Реферат - Греко-католицькі церкви Івано-Франківська
35

які заснували там інститут для дівчат, початкову школу й учительську семінарію. З допомогою Владики Сестри вибудували на тій площі праве крило нового будинку, де примістилися монастир і названі установи.
У 1920-х роках Єпископ Григорій Хомишин спровадив до Станиславова монахів Чину Найсвятішого Ізбавителя (Редемптористів). Владика надав їм парохію на передмісті Гірка і вибудував каплицю й приміщення на вул. Голуховського (тепер - Чорновола). Але Преосв. Григорій дбав не лише про монастирі Станиславова, але й усієї Єпархії. Так, за його допомогою побудовано дім Сестер Служебниць в Микуличині. Мріяв також підняти з руїни історичний монастир Скит Манявський, але Друга світова війна перешкодила цьому. А загалом про розвиток монаших чинів у Єпархії свідчить таке порівняння. У час, коли Владика Григорій 1904 року став Єпископом в Станиславівській Дієцезії були один чоловічий монастир і чотири жіночих, то у 1935 році їх було відповідно сім і тридцять чотири.
Владика також пильно тримав у полі зору розвиток мирянських організацій, дитячих захоронок, католицьких видавництв і преси. З його ініціативи, у контексті Католицької Акції, було засновано організацію українська народна обнова і Товариство скала. Католицькі газети правда і нова Зоря також постали, розвивалися, а нова Зоря і досі виходить у світ саме за його стараннями і молитвами.
Попри всі свої численні душпастирські харизми, Владика був ще й дбайливим і талановитим господарем. Єпархіальне Товариство Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії під натхненням Владики закупило дві площі в Станиславові, на одній з яких вибудовано фешенебельне приміщення, де розмістився кінозал, готель, крамниці і приватні помешкання (нині - готель Дністер та Народний дім на розі вул. Шевченка і Січових Стрільців). Здаючи це приміщення в оренду, Єпархія отримувала поважні прибутки для своїх потреб. Мала Єпископська Консисторія і дві чотириповерхові кам'яниці в місті, які також забезпечували її доходи. Був Владика Григорій, спільно з Митрополитом Андреєм, одним з фундаторів Земельного Банку Гіпотечного, поважної фінансової установи, яка дбала про розвиток українського підприємництва і капіталу. У зв'язку з цим Єпархія часто брала кредити з цього банку, які спрямовувалися на будову церков, шкіл, захоронок, закупівлю землі і лісу.
Високу душпастирську працьовитість Владики супроводжувала його національно-патріотична свідомість. Він повсякчас молився за рідну Україну та її народ.
1918 року, після перенесення Національної Ради Західно-Української Народної Республіки зі Львова до Станиславова, Єпископ Григорій брав участь у її засіданнях і нарадах. Під час польської окупації він вперше, на Зелені Свята, попровадив процесію на могили Січових Стрільців, за що мав великі неприємності від влади. Владика також першим офіційно привітав Акт відновлення Української Держави 1941 року.
1939 рік позначений новим періодом в житті Владики Григорія. Його сучасники з побожністю спостерігали здійснення пророчих передбачень Старця Григорія з приводу майбутньої долі України і її Греко-Католицької Церкви.
Єпископа Григорія Хомишина радянська влада заарештовувала двічі. Перший раз 1939 року. Цілу ніч водили його на третій поверх і вниз у будинку магістрату, де розташувалося НКВС, і тільки над ранком відвезли додому, де було вже проведено обшук.
Вдруге ж арештували 15 квітня 1945 року, майже одночасно з усіма Владиками нашої Церкви. Лише зовсім недавно, завдяки доступові до архівів колишнього КДБ, вдалося з'ясувати важливі подробиці ув'язнення і перебування Владики Григорія у Лук'янівській в'язниці Києва. Цих фактів достатньо для того, щоб переконатися у мучеництві цього великого Визнавця Христового.
Сім останніх місяців життя Єпископа Хомишина докладно описані на 390 сторінках у кримінальній справі Ь35826, том 1, яка тепер зберігається в Архіві Служби Безпеки України в Києві. У ній є все - від ЧПостановления на арестТ від 26 березня 1945 року аж до останнього протоколу допиту. Справа нараховує 36 протоколів допитів. 28 з них проводились удень, один - уночі, а решта - увечері. Тривали допити від 2 год. 20 хв. до 37 год. 20 хв. Останній з них задокументований 11 вересня 1945 року. Всі допити проводив заступник начальника підрозділу 4 відділу 2 Управління Народного Комісаріату Державної Безпеки (НКДБ) УРСР капітан держбезпеки Дубок.
У ЧПостанові на арешт, виданій 26 березня 1945 року, на основі розглянутих матеріалів Чпро злочинну діяльність, Єпископу Григорію Хомишину, зокрема, інкримінується: 
ЧПідтримуючи зв'язок з Ватиканом, ХОМИШИН був провідником його уніатської політики, переслідуючи мету паралізувати серед трудящих Західної України ріст симпатій до народів СРСР.
у своїй практичній діяльності ХОМИШИН проводить тверду лінію зміцнення уніатської церкви і розповсюдження її впливу на Схід.
На основі викладеного начальник підрозділу 4 відділу 2 Управління НКДБ УРСР капітан держбезпеки Ходін постановив:
ЧХОМИШИНА Григорія Лукича піддати арешту і обшуку.
11 квітня 1945 р. Станіславським облуправлінням НКДБ слідчому Свистуну видано Ордер Ь634 Чна проведення арешту і обшуку Хомишина Григорія Лукича за адресою м. Станіслав, вул. Червоноармійська Ь16. Після 11 допитів (з 21 квітня до 9 травня 1945 р.) 10 травня 1945 року заступник начальника 2 Управління НКДБ УРСР підполковник держбезпеки Танельзон затвердив постанову про пред'явлення звинувачення.
У ній, зокрема, констатовано:
ЧХОМИШИН Григорій Лукич достатньо звинувачується у тому, що він, будучи єпископом греко-католицької церкви в Станіславській і Тернопільській областях, з моменту встановлення Радянської влади, проводив активну антирадянську агітацію, зводив наклепи на Радянську владу та її політику, будучи агентом Ватикану, вживав активних заходів на відрив українського народу від російського народу, намагаючись розповсюдити вплив католицької віри на територію Радянського Союзу...

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10