Найхарактернішою рисою худож-ньої культури Індії є синтез мис-h тецтв - поезії, музики (вокальної та Ц інструментальної), хореографії, - що

ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА СВІТУ

Звучання і рух Всесвіту в індійській музиці й танцях

Танцюючий Шива

Самобутня індійська „музика - одна з найдавніших у світі, її витоки сяга-ють перших індійських цивілізацій. Для Індії характерним є поліет-нічний склад населення, бага-томовність. Різнобарвна і її музична культура.

Священні гімни Веди з відомої літературної пам'ятки виконували-ся речитативом. По-ряд із культовою, храмовою існувала народна та світська (придворна) музи-ка. У суспільстві музичному мистец-тву надавали вели-кого значення. Вва-жали, що воно має чудодійну силу, впливає на природу, тварин. Співом, на думку давніх індусів, можна викликати по-жежу. Як свідчить ле-генда, співець, якого господар змусив співати заборонену мелодію, зго-рів живцем, хоч і стояв по горло в річці. Індуси вірили, що під час засухи співом можна було викликати дощ, приборкати розлютованих слонів, вони вміли мелодією на флейті заклинати змій.

Найхарактернішою рисою худож-ньої культури Індії є синтез мис-тецтв ~ поезії, музики (вокальної та інструментальної), хореографії, - що

створював оригінальний жа: цювальну драму. Він діс сангіт. На такому синтезі п гру в традиційному народні Індії. Існували також лялі ри, тіньові, класична драї^ санскрит).

Під впливом синтезу ми

ник унікальний вид націона,

вопису на музичні теми -

сім звуків асоціювалися з

льорами та з певними графі1

мами. Індійцям загалом

космологічні уявлення про І

звуків символізували сім І

той час планет Сонячної сис

розглядали як енергію Ь

ритм - як розвиток Всесвіт

рії музики, що розроблялас

характерна числова міш

«7» вважалося священним)

Індійська музика монод

одноголосна. В її основу по

лодичний наспів - рагу, P

дали певним порам року

приклад вранішня para, noj

чірня тощо. Октава поділа

інтервали, найменші елемеї

му звуку відповідав поети

символ. Елементом ритму

Виконавці нерідко вико]

15-20 тал, а для підготовл

рії - удвічі більше. Рага в

кілька годин.

Для індійського вокалы тва характерні колоратург лізматика (наприклад, т чи язиком). Висока культ] ня передбачала імпровізая ну та інструментальну.

У VII ст. мистецтво пів ни Індії зазнало впливу ської культури, що спри інструментальної музики зберігся традиційний t стиль, переважно вокалы З музичних інструмент поширенішими були:

віна - семиструнний д трумент (4 мелодичні ст

створював оригінальний жанр - тан-цювальну драму. Він дістав назву сангіт. На такому синтезі побудовано гру в традиційному народному театрі Індії. Існували також лялькові теат-ри, тіньові, класична драма (мовою санскрит).

Під впливом синтезу мистецтв ви-ник унікальний вид національного жи-вопису на музичні теми - ваніка, де сім звуків асоціювалися з сімома ко-льорами та з певними графічними фор-мами. Індійцям загалом притаманні космологічні уявлення про музику: сім звуків символізували сім відомих на той час планет Сонячної системи. Звук розглядали як енергію Космосу, а ритм - як розвиток Всесвіту. Для тео-рії музики, що розроблялася індусами, характерна числова містика (число «7» вважалося священним).

Індійська музика монодійна, тобто одноголосна. В її основу покладено ме-лодичний наспів - рагу. Раги відпові-дали певним порам року, доби, на-приклад вранішня рага, полуденна, ве-чірня тощо. Октава поділялася на 22 інтервали, найменші елементи. Кожно-му звуку відповідав поетико-колірний символ. Елементом ритму була тала. Виконавці нерідко використовували 15-20 тал, а для підготовленої аудито-рії - удвічі більше. Рага виконувалася кілька годин.

Для індійського вокального мистец-тва характерні колоратурний спів, ме-лізматика (наприклад, трелі горлом чи язиком). Висока культура виконан-ня передбачала імпровізацію - вокаль-ну та інструментальну.

У VII ст. мистецтво північної части-ни Індії зазнало впливу мусульман-ської культури, що сприяло розквіту інструментальної музики. На півдні зберігся традиційний національний стиль, переважно вокальний.

З музичних інструментів в Індії най-поширенішими були:

віна - семиструнний щипковий інс-трумент (4 мелодичні струни, 3 резо-

наторні). Корпус із висушеного гарбу-за, дерев'яна шийка довга і масивна (у верхній частині прикріплений іще один гарбуз-резонатор меншого розмі-ру), гриф із бамбука. Грають плектра-ми*. Існує близько 20 різновидів. Звук м'який, приємний;

сарангі - струнний смичковий інс-трумент, поширений у північній части-ні Індії. Корпус із суцільного шматка дерева (виїмки з обох боків), шийка широка. Має чотири основні струни і багато (25-30) резонаторних. Вико-ристовується для акомпанементу під час співу, точно передаючи модуляції людського голосу;

ситар - струнний щипковий інстру-мент на зразок лютні, використовуєть-ся в північноіндійській класичній му-зиці. Має 7 основних і 9-13 резонатор-них струн, які розташовуються під ос-новними. Корпус із гарбуза, гриф -дерев'яний, широкий, довгий. Грають плектром з дроту, сидячи на підлозі, ноги схрещені;

табла - індійський парний барабан. Грають долонями водночас на обох -великому і малому. Виконує функції супроводу під час гри на ситарі або акомпанементу до танців;

флейти бансурі, або муралі, та Шанхаї - духові інструменти (перший різновид із бамбука, другий - з дере-

ва, він приносить щастя, тому вико-ристовується на весіллях).

Як бачимо, інструментарій індійців багатий та різноманітний. У різних ре-гіонах країни кожен інструмент мав свою назву. Невичерпна фантазія на-роду змушувала звучати навіть дерево та метал.

Індійський танець - своєрідна тан-цювальна драма, завжди сюжетний, він став ознакою художньої культури країни. За допомогою танцю й музики можна, як вважали індуси, передавати найрізноманітніші почуття, відобража-

ти Всесвіт. В одному з давніх тракта-тів ідеться про 21 поворот голови, що слугували виявом таких почуттів, як страх, подив, байдужість, холодність, пристрасть, нетерпіння тощо; гнучкою мовою почуттів були рухи рук (згаду-ється 57 їх варіантів). Теми танців -сюжети легенд, епічних творів («Рама-яна» та ін.),