Тоді Вішну обернувся на карлика і прийшов до царя асурів, який був воло-дарем Всесвіту. Бог попросив для себе стільки простору, скільки зможе відмі-ряти трьома кроками.

«Відмов йому», - радили цареві інші асури. Але гордий і щедрий цар не по-слухав поради. Тоді карлик раптом не-змірпо виріс і на очах у вражених асурів одним кроком перетнув небесні просто-ри, другим минув усю землю, але... тре-тього кроку не зробив. На прохання Брахми він помилував асурів і залишив їм у володіння підземний світ. Так боги повернули владу над Всесвітом, а асури були вигнані під землю.

Релігійні погляди індійців на світ яскраво відобразились у їхньому само-бутньому образотворчому мистецтві. Давні уявлення про виникнення та бу-дову Всесвіту, про богів, які його ство-рили, зв'язки та структури, що існу-ють у ньому, пронизують індійське

мистецтво крізь віки та династії упро-довж усього його існування.

Джерелом наснаги та натхнення для індійських митців була сама природа. Створені руками справжніх митців, ці твори не тільки гармонійно вписували-ся у природний ландшафт, а й ставали його невід'ємною частиною.

Увічнення основ буддизму в мону-ментальному мистецтві стало головною метою періоду мистецтва Ашоки. Саме тоді з'являється споруда, яка поєднує елементи архітектури та скульптури, -меморіальна колона. Така колона, або стамбха, являє собою ретельно відпо-лірований кам'яний стовп. Стамбхи бу-дували заввишки понад десять метрів і завершували капітелями зі скульптур-ними зображеннями тварин. Найвідомі-ша з них - Левова капітель із Сарнат-хи (середина III ст. до н. е.). Кажуть, що стовп, який тримав її, було постав-лено на священному місці, там, де Буд-да виголосив своє перше повчання.

За часів правління Ашоки в архітек-турі з'явилися і меморіальні поховаль-ні пам'ятки - ступи. Ступи раннього періоду слугували для зберігання ре-ліквій Будди. За легендою, Будда сам визначив форму ступи, перевернувши круглу чашу для збирання податків опуклістю вгору. Так ступа отримала півсферичну форму. Півсфера - сим-вол неба та безконечності. У буддизмі вона означає нірвану* Будди і самого Будду. У її центральній частині - уяв-на вісь Всесвіту, яка нібито з'єднує не-бо із землею, а також символізує Сві-тове дерево життя. «Парасольки» на

цій осі - щаблі сходження до нірвани -є ще й символом влади. Однією з най-старіших та найвеличніших ступ Ін-дії вважають ступу в Санчі (близько 250 р. до н. е.).

Поширеним видом буддійської архі-тектури був печерний храм. Печера Ло-мас Ріші в Боях-Гаї - овальне святили-ще та прямокутна зала - була висічена ще за царя Ашоки (250 р. до н. е.). В подальшому вона слугувала зразком для культових споруд І ст. н. е.

У мистецтві цього періоду провідне місце посідала монументальна скульп-тура. Зображень Будди, подібних до зображень людини, у ранній буддій-ський період не було. Будду та його учнів втілювали в образах священного дерева Бо (під яким Будда став про-світленим), трону Будди та колеса за-

кону, ступи та відбитка стопи велико-го проповідника. Всі ці зображення символізували етапи життя Вчителя: народження, поширення вчення, до-сягнення нірвани. Для таких зобра-жень характерний узагальнено-декора-тивний стиль, що нагадує різьблення по дереву чи слоновій кістці.

Прикладом зображення, що вражає своєю довершеністю, є скульптура як-шині* з Дідарганджа (близько III ст. до н. е.). Пишнотіла, з широкими стег-нами та великим бюстом жінка стоїть, тримаючи в руках опахало. Майстерна відполірованість надає скульптурі за-вершеності, а великі форми якшині вдало поєднані з дрібними деталями її одягу та прикрасами.

Наступний період розквіту індій-ського мистецтва припадає на епоху правління Кушанської династії (І ст. до н. е. - III ст. н. е.). В цей час у культовій архітектурі з'являються пе-черні храми - чайтьї. Наприклад, чайтья в Карлі: перед печерою висо-чать дві колони, прикрашені капітеля-ми. Величезне, подібне до підкови, вікно, що є головною окрасою фасаду печери, створює незвичайний ефект

гри світла й тіні в інтер'єрі храму, до-мінантою якого є ступа, розміщена все-редині.

Скульптурні рельєфи з чоловічими та жіночими фігурами, розташовані парами, прикрашають зовнішній фасад чайтьї. Можливо, це фундатори хра-му, на кошти яких він побудований. У чоловічих фігурах скульптори гармо-нійно поєднали мужність із м'якістю, тобто певною подібністю до жіночого

тіла. Жіночі фігури своєю пишністю та округлістю ніби відтворюють зобра-ження богині родючості. Пари, зобра-жені на фасаді, символізують два іде-али краси, два начала в природі - чо-ловіче та жіноче, їх поєднання дає життя всьому живому на землі.

Характерні для буддійської архі-тектури огорожі та ворота прикраша-ли величезною кількістю скульптур-них зображень та рельєфних компо-зицій. Торани (ворота в огорожі) ступи в Санчі (І ст. до н. е.) відомі своїми рельєфами, які в поєднанні з архітектурою утворюють гармоній-ний ансамбль. На них зображено лю-дей і тварин, предмети побуту, рос-линні орнаменти, архітектурні еле-менти. Вражає своєю граційністю та виразністю, вишуканістю й легкістю образ оголеної якшині на східній то-рані, яка простягає руки до стовбура мангового дерева. Звернімо увагу: еталоном жіночої краси в Індії вва-

жалися підкреслено округлі стегна та великий бюст.

Любов до природи, схиляння перед її могутністю та багатством, життям, урочистим і прекрасним в усіх його ви-явах, - ось головна тема індійського мистецтва.

З появою численних зображень Будди складаються певні канони його відтворення. Один з найпоширені-ших - Будда, який сидить у «позі лото-са». Вчитель внутрішньо зосередже-ний, пальці рук - у положенні