Ручні хрести використовували не лише в церковній літургії, айв інших обрядах: брали хрест при зборі жертв на церкву,

при колядуванні, при похоронному обряді (клали в руки по-кійнику). Тому в церквах їх було декілька, що різнилися іко-нографією, художньою виразністю та рівнем виконання.

Окрему типологічну підгрупу складають особисті хрестики, які носять на ниточці, шнурочку, рідше ланцюжку, подібно до намиста, на шиї. Сам хрестик може приховуватися під

одягом (натільний тип), або навпаки — виступати на видноті поверх одягу (нагрудний тип). Натільний хрестик отримують при хрещенні і він стає сакральним оберегом особи на все життя. Він найпоширеніший з усіх відомих типів хрестів і водночас найменший. В Україні набув розповсюдження разом із запровадженням християнства у Х~ХІ століттях. Численні кам'яні й мідні натільні хрестики знайдені при археологічних розкопках у Києві, селі Вишеньки Остерського району Черні-гівської області, на Княжій горі поблизу Канева, у Володимирі Волинському1;)|і, Галичі10', селах Зеленче, Капустинці, Крути-лів Тернопільської області1"8. Здається, найбільше натільних хрестиків було з дерева, матеріалу, який доступний, зручний для обробки, а водночас і тепліший, але менш тривкий у порівнянні з каменем чи металом. Вірогідно, дерев'яні натільні хрестики за формою були цілком аналогічні до кам'яних. їх рамена ледь звужувалися до кінців, а довжина від середини не перевищувала дві ширини, що вважалося класичним взірцем, хоч зустрічалися й менші співвідношення — 1:1, 1:1,5. Поверхні хрестиків були гладкими, шліфованими або відпо-відно "ризовані" жолобками, виямками тощо. Не випадково

М.Ягодинська спостережливо зауважує, що на кам'яному натільному хрестику "поверхня вкрита рельєфними хвилястими лініями, які імітують дерево"1''11. Важливо, що на інших помітне контурне різьблення у вигляді плетінки з потрійних пасм-джгутів (шкіри, льону?), або ж контурне окантування та лі-нійна хрестографема в центрі площини.

Загалом можна лише здогадуватися, що дерев'яні натільні хрестики містили ще більше знаків і графем для надання вра-жаючої таємничої сакральності.

Натільні бронзові хрестики були дуже витончені, склад-них конфігурацій та іконографічної пластики, тому їхня сти-лістика навряд чи могла мати щось спільне із дерев'яними монолітними творами.

Нагрудні хрести виготовляли більших розмірів, ніж натільні. До них зараховують і металеві двостулкові хрести-складні — енколпіони, в яких зберігали священні реліквії: мощі святих,

часточки Чесного Хреста, списки книг тощо. Монолітні плас-тичні хрести з каменю, металу або дерева так само, як і натільні, служили відзнакою християнської віри, духовенства і його заслуг перед Церквою, відігравали роль оберега.

На нагрудних металевих хрестах ХП-ХУ століть найпо-ширеніші іконографічні сюжети: Розп'яття, Богородиця Оди-гітрія, Покрова, Нерукотворний Спас, св. Микола та інші160. їхня стилістика іноді аналогічна до дерев'яних натільних і нагрудних хрестиків XVII століття, а також дуже близька до певного типу ручних хрестів цього часу. Прикладом є різьбле-ний кипарисовий хрестик першої половини XVII століття з поховання 1664 року у Видубичах (Київ)161. Його висота (разом з вушком для шнурочка) має 55 мм, ширина — 35 мм і товщи-на — 11 мм. "На лицевому боці у центрі поколінне зображення Богоматері в короні і німбі з немовлям у лівій руці. Справа від

неї погрудне зображення Антонія, засновника Печерського монастиря. Зліва погрудне зображення Феодосія — ігумена цього самого монастиря. Нижче від Богоматері — євангеліст Матфій. а вище зображено євангеліста Марка. На зворотному боці хреста в центрі зображено Розп'яття з пристоячими Ма-рією та Іоаном'чи. Ми вважаємо слушними припущення й ар-гументацію І.Мовчана, що цей "хрестик роботи київського різьбяра", судячи із давньоруських написів (п'ять на лицевій стороні й три на звороті) та зображень місцевих святих — Антонія і Феодосія.

Значне побутування дерев'яних нагрудних хрестів як осо-бистого сакрауму настає у XVI—XVII століттях, натомість у XVIII—XIX століттях дерев'яні хрестики витіснюються різьбле-ними з кістки та відливані з металу. Найбільшого поширення мосяжні чоловічі хрести та жіночі хрестикові згарди набувають на Гуцульщині"и. Однак і мосяжні вироби іноді були залежні від дерев'яних моделей, а тому в металевих гуцульських хрес-тах відбилося традиційне мистецьке мислення майстрів-різьбярів, зокрема, примітивність зображень, дзеркальна си-метрія структур, архаїчність мотивів художнього тексту.

Напрестольні хрести як окрема типологічна підгрупа ма-ють певну дотичність до ручних через їх збільшення і дода-

вання підставки. Цей перехід настільки прихований, що у виданнях В.Свєнціцької помилково кілька напрестольних хрестів зараховано до ручних164. Якщо різьблений хрест сягає за 40 см, то він більше підходить для встановлення на пре-столі, аніж для тримання у руці (хоча трапляються і винят-ки). Іноді цю підгрупу хрестів ще називають вівтарними, оче-видно, з мотивації місцезнаходження престолу. Композиційно напрестольні хрести мають значно більше число різьблених і мальованих клейм.

Приміром, хрест з Кременця XVII століття містить щонай-менше 16 сюжетів із двох боків. Його іконографія за своєю виваженістю і стилістикою наближається до більш ранніх творів, що виникли під ренесансним впливом, а тому цю па-м'ятку можна впевнено датувати першою половиною XVII сто-ліття. Напрестольний хрест із Судової Вишні 1687 року має 22

різьолені клейма, при цьому деталізацією і тонкістю виконан-ня він дещо нагадує аналогічні твори грецької роботи1"1.

Напрестольні хрести XVIII — початку XIX століття виконані в стилістичній манері бароко. Такі хрести переважно мають ажурні рослинні мотиви галузок виноградної лози, символу сяй-ва або іншого декору. їх виготовляли в ансамблі церковної обста-ви, а тому вони бувають добре поєднані з літургійними предме-тами, передовсім із процесійними хрестами, патерицями тощо.

Високим професійним рівнем виконання вражає чотирикін-цевий напрестольний хрест з колишнього села Ляшки Ко-ролівські (тепер Королівка Жидачівського р-ну (?) Львівської обл.), датований першою половиною XVIII століття. Бароко-вий силует, ажурніть прорізів навколо внутрішнього семи-кінцевого хреста й окремих