ХРАМ ДВОҐАНКОВИЙ див. ДВО-ҐАНКОІЗИЙ ХРАМ

ХРАМ ДВОСІННИЙ айв. ДВОСІН-НИЙ ХРАМ

ХРЕСТ НАДБАННИЙ [НАДВАН-НИЙ ХРЕСТ] — спочатку дерев'яний, а пізніше металевий хрест, який вінчає верх (баню), дах церкви. Він ставить-ся в спеціальну конструкцію, яка фік-сує його статику й захищає від про-никнення води в середину церкви. Його встановлюють на перехрещену квадратну підставку на зрізаній пі-раміді чи стіжку, в підставці ("лапка") посередині стоїть стовпець ("штибер", "стрижень'", '"стовбур"), підпертий чо-тирма застрілами ("вітряками"), в який вбитий хрест.

З метою запобігання затікання дощу в місці входження хреста в ґонт ста-вили насадку кулястої або грушоподіб-ної форми, виконану із глини чи шкла.

"Такі посудини-горшки були покри-ті зеленою або темно-жовтою поли-вою, також і без поливи. Для церков ці глиняні насадки були спеціально викону-вані в гончарнях, а коли не було змоги дістати таку посудину для церкви,

' своєрідну декорацію верха

.''і..чіа.ш з гонтів, на подобу ліакіт-

^ю горшка" (Драґ,— Ч. 1.— С. 82).

Встановити надбанний хрест було нелегкою справою. її описували в па-рохіальних хроніках. Так. згідно з хро-нікою церкви св. Духа на Підгір'ю в лі. Потеличу, майстер тесельського ку-ншту Казимир Домінікович під час ре-!, монту 1736 р. "на тій великій куполі... желізний на кшталт... осадив хрест найбільший, запровадив щасливо" (Кри-п'як.— С. 115). Під хрестом знаходить-ся складна декоративна композиція, із яблука, маківки чи інших елементів. Особливістю більшості хрестів укра-їнських церков є те, що вони у підніж-жі мають півмісяць, зверненні! рогами вгору.

Існує декілька пояснень цього рішен-ня. С.Яремич вважає, що півмісяць є спрощеною формою акантового листя візантійських хрестів, які у слов'ян прий-няли вид серпа, місяця; Н.Снєгірьов припускає, що півмісяць походить від грецької V) — еисилон (грец. у^оє) ''ви-сота", до нього повинен звертати по-гляд у молитвах до Бога "син людсь-кий". Більшість у народі та деякі вчені трактують півмісяць з низу хреста як перемогу християнства над ісламом, та-таро-монголами, добрих сил над злими.

Півмісяць виконував як символічну, так і декоративну функцію, був поши-рений у кін. XVI — на поч. XVII ст. Крім півмісяця у підніжжі хрест оз-доблювався променями, які розходять-ся від центральної пуклі по двох діаго-нальних осях, збагачується маленькими хрестиками на кінцях рамен гнутими, хвилястими і ламаними прутами, орна-ментальними мотивами та різноманіт-ними їх поєднаннями. Надбанні хрести фіксувалися та описувалися Я.Голо-вацькнм, С.Яремичем, В.Щербаківським, Г.Колцуняком, В.Шухевичем, В.Січинсь-к:ш, О.Гуцалом.

Напстноіга соорма хрестів візантій-ських досить пр:ісга. з раменами май-же однієї дпзжпн:: : зі скромною оз-добою. "Оригінальні гг>~,рми мають хрести на Бойківщині : Гуцульщині, які криють в собі багато архаїзмів ще візантійського ст їйїм, Барокові хрести, звичайно, більш оздоблені, але з ясно означеною формою, найчасті-ше 4-х кінцеві. На Західній Україні зустрічаються також 8-ми кінцеві (з трьома поперечними раменами), сне всі поперечні рамена поземні... Залізні, ковані хрести барокової доби досяга-ють незвичайної різноманітності, з ! великою кількістю орнаментальних мотивів, що відзначається своєрід-ним характером і великою помисло-вістю" (Січ— 195(3— С. 111),

"Хрес;?? на ік'рк'в/. вироблений із зелї-за слюсарем, держить ся на штибли, верх котрого зроблений місяць, закін-чений двома звіздами; від місяця роз-ходять ся з під лїлїової пуклї на боки дві лілії; продовженєм долїшних двох луків хреста є перехресте (два грубі гранчасті за^изні рамена), між якими вє ся вуж; у середині, в місці, де пере-хресте сходить ся, прикриває його з обох боків пукля середуща, з під кот-рої в чотирох вуглах вибігають про-міня. Крім сих головних частий укри-шений .трест по кінцях рамен пууиіяліи з хрестиками" (Шух.— С. 144, 145).

"Крестть бьіваеть четьірехконеч-ньій, шестиконечньій, семиконечньїй, | да.же восьмиконечньїй, а если сосчи-тать всЬ перекрестья, промени, лучи и другія прибавки, то вийдеть иног-да десять, дв~кнадцать и больше );он-цееь. Его вбивають вь зіночечьій шарь: по&ь крестолпі обьіюіовгнн.о ¦*иОн'Ьется золоченая луна сь обраш.^. і-ньі.:ш вверхь рогами. Крестт> водружается сь боль-шимі-, торжестві\::ь. п тоть изь ма-стеровь-ст иоитглей. которьій зак,іа-дьівасть ггресть, до.іжен испові>даться

. ., - ^..¦¦'¦/гкться, одівшись непремізн-- *- '::* >вцю біілую рубашку. По народ-¦_¦,.::, прсданію, кресть поднимать на .-.сревкі; нельзя (не годишся), а кь то-мі/ 0І5.іу надо взять полсоткь нового полотна, которьшть привязьівають кресть и тянуть вверхь" (Гол.— С. 235). Іл.Х-9 15.

Літ.: Гол.— С. 235; Гуцало.— С. 21-38; Січ.— 1925.— Рис. 93-107; Січ.— 1956 —С. 111; Шух — С. 144. 145; Щерб. Д.— 1926.— С. XVI XXIII.

ХРЕСТ НАДГРОБНИЙ — закопа-ний хрест у голові похороненого. Зви-чай ставити хрести на могилах не був прийнятий від греків разом з вірою християнською. Традиція ставити на могилах хрести виробилась поступово із надгробних плит. Спочатку зверху на могилах робили дерев'яні домови-ни — ''голбці" чи клали плити. На над-гробних плитах вирізували написи і хрест. Ці хрести були невеликою де-таллю, пізніше вони стають основним елементом, починають займати всю пло-щину плити. Пізніше плиту обрамлю-ють по контуру хреста — переходят до звичайного хреста, який може бути великим або малим.

"Різнорідність форм хрестів... пе-реконує, що про небіщиків дбають, та стараються утримати пам'яті) про них тим способом, що вигадують усе нові форми, нові різьби пам'ятників, зн. у сім випадку хрестів" (Щерб. Д.— 1926.— С. ХУІ-ХХШ). Іл. Х-16.

Літ.: Щерб. Д.~ 1926.— С. XVI—XXIII.

ХРЕСТ ПРИДОРОЖНИЙ див. та-кож ФІҐУРА — дерев'яний, кам'яний хрест, який, за християнським звичаєм, ставили поблизу села, на великих до-рогах, шляхах, на місцях знищених поганських святинь, на спомин про великі чи страшні події або біля при-дорожної криниці. Він відрізняється від надгробного не стільки своєю фор-мою, скільки величністю і декоратив-ністю.