Реферат - Греко-католицькі церкви Івано-Франківська
35

/> Після визволення Західної України від німецьких окупантів, продовжував проводити антирадянську діяльність, вів тверду лінію зміцнення уніатської греко-католицької церкви і розповсюдження її впливу на Схід.
На основі викладеного - постановив:
Керуючись ст.ст. 126 і 127 КПК (Кримінально-процесуального Кодексу) УРСР, притягнути ХОМИШИНА Григорія Лукича в якості звинуваченого по ст.ст. 54-1ЧаТ і 54-II КК (Кримінального Кодексу) УРСР, про що оголосити звинуваченому під розписку про дану постановуТ. Вказані статті Кримінального Кодексу інкримінують Чагітацію або пропаганду, проведену з метою підриву чи ослаблення Радянської влади.
Останній допит Єпископа Григорія Хомишина відбувся 11 вересня 1945 р. Він тривав з 21год. до 23 год. 40 хв.
Про те, за якими методами проводились допити, сказати важко, але багатогодинна тривалість більшості з них при порівняно невеликій кількості запитань і відповідей, свідчить про те, що до звинуваченого швидше всього застосовувались фізичні засоби впливу.
На окрему увагу заслуговує мова протоколів допитів. В'язень Григорій Хомишин, незважаючи на свій високий інтелектуальний рівень, був позбавлений права на своє слово. Протоколи писалися мовою слідчого, з притаманним для карних органів того часу кримінальним жаргоном, якого Владика Григорій Хомишин за свого життя не вживав ні разу. Мова протоколів також свідчить, що вони відбувалися в атмосфері фізичного і психічного терору.
21 грудня 1945 року Єпископ Григорій Хомишин був переведений із внутрішньої тюрми НКДБ УРСР до лікарні Лук'янівської тюрми. А 28 грудня 1945 о 10 год., після восьми місяців фізичних і моральних тортур, перестало битися його серце.
З Акту тюремного лікарського висновку: Ч...При поступлении у з/к ХОМИШИНА было найдено резкое истощение, бледность кожи и слизистых. Мышцы атрофичны, лицо, руки, ноги отечны, сердце - все границы расширены, тоны глухие, пульс 62 слабого наполнения, в легких масса разнокалиберных хрипов застойного характера... Несмотря на проводимое лечение, состояние бального ухудшалось. 28.12.45 он умер при явленнях нарастающей сердечной слабости, от старческой дряхлости и алиментарной дистрофии.. 
Цей офіційний діагноз смерті є найважливішим документальним свідченням мученицької смерті Слуги Божого Єпископа Григорія Хомишина, про що свідчить медична інтерпретація Акту.
Численні свідки підтверджують, що смерть Владики Хомишина настала після тривалих побоїв на допитах, де він безстрашно боронив святу католицьку віру.
Особливо цінними є спогади про останні місяці Владики Григорія Хомишина перед ув'язненням, які засвідчив під присягою о. Петро Герилюк-Купчинський, який нині проживає і є парохом селища Стебник Трускавецького деканату Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. 
Зацитуємо їх:
Я був у 1943-1945 роках питомцем Станиславівської семінарії.
Прислуговував Владиці Григорію до Служби Божої. Владика вимовляв кожне слово з пієтетом, виразно, чого я не бачив в інших священиків. На освяченні в молитовному екстазі він кликав: Господь мій і Бог мій та Радуйся, Маріє! та повністю вникав у ту Службу Божу.
Коли під час війни німці нищили жидів, Владика у катедрі виголосив рішучу проповідь із закликом: Не убий! Кров невинна кличе о пімсту до неба.... За це гестапо його арештувало. Преосв. Григорія не було цілий день, і аж десь близько 9-ї години вечора Владика Іван Лятишевський умовив гестапівців відпустити Кир Григорія...
Владику арештували вночі з 14 на 15 квітня 1945 року. Десь коло 11 години били кольбами в двері, але не могли розбити: двері були дубові, оковані залізом. Аж вранці один з солдат переліз через ковану загорожу, розбив вікно, заліз всередину єпископського палацу і двері невдовзі відчинилися. Розлючені енкаведисти вхопили Владику, копали його чоботами, а потім кинули по сходах. Преосвященні вже не могли стати на ноги і їх, як мішок, викинули на вантажну машину та повезли в НКВС на допит.
У київській в'язниці слідство вів слідчий Дубок. Був це страшний садист. Він переслухував і мене. Цей Дубок допитував Владику Хомишина та інших владик, як Кир Коциловського, Будку, Лятишевського, Сліпого, о. Котіва.
Цей Дубок сам розповів мені, як він вбив Владику. ЧВи, Хомишин, виступали проти комунізму? Владика, як завше, відповів рішуче: Виступав і буду виступати. Ви виступали проти комсомолу? - Виступав і буду виступати. Ви поборювали радянську владу? - Поборював і буду поборювати! Тоді Дубок зшаленів, схопив книги, написані Владикою, які лежали перед ним на столі, і тяжко бив ними Преосвященного по голові та де попало. Владика зомлів. Його забрали в тюремну лікарню Лук'янівку, де він невдовзі помер. Пізніше цей Дубок був начальником міліції Житомирської чи то Вінницької областей. 
Місце поховання Єпископа Григорія Хомишина не встановлене. Найімовірніше, і цю версію підтримали працівники київського управління СБУ, тіло поховане на Лук'янівському цвинтарі, який знаходиться недалеко однойменної в'язниці. За іншою, також правдоподібною версією, воно могло бути похованим в урочищі ЧБиківняТ на околиці Києва - відомому місці страти десятків тисяч жертв сталінського режиму.
Єпископ Григорій Хомишин залишив після себе велику інтелектуальну богословську спадщину, матеріалізовану в книгах, періодиці та більш ніж тридцяти пастирських листах і посланнях.
Найфундаментальнішою з них є книга Набоженьство до Найсвятішого Серця Господа нашого Ісуса Христа// Підручник для священиків. - Станиславів, 1920 р. (друге видання - у 1938 р.), 460 с.
Книга була настільки популярною серед духовенства і вірних, що отримала назву Червона Книжка. У цій праці Єпископ Хомишин подає богословські основи почитання Пресвятого Серця Христового та Пресвятої Євхаристії, а також різні форми цього почитання: молебні, акафісти, Свята Година, нічні чування з адорацією тощо. 
Другою фундаментальною працею Владики Григорія є його книга Парафіяльна Місія, яка

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10