Інду-си - люди винахідливі й талановиті. Вони створили безліч міфів і легенд, філософських систем, різних стилів в архітектурі, музиці, танцях.

Більша частина творів релігійної, філософської давньоіндійської та кла-сичної літератури написана санскри-том*.

Релігія переважної більшості насе-лення - індуїзм. Поширені також буд-дизм, християнство, іслам, джайнізм**. Мистецтво Індійського культурного ре-гіону тісно пов'язане з буддизмом та ін-дуїзмом. Розквіт буддійського мистец-тва припадає на IV-VI ст., а індуїст-ського - на XIV-XVII ст.

Буддизм виник у VI-V ст. до н. е. Його засновником був індійський принц Сіддхартха Гаутама, який пізні-ше дістав ім'я Будди, що означає про-буджений, просвітлений.

Із самого початку Будда виступав проти надання особливого значення зовнішнім ознакам релігійного життя, зокрема ритуальності, і висунув як центральну проблему буття людини її моральне вдосконалення. Будда про повідував чотири священні істини, «іс-тини страждання»:

1) будь-яке життя є стражданням, воно не має у собі нічого радісного, бо досягається шляхом зусиль, праці, а отже, страждання;

2) ці страждання походять від ба-жання, жадоби жити і насолоджувати-ся життям;

3) страждання можна позбутися. Є до цього шлях спасіння;

4) праведний шлях полягає в істин-ній вірі, щиросердному прагненні, правдивій мові, гарній поведінці, чес-ному способі добування засобів для життя (Будда забороняв торкатися зо-лота і срібла), правильних роздумах, самозаглибленні в думках.

Усього цього досягають через зосе-редження, «загнуздання думки», або йогу. Через йогу, вважають буддисти, можна осягнути світовий процес життя і відійти від пристрастей, прихильнос-тей, суєти та інших гріховних якостей. Гаутама назавжди позбувся будь-яких хвилювань, після ЗО років порвав із життям, сповненим насолод, жив як прочанин, проповідуючи своє вчення, творив дива і помер, коли йому було 80 років, з ім'ям Будда.

Буддизм надихнув прекрасне мис-тецтво настінних розписів печерного храму в Аджанті (див. с.57), монас-тирських комплексів і ступ***, роз-кішно прикрашених різьбою та скульптурою (ступи Барути, Санчі, Матури). В скульптурах Барути Буд-да представлений символічно: квітка лотоса означає його народження, де-рево піпал - прозріння, колесо - пер-шу проповідь.

У період «золотого віку Індії» (ІІ-VI ст.) зображення Будди досяга-ють небаченої досконалості. Фігура Будди стає втіленням самого характе-ру буддійського вчення, набуваючи де-далі більшої заглибленості й одухотво-реності.

Поступово провідною релігією стає індуїзм. Релігійні образи індуїзму плинні, мінливі, з них важко утвори-ти певну систему. Індуїзм заснований на поклонінні трійці верховних богів: Брахмі - творцю Всесвіту і всіх форм життя, Вішну (охоронцю) і Шиві (творцю, охоронцю й руйнівнику вод-ночас). Будда в індуїзмі існує як де-сяте земне втілення Вішну (йому пе-редують дев'ять інших, серед яких го-ловні - герой епосу «Рамаяна» Рама та міфологічний герой, великий учи-тель Крішна).

Віра в реінкарнацію (перевтілен-ня) зумовила дивну для європейської свідомості неіндивідуалістичність ін-дійців. Вони не схильні надавати про-відного значення власній особистості як такій, оскільки вона є не більш ніж змінний одяг вічного «я» - людської душі, яка після смерті тлінного тіла

здатна переселитися в інше тіло. Тому індійці такі терпимі щодо інших лю-дей, їхніх думок, вірувань, політич-них поглядів і проповідують етику не-насильства, дбайливого ставлення до природи та навколишнього світу (адже після смерті тіла душа людини може увійти не тільки в іншу людину, а й у тварину).

Індуїзм проповідує вічність пере-родження душі, кожна форма якої ви-значається кармою (долею), яка утво-рюється вчинками самої людини.

Поняття карми передбачає, що у світі існує природна моральна причин-ність: що посієш у земному житті, те й пожнеш у житті майбутньому. Вважа-ється, що душа хорошої людини після смерті перевтілюється в людському ті-лі, а якщо вона була грішною, її душа втілиться в крокодила, підземного де-мона тощо. Покарання неминуче. Від-повідно до законів карми в житті лю-дини є чотири основні мети: виконан-ня релігійних, сімейних та суспільних обов'язків (дхарма); відповідне вико-ристання матеріальних цінностей (артха); задоволення чуттєвих праг-нень (кама); прагнення звільнитися від ланцюга перероджень (мокша).

У мистецтві ця релігія, як і буд-дизм, відбилась у наскельних рельє-фах, будівництві храмів. Боги, люди і тварини - дійові особи скульптурних зображень. Багато храмів присвячено богу Шиві. Танцюючий Шива - не ли-ше одне з уособлень бронзової індій-ської скульптури, а й образ, що став метафорою космічного танцюриста.

Докладніше з творчістю індійських митців ознайомимося далі.

ХОЧУ ЗНАТИ БІЛЬШЕ!

Колись, у давні-прадавні часи, живі істоти розплодилися так, що заполо-нили всю землю. Вона не витримала такого тягаря і провалилася в надра, щоб опуститися ще нижче - у підземні води.

Тоді заради порятунку землі Вішну обернувся на величезного вепра з тілом, що нагадувало темну грозову хмару, і очима, що сяяли, наче зорі. Вепр той спустився в надра, підняв могутніми іклами землю і витягнув її з води.

Один із стосилих асу рів* побачив веп pa-гіганта, що ніс на своїх іклах землю, і вирішив одібрати її. Та Вішну в подо-бі вепра переміг великого асура в бою. Потім він закріпив землю посеред океа-ну так, щоб вона ніколи вже не прова-лювалася.

Іншого разу Вішну з'явився па землі, коли її добробуту загрожував цар асу-рів. Праотець Брахма наділив колись того царя такою силою, що його не мог-ли перемогти ні боги, ні люди, ані звірі, Тому Вішну втілився в подобі ні люди-ни, ні звіра - він став напівлевом, на-півлюдиною - і напав на царя асурів.

Побачивши страхітливу істоту, са-мовпевнений асур кинувся на неї, стря-саючи своїм тризубцем. Але людинолев жбурнув асура на землю й розірвав його кігтями на шматки.

Був час, коли і небо, і земля, і підзем-ні світи потрапили під владу царя асу-рів. Ображена приниженням своїх синів, Адіті** звернулася до Вішну: