.'згодом зображували Богородицю на повен ріст із Дитям. Іноді бувають пристояні Антоній і Феодосій Печерські, що не зав-жди вказує на київське походження даних хрестів. На інших частинах хреста у квадратах або кругах сцени із Святого Письма. Так, з боку Розп'яття розміщують зображення Тай-ної Вечері. Страстей, Зняття з хреста, Покладення до гробу і Вознесіння. На звороті — Старозавітна Трійця, Різдво Хри-стове, Стрітення. Преображення, Богоявлення, а з богоро-дичних — Введення, Благовіщення, Успіння'-'. Трапляються також зображення святих: Миколи, П'ятниці, Варвари, Ми-хайла, Онуфрія та ін. Важливо, що багатофігурна структура художнього тексту хреста є найскладнішою і має кілька по-рядкових вщмін1-1'.

Однофігурне різьблення є типовим для хрестів ХУІІ1ЖХ століття. Головним бінарним зображенням на цих хрестах є з одного боку Розп'яття, а з іншого — Богородиця з Дитям на руках, переважно в короні і на півмісяці. На раменах середнього перехрестя зображені погруддя святих — пристоячі, єванге-лісти або інші невизначені (з кожного боку по одному, або по два, іноді більше).

На хрестах цього виду обрамлення без оздоб, лише на хрестах пізніших є зигзаги. Тло головного зображення іноді буває оздоблене зірками або вертикальними вирізами. Написи такі, як на хрестах-іконах: ІНЦІ. ЦРЬ СЛАВЬІ, ІСХС НИКА та ін. Такі твори виконані плоским рельєфом і відзначаються декоративністю та строгістю форми, спрощення схематични-ми лініями, що загалом надає зображенню графічності. "По-одинокі постаті не зв'язані з собою ніякою спільною акцією і є трактовані до певної міри як орнамент. Одиноким внутрішньо зв'язуючим чинником є ритм, рівномірно розподілений на всі композиційні площини хреста. Ця ритмічність виступає, пере-довсім, у трактуванні фігур як головних, так і побічних, а також і в декоративних мотивах. Проявляється вона в одно-стайному повторенні спадаючих рівнобіжних врізів, що пере-довсім бачимо в трактуванні одягу бічних погрудних фігур святих та в орнаментиці тла. Цей ритм поступає від країв до центру і зосереджується на головних постатях з одної сторо-ни Розп'яття, а з другої — Богородиці"12'. Отже, у творах посилюються ритмічні засади, а рівночасно триває їх усклад-нення і збагачення, внаслідок чого центральні фігури набува-ють більшої виразності.

У хрестах XVIII століття народного походження, стилізація виступає дуже відчутно у видовженій постаті Ісуса. Водночас

одяг святих, і передовсім одяг Богородиці, виразно вказує, що йдеться про декоративні атрибути й аксесуари, а не реаліс-тичне відображення деталей. І ця декоративна відзнака най-краще виражена у хрестах народного майстра з ініціалами "В.К." Важливо, що кожен майстер творить свій власний почерк технічний, іконографічний і стилістичний, від якого не відсту-пає. Так, майстри Кузьма і В.К. працюють одним способом впродовж цілого відрізку творчого періоду, майстер із Судової Вишні у зображенні поодиноких сцен тримається одного й того ж зразка. Це саме відноситься й до інших майстрів.

Аналіз хрестів дає можливість зауважити, як на зразках кращих різьбярів намагаються працювати чи то їх безпосе-редні учні, чи пізніші послідовники, які повторюють стерео-типи хрестів сто, двісті років після їх появи. Так, Г.Баранець-кий працює на початку XVIII століття майже одночасно із майстром В.К., учнем якого він вважається: різниця в датах їх творів буквально десять-дванадцять років12'"'. Але у виробах Баранецького, хоч як він старається наслідувати свого вчите-ля, немає ні технічної, ні стилістичної тонкості, яка була в майстра-вчителя, ні відчуття і розуміння композиційної кон-струкції загалом. Подібне діється із майстром Войтком (серед. XIX ст.), котрий працює на зразках кінця XVII століття, однак зрівняти свої твори з ними він не може.

На думку В.Свєнціцької, "хрести другої половини XVIII сто-ліття вказують на переважаючий вплив одного майстра або однієї школи, бо іконографічні схеми і стиль повторюють у великій кількості при невеликих змінах"12". З цим ще можна погодитись стосовно Галичини, але вже на Подніпров'ї і Во-лині маємо різні художні відміни15".

Основною стилістичною і художньою ознакою різьблених українських хрестів є графічність. Вона виразно виступає, у

першу чергу, на хрестах з площинним рельєфом, де компо-зиційна структура розвивається послідовно у всіх лініях і стро-гих контурах форм. Звідси різьблені хрести початку XVIII сто-ліття виявляють більшу стилістичну стійкість, наприклад, хрести майстра В.К.

Окрім ручних хрестів місцевого виробництва в Україні були поширені привізні хрести "грецького" типу з Афону та

інших центрів. Вони виконані ажурно з великою мірою деталізації і тонкого моделювання дещо видовжених поста-тей святих. їх одяг відзначений графічними штрихами, що лягають у різні напрями. Переважали іконографічні сюжети: Невірність Фоми, Воскресіння Лазаря, Костянтин і Ольга тощо. Фігури масових сцен здебільшого розміщувалися

дзеркально-симетрично на одній площині. Хрести "грець-кого" типу мають подібні вироби серед творів, виконаних в Україні. Місцеві майстри намагалися наслідувати преци-зійність зарубіжних ремісників, але їхні багатофігурні компо-зиції втрачають симетрію, а постаті стрункість. Натомість ажурні місця фону вони іноді закладають кольоровим папером або слюдою.

Загалом можна стверджувати, що іконографія різьблених хрестів однакова з іконографією ікон, проте в різьблених тво-

рах XVIII—XIX століть формується своєрідна система іконо-графії та її прийоми трактування.

Важливо відзначити низку особливостей, які вказують на виразний вплив мистецтва Заходу. Передовсім це техніка високого рельєфу і зв'язаний з нею реалізм різьблення фігур. Західні впливи також проявляються в