Культові та обрядові предмети

місцева традиція, яка, очевидно, пов'язана з язичницькими оберегами.

Богослужбові хрести (літургійні) є трьох різновидів (типо-логічних підгруп) — це запрестольні процесійні (виносні) хрес-ти, напрестольні хрести з підставками, ручні різьблені хрес-ти — найбільша типологічна підгрупа, налічує дев'ять типів.

В основу нашої систематизації різьблених ручних хрестів покладено різнобічні підходи, започатковані В.Свєнціцькою118. Звідси визначаємо пам'ятку по кількох параметрах, що, спо-діваємось, дасть змогу застосовувати до творів цього жанру електронну систему обліку.

Перший параметр передбачає всі типологічні підгрупи творів. Йдучи шляхом ускладнення загальної форми ручних хрестів, ми виділяємо всього дев'ять типів:

-)- - чотирикінцевий (грецький).

І" - чотирикінцевий (римський),

^ - шестикінцевий,

Т - семикінцевий з подовженою середньою поперечкою,

^ - семикінцевий з рівними раменами.

Т - восьмикінцевий з похилою нижньою поперечкою,

Щ - трійчастий,

т1 - антропоморфний,

^ - свастика.

Другий параметр. За технікою виконання можливий поділ на шість технологічних відмін: хрести з плоским різьбленням, хрести з рельєфним різьбленням, ажурне різьблення, розма-лювання і позолота, інкрустація і остання відміна — хрести, оправлені коштовним металом (переважно сріблом).

За характером іконографічного матеріалу (третій параметр) ручні хрести поділяються на п'ять різновидів: перший об'єднує хрести з нефігурною символікою; другий — твори із Розп'ят-тям, написами і символами Христових страстей. Третій вид обмежений двома зображеннями — Розп'яття і Богородицю. Четвертий об'єднує різьблені хрести з невеликою кількістю іконографічних тем (4—8). П'ятий вид — хрести з багатим іко-нографічним репертуаром і дрібним трактуванням фігур, де-талей тощо.

За стилістикою виконання розділяємо весь масив творів на три пласти (четвертий параметр): перший стилістичний пласт — народний з явним вираженням "примітиву" в техніці виконан-ня та способу інтерпретації фігур. Другий пласт — напівпро-фесійний (міський), твори відзначаються більшою фаховою

вправністю та сприйняттям різноманітних впливів, передовсім, ремісничих. Третій пласт — професійний (монастирський) об'єд-нує твори з високою іконографічною і різьбярською пророб-кою площин і деталей. Іноді їх важко відокремити від імпор-тованих хрестів з Афону. Болгарії чи Греції.

Запропонований принцип систематизації (типології) дає змогу зіставляти для порівняння всі чотири параметри один з одним, створюючи широку картину досліджуваних художніх явищ у локальному і регіональному плані.

Ручні хрести призначаються для церковного вжитку. Вони можуть лежати на престолі, стояти закріплені у підставках або перебувати в руках священика під час богослужіння. Найужи-ванішим матеріалом для виготовлення хрестів була липа, іноді трапляються хрести з груші, явора, ясеня, модрини або при-візного кипарису.

Хрести рідко виготовляють з одного шматка дерева. Стри-жень і ручка переважно одностайні, тоді як рамена попере-чок з'єднані за допомогою кілочків та клею. Для забезпечення хрестів від можливих ушкоджень іноді вставляли їх у мета-леві оправи.

Найдавніші хрести, що збереглися до нашого часу, похо-дять з XVI століття. Наприклад, напрестольний чотирикінце-вий хрест XVI століття з Галичини11", характерний орнамен-тальними мотивами, написами й мініатюрним різьбленням сцен: "Розп'яття", "Зняття з хреста". "Причастя", "Умивання ніг" і под. Семиконечний хрест XVI століття12" відзначається висо-кою професійною майстерністю виконання, фігури наділені чіткими пропорціями, а кожна сцена рельєфної мініатюри — пластичною виразністю. Подібний хрест, датований 1630 роком належав Мирону Берлавському121. По зовнішньому контуру він оздоблений квадратними і круглими виступам!!, поділений на "клейма" орнаментальними перетинками та архітектурними елементами. В кожному клеймі — складна багатофігурна про-сторова композиція. їхні іконографічні сюжети присвячені стра-стям Христа з обов'язковими сценами "Розп'яття", "Зняття з хреста", "Покладання до гробу" тощо. У них своєрідне трак-тування кожної сцени, глибина простору, архітектурні об-рамлення, динаміка та різноманітність рухів персонажів. Хре-сти такого типу, можливо, були сприйняті від Болгарії. На цю думку наводить пізніший (XVIII ст.) "Рафаїлів хрест" з Болгарії, оздоблений із надзвичайним багатством і пишністю, який, однак, зберіг найважливіші особливості ранніх хрестів цього типу. Попри всю подібність, хрест Берлавського відзна-

стрижня). Хрести із символічним зображенням атрибутів — перший іконографічний вид — містять знаряддя мук: хрест, копіє і трость. Такі хрести без фігурних зображень, зате ма-ють обрамлення орнаментальною плетінкою, або зигзагом у різні комбінації.

Можна припустити, що їхня структура співзвучна з док-триною, розповсюдженою у коптській церкві, згідно з якою Христос не може терпіти на хресті як звичайна людина, ос-кільки має Божу природу, а тому хрести тут виготовляли без постаті Розп'ятого122.

У першій половині XVI століття виникає другий вид хреста з лаконічнішою, простішою пластичною і композиційною розробкою зображень, значна частина яких вміщена в круглі клейма з геометричним і рослинним пелюстковим обрамленням, масштабним, пластичним виділенням фігури Христа, обля-мованого символічною виноградною лозою. Разом з тим, зберігається обрамлення контура хрестів першого виду, котре стає простішим і гладеньким.

Поверхню хреста розділяють на кілька окремих площин, що їх заповнюють різьблені іконографічні зображення, деко-ративні мотиви, початкові букви слів, написи тощо. Якщо на чотириконечних хрестах міститься чотири-п'ять головних пло-щин, то на семикінцевих їх шість, а саме: три перехрестя і три площини стрижня між його перехрестями. Цей поділ за визначенням В.Свєнціцької, майже механічний, зв'язаний з будовою певного типу хреста, однак на нашу думку не ви-ключає інших варіантів розташування іконографічних зобра-жень. Так іноді поодинокі площини творять окрему замкнену в собі цілість, а деколи й сусідні площини об'єднуються в єдину композиційну систему. Наприклад, композиційно зв'язані се-реднє перехрестя і середні частини стрижня, як місце цен-тральних зображень — Розп'яття, Богородиці, Миколи, або Хрещення. В інших випадках поодинокі площини можуть бути композиційно розділені і на менші поля для поодиноких сцен або погрудних зображень святих, які вміщені в квадратні, круглі, овальні або медальйонні клейма12'1.

Фігурні різьблення зустрічаємо