це рух мирян, до якого приєдналося понад 40 тис. людей в Італії і ще у понад 60 країнах різних континентів. Це “ Церковна громадська асоціація мирян”, яка сьогодні, як ніколи значуща для усього людства, з огляду на її ідейні засади. Конференція показала, що дана організація бачить перед собою світлу мрію добробуту всіх людей, на що й спрямовується величезна маса зусиль [2, С.1]. Крім того Спільнота здійснює певну діалогічну місію в цілому світі, що сприяє швидшому вирішенню політичних та релігійних непорозумінь, дбає про збереження високих людських цінностей, виходячи з власних ініціатив і базуючись на значній підтримці Ватикану.
Щодо України, то поява на її теренах такої спільноти, як Спільнота св. Егідія не залишилася непоміченою, як з боку церковних структур, так і з боку громадськості, і як результат, отримала визнання і схвалення. Незважаючи на той факт, що в Україні Спільнота Св. Егідія розпочала свою діяльність порівняно недавно – після проголошення незалежності, сьогодні вона вже відома своєю діяльністю чи не для кожного християнина. За роки існування її на українських теренах (а це Київ, Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль та ін.) було проведено ряд заходів морально-етичного характеру і не тільки, які послугували ціннісним орієнтиром для десятків молодих українців. Серед них можемо назвати насамперед участь у багатьох благодійних акціях, здійснюваних в ареалі Церковних організацій, організація тематичних вечорів, святкувань, молодіжних зустрічей тощо. Хоча організація не є обмеженою у віковому розумінні, адже в Спільноті активно діє старший контингент, проте основна маса "егідіївців" – це люди віком до тридцяти. А це дає нам змогу інкримінувати дану організацію, як саме молодіжний рух і акцентувати увагу на проблематиці саме молодіжного середовища.
Знаємо, що для молоді не існує нездоланних кордонів, особливо, коли це стосується сфери спілкування чи бажання поділитися власними ініціативами, побажаннями, прагненнями. Саме в контексті масштабності молодіжного діалогу Спільнота Св. Егідія займає особливе місце, оскільки її члени взагалі намагаються дотримуватися принципу відсутності формальних кордонів, коли питання стосується міжмолодіжної взаємодії. До того ж члени спільноти схильні деколи взагалі називати себе "спільнотою без кордонів" [16].З цього приводу на сайті Спільноти читаємо: "У світі, в якому наприкінці другого тисячоліття вихваляють кордони та національні й культурні відмінності, що поступово переростають у підґрунтя для давніх та нових конфліктів, Спільнота Св. Егідія засвідчує досвід переживання спільної долі не лише християн, але й усіх людей" [14]. І дійсно, сьогодні національність береться ще до уваги багатьма людьми , не рідко навіть самими високопосадовцями, більше того, деякими релігійними діячами та духовними провідниками. Не варто далеко заглядати в історію, щоб знайти величезну кількість прикладів щодо національної нетерпимості. Згадаймо хоча б ту саму Російську імперію і деяких її верховних глав з їхньою "любов’ю" до представників окремих національностей. Тому власне сьогодні принцип відсутності офіційних кордонів для поширення ідеї любові до свого ближнього і всього людства в цілому, який активно пропагують "егідієвці" під особливим натхненням Апостольської Столиці, є визначально важливий для всіх сфер людського життя. Особливої значимості такий принцип набуває у застосуванні його до молодіжного середовища, адже молодь, як представник майбутнього, повинна ввібрати в себе якнайбільше позитиву сьогодення для значного вдосконалення, доповнення і реінкарнації у наступних поколіннях.
Така сторона проблеми має особливе значення і для нашої країни, народу. Адже сьогодні в боротьбі за Україну (в певних значеннях), деякі не особливо доброзичливо налаштовані кадри намагаються повісити на неї клеймо нелюбові до окремих націй ( про це, до того, ж неодноразово наголошується на сторінках релігієзнавчого інформаційно-аналітичного журналу "Релігійна панорама"). Крім того фіксуються факти нетерпимості до представників інших національностей з боку молодих українців, які вважають, що роблять добру справу, адже таким чином ведуть боротьбу за чистоту української нації, так би мовити "фільтрують" склад населення. Такий стан справ виявляє жваву полеміку як в середині країни, так і на світовому рівні, тим паче сьогодні, коли Україна вже давно знаходячись чи не в центрі Європи, веде мову про євроінтеграцію. А тим більше на духовному рівні, більше того в межах християнства, такі, хоч і поодинокі, явища не викликають схвалення. Тому духовне просвітництво серед молоді через такі організації, як Спільнота Св. Егідія, пропагування принципів добра, терпимості є особливо важливим аспектом діяльності подібних товариств у цілому світі.
Члени українських спільнот Св. Егідія активно взаємодіють як між собою, так і з представниками Спільноти з інших країн, зокрема Італії. Існують певні труднощі у безпосередньому спілкуванні з ними, перш за все беручи до уваги матеріальний аспект справи. Проте, римська спільнота, яка несе звання першої і найстаршої Спільноти Св. Егідія, служить і духовною, а нерідко і матеріальною ( в тому числі і при допомозі Ватикану) опорою для всіх інших подібних спільнот в усіх країнах, де вони існують. Вона намагається постійно здійснювати безпосередню взаємодію із своїми однодумцями, допомагати їм, особливо при організації нових спільнот. Крім того, представники римської спільноти всіляко виказують підтримку своїм членам, намагаються показати, підказати що і як було б правильніше організувати, поділитися ідеями, здобутками, нарешті особистою енергією любові до людини, як такої. Ще Папа Іван Павло ІІ з нагоди відзначання 25-літнього ювілею існування Спільноти Св. Егідія в 1993 році, зазначив, що Спільнота не повинна знати інших обмежень чи кордонів, окрім "кордонів любові" [16].
Проте сьогодні розуміння кордонів (навіть духовних) дещо по-іншому