Українсько-ватиканські відносини: Спільнота св. Егідія в контексті молодіжної взаємодії

Сьогодні в світі відчутною є потреба вирішення релігійної проблематики, особливо тих питань, що стосуються виходу з міжрелігійних конфліктів. Для покращення міжрелігійного діалогу нині в світі проводиться ціла низка релігійних і релігієзнавчих з’їздів, конференцій, зустрічей, круглих столів, на яких вирішуються нагальні проблеми окремих релігій і міжрелігійного діалогу зокрема. Для України проблема міжрелігійного порозуміння також є актуальною і вимагає негайного осмислення. До того ж представники різних конфесій, які діють на території нашої країни, беруть участь у деяких з них, проте поки-що вона не є визначальною. Професор Л.Филипович зазначає, що Україні треба більше заявляти про себе на світовій арені саме в такій сфері, брати активну участь в міжрелігійному діалозі, використовувати міжнародний потенціал Церков [6, С.52]. Зазначимо, що інтенсивність такої участі ми бачимо сьогодні поки-що більше з боку представників протестантських течій та українського православ’я, проте, тільки під егідою РПЦ.

Особливо важливим нині постає питання українсько-ватиканських відносин з огляду на питання, що визрівали і визрівають в Українській Греко-Католицькій Церкві по відношенню щодо свого статусу, а також міжконфесійного (в християнському середовищі) діалогу та проблем, що мають місце у внутрішньому житті католицизму та інших важливих проблем. Несамостійність у вирішенні левової частки питань в середині УГКЦ створює відчуття меншовартості, з яким навіть пересічному українцю, не говорячи вже про Церкву, є необхідність обов’язково боротися.

Окреме місце в даному переліку слід відвести молодіжному середовищу, зокрема процесам взаємодії молоді різних християнських конфесій та інших релігійних течій, значення такої взаємодії для українського суспільства, для молоді зокрема. Нині, з огляду на складне морально-етичне становище в молодіжному середовищі і низку проблем, пов’язаних з духовно-релігійною сферою, існує нагальна потреба пошуку шляхів виходу з кризової ситуації. Застосування світового досвіду для залучення молоді до соціальної, духовної та релігійної активності сьогодні виступає одним із можливих способів вирішення цієї проблеми. Крім того вже сам процес взаємодії молоді різних країн між собою постає важливим аспектом зазначеної проблеми. Тому ми спробуємо зосередитися саме на такій між молодіжній взаємодії, значенні її для становлення цілісної особистості. Для наочного прикладу такої молодіжної взаємодії, окреслюючись рамками саме взаємовідносин України і Ватикану, візьмемо Спільноту св. Егідія і спробуємо висвітлити напрямки такої співпраці, значення подібного діалогу для нашого суспільства, значення діяльності цієї Спільноти для всієї громадськості, особливо для української молоді.

Дослідження діяльності Спільноти св. Егідія для української релігієзнавчої науки є порівняно новою, з огляду на те, що зазначена Спільнота на українських теренах з’явилася не так давно. Тому сьогодні ми не маємо ґрунтовних наукових досліджень визначеної проблеми і в більшості будемо змушені посилатися на Інтернет адреси, а також на сайт цієї спільноти (www. santegidio.org). Так само недослідженою є сфера взаємостосунків молодих представників українських спільнот св. Егідія і членів аналогічних спільнот з інших країн, а також італійських спільнот під безпосередньою настановою Святого Престолу, оскільки вона почала своє існування саме під його егідою. Тому ми намагатимемося, крім розкриття важливих аспектів діяльності даної організації для української суспільності, зокрема молодіжного середовища, діалогічно пов’язати їх з простором українсько-ватиканської взаємодії.

Перед тим, як розпочати детальний аналіз діяльності Спільноти Св. Егідія в рамках взаємовідносин з Святим Престолом, взаємодію між італійською (зокрема римською) та українською молоддю, значення такої взаємодії для нашого суспільства, в тому числі для молодіжного середовища, звернемося до історії виникнення даної спільноти. Оминути такий факт, як зародження Спільноти Св. Егідія не можемо, оскільки виникла вона саме на італійських землях, точніше – в Римі 1968 року після ІІ Ватиканського собору. Засновником її став Андреа Рікарді – молодий громадянин Італії, що перейнявся проблематикою втілення істин Євангелія в життя [13]. Чому ми пов’язуємо діяльність Спільноти з Ватиканом, хоча насправді вона розпочала своє існування поблизу нього? З історії відомо, що безпосередній вплив Ватикану не обмежувався тільки його офіційними кордонами (визначеними від 1929 року), з огляду на те, що бажаючих бути під покровительством Святого Престолу ніколи б не змогла вмістити така маленька держава, та й і Папська Столиця не обмежувалася впливом тільки на своїх офіційних землях. Тому прилягаючі території і населення, що проживають на них, завжди знаходяться в тісніших взаємовідносинах з Ватиканом. Цього не скажеш про країни, які знаходяться дальше територіально, а також перебувають у визначених рамках відчуження, а то і агресії (з огляду на власний духовний провід) до такого явища, як католицизм [7]. Тому Спільнота Св. Егідія, виникнувши в ареалі католицизму, під особливим впливом близькості до центру католицького світу, ввібрала в себе більшість його ідейних принципів і сьогодні намагається принести часточку цієї енергетики в різні країни. Зазначимо, що таке бажання не залишилося непродуктивним, адже сьогодні кількість членів спільноти сягає більше 40000 в більш, ніж 60 країнах світу [13]. Зараз діяльність зазначеної спільноти постає як міжнародний християнський рух, який посідає важливе значення в світовій структурі релігійних організацій.

Крім того організація постійно отримує всезагальне визнання і схвалення. Зазначимо, що ще на міжнародній конференції "Християнські пастирі в Церкві завтрашнього", яка проходила з 7 по 10 лютого 2002 року і в якій взяли участь Каміло Руні – Генеральний вікарій папи Римського, президент Італії та делегати з 50 країн світу, щодо діяльності Спільноти Св. Егідія було проголошено слідуюче: “сьогодні –