад | Монастирів | Навчальних закладів | Священнослужителів | Недільних шкіл | Періодичних видань | Культових споруд

3328/12 | 92

(1134 ченців і черниць) | 13

(1385/196 слухачі) | 2051 | 1132 | 27 | 2721

(будується 306)

Очолює УГКЦ Верховний Архиєпископ, Митрополит Львівський і Галицький, єпископ Кам’янець-Подільський Кардинал Любомир Гузар.

Упродовж 1989-2003 рр. відбулось тринадцять Синодів Єпископів та три сесії Патріаршого Собору УГКЦ: перша була присвячена проблемам нової євангелізації (1996 р.), друга - ролі мирян у житті сучасної Церкви (1998 р.), а третя - соціальним проблемам українського суспільства, зокрема проблемам абортів, розлучень, корупції та алкоголізму (2002 р.) .

Після виходу з підпілля, в період з 1989 до 1992 року, греко-католики України належали до трьох єпархій – Львівської, Івано-Франківської та Мукачівської. На Синоді Єпископів, який відбувся у Львові 16-31 травня 1992 року, було визначено новий територіальний устрій, згідно з яким кількість єпархій збільшилась на чотири: Тернопільську, Зборівську, Самбірсько-Дрогобицьку, Коломийсько-Чернівецьку. Окремий статус отримав Києво-Вишгородський екзархат, який охоплює територію поза Галичиною, Закарпаттям і Буковиною.

Із листопада 2000 р. юрисдикції Верховного Архиєпископа та Синоду Єпископів підлягає вся Україна.

У лютому 2002 року проголошено утворення Донецько-Харківського eкзархату.

28 липня 2003 року проголошено утворення Одесько-Кримського екзархату.

ВЕРХОВНЕ АРХИЄПИСКОПСТВО В УКРАЇНІ ПОДІЛЕНО НА ТАКІ ЄПАРХІЇ ТА ЕКЗАРХІЇ:

Львівська архиєпархія , яку очолює Верховний Архиєпископ Любомир Кардинал Гузар;

Івано-Франківська єпархія - Єпарх Владика Софрон Мудрий;

Коломийсько-Чернівецька єпархія - Єпарх Владика Павло Василик;

Самбірсько-Дрогобицька єпархія - Єпарх Владика Юліан Вороновський;

Тернопільсько-Зборівська єпархія - Єпарх Владика Михаїл Сабрига;

Бучацька єпархія - Єпарх Владика Іриней Білик;

Стрийська єпархія - Єпарх Владика Юліан Ґбур;

Сокальська єпархія - Єпарх Владика Михаїл Колтун;

Києво-Вишгородський екзарахат - Екзарх Владика Василь Медвіт;

Донецько-Харківський екзарахат - Екзарх Владика Степан Меньок;

Одесько-Кримський екзархат - Екзарх Владика Василь Івасюк.

Автономний статус зберігає Мукачівська єпархія ГКЦ, яка формально є окремою Церквою свого права і не підпорядкована Главі УГКЦ. Мукачівською єпархією з осідком в Ужгороді керує Владика Мілан Шашік.

ПОЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ ДО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПСТВА ВХОДЯТЬ:

у Польщі Перемишльсько-Варшавська греко-католицька митрополія, яка нараховує понад 100 парафій. Число вірних перевищує 300 тисяч. До її складу входять Перемишльсько-Варшавська архиєпархія та Вроцлавсько-Ґданська єпархія;

у Західній Європі три апостольські екзархати для українських греко-католиків: у Німеччині, Франції та Великобританії;

у Північній Америці дві греко-католицькі митрополії:

США - Філадельфійська митрополія, яка складається з чотирьох єпархій: у Філадельфії, Пармі, Чикаґо і Стемфорді;

Канада - Вінніпеґська митрополія, яка складається з п’яти єпархій: у Вінніпегу, Едмонтоні, Нью-Вестмінстері, Саскатуні й Торонто.

Крім того, існують єпархії УГКЦ в Буенос-Айресі (Арґентина), Куритибі (Бразилія) і Мельбурні (Австралія). Українські греко-католики мають також громади у Литві (Вільнюс), Латвії (Рига і Даугавпілс), Естонії (Таллінн), Австрії, Параґваї, Венесуелі, Португалії, Італії, Іспанії, Греції, Швейцарії, Бельгії, Казахстані та Росії.

У діаспорі діють Апостольські Екзархати Німеччини, Франції, Великобританії, Чехії, 5 єпархій у Канаді (Вінніпезька Архієпархія, Едмонтонська, єпархії Торонто, Сакстауна і Нью-Вестмінстера), 4 єпархії у США (святого о.Миколая в Чикаго, Стемфорді, св. Йосафата у Пармі і Філадельфійська Митрополича Архієпархія), єпархія українців католиків в Австралії, Новій Зеландії і Океанії, св. Покрови Буенос-Айреса в Аргентині, Куритибська св.Івана Хрестителя в Бразилії, Гайдудорська в Угорщині, Пряшівська в Словаччині, Криживецький єпископат у Хорватії, вікаріат єпархії Бая Маре в Румунії, прокураторія в Італії, Перемисько-Варшавська митрополія в Польщі і підпорядкована їй Вроцлавсько-Гданська єпархія.

З історії Івано-Франківської (Станиславівської) Єпархії

Необхідність створення Станиславівської (нині - Івано-Франківської) Єпархії визріла ще наприкінці XVIII ст. У 1850 році Ватикан дав згоду на заснування Станиславівського єпископства. Але через брак коштів Єпархію не було утворено. І лише Папа Лев XII, згідно з Буллою, виданою 26 березня 1885 р., сповістив католицькому світові, що <в Станіславові при храмі Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа стало канонічно основане і утворене нове українське католицьке єпископство>.

Новостворену дієцезію утворили 20 деканатів, які відійшли від Львівської Архиєпархії, де проживало 745 тисяч вірних. На парафіях працювали 435 священиків.

Першим Станиславівським єпископом став парох церкви св. Варвари і ректор Віденської семінарії, визначний богослов о. Юліян Пелеш. Інтронізація відбулася 28 грудня 1885 року у Катедральному соборі Святого Воскресіння м. Станиславова.

Другим Станиславівським Єпископом був Юліян Сас Куїловський (1891 - 1899 рр.), а його наступником - майбутній Князь Української Греко-Католицької Церкви Кир Андрей Шептицький (1899 - 1901). За короткий час видав понад сто пастирських листів.

Найдовше Єпископом Ординарієм Станиславівським був Кир Григорій Хомишин (1904 - 1945). Арештований радянськими спецслужбами 12 квітня 1945 року разом із чотирма ієрархами УГКЦ: Митрополитом Йосифом Сліпим, Єпископом Миколою Будкою, Миколою Чарнецьким та помічником Хомишина Єпископом Іваном Лятишевським. Після знущань і допитів Єпископ Станиславівський Кир Григорій Хомишин помер у камері-одиночці Лук'янівської тюрми 28 грудня 1945 року.

24 квітня 2001 року Апостольський Престол визнав особливі заслуги перед Церквою Єпископа Григорія Хомишина і цим самим відкрив шлях до його беатифікації. Григорій Хомишин беатифікований 27 червня 2001 р. Святішим Отцем Іваном Павлом II (поряд з іншими 28 українськими мучениками і праведниками).

8-10 березня 1946 року відбувся Львівський псевдособор, який прийняв постанову про ліквідацію Берестейської церковної унії 1596 року. УГКЦ перейшла у підпілля. До кінця 1947 року тільки 277 священиків Станиславівської Єпархії <підписалося> за перехід до Російської Православної Церкви, але у своїй більшості вони співпрацювали з визвольним рухом. Практично половину священиків було заарештовано, вивезено у Сибір, і лише одиниці з них