інкримінується в світі, зокрема деяким українськими дослідниками. Наприклад, Євген Іванків в своїй статті "Протиукраїнський універсалізм у нашій українській Церкві" несхвально висловлюється щодо заклику Ватикану не зважати на кордони у прагненні до єдності загальнолюдських духовних цінностей. Більше того, він звинувачує Папський Престіл у тому, що прикриваючись високими ідеями, Ватикан має свої плани щодо нашої країни, а УГКЦ зокрема (щодо цього з огляду на політику Ватикану щодо УГКЦ протягом останніх років дійсно змушені погодитись) [9]. Крім того, лунає і негативна оцінка діяльності української молоді, яка сьогодні звинувачується в універсалізмі і в той же час відсутності цілеспрямованого патріотизму, пошукові високих ідеалів і в той же час нівелюванні наболілих питань українського суспільства і української Церкви [10].
Подібні звинувачення можливо могли б пролунати і на адресу Спільноти Св. Егідія, адже діяльність її представників, крім власної ініціативи до здійснення добрих діл, не виключає безпосередньої взаємодії з Ватиканом. Проте, спробуємо заперечити: а хіба націленість на високі загальнолюдські цінності і слідування принципам Євангельських істин (за втілення яких постійно виступає Церква, отже і Ватикан) вже є такими деструктивними для нашої країни? Крім того Спільнота Св. Егідія попри постійну участь у різноманітних благодійних акціях, все ж намагається брати активну участь і в суспільному житті України. Для прикладу, у Львові Спільнота св. Егідія вже кілька років виступає ініціатором проведення святкування річниці УПА поряд з такими молодіжними організаціями, як Пласт, Марійські дружини, ТУСК "Обнова" та ін [12]. А вже кого-кого, а українському Пластові інкримінувати відсутність чи байдужість до патріотичного становлення особистості ми не маємо права. Тому молодіжна взаємодія між українською і римською молоддю виступає хіба що в позитивному вимірі, в контексті обміну досвідом і дійсно позитивною енергетикою.
Зазначимо, що першою і чи не найголовнішою справою Спільноти св. Егідія є молитва [15]. Саме через посередництво молитви здійснюється найбільша взаємодія між "егідієвцями" різних країн. І саме через це спільноти в Римі та інших містах Італії, Європи чи світу збираються якнайчастіше для того, щоб помолитися разом. Крім того, в багатьох містах щовечора відбувається молитва Спільноти, відкрита для всіх. До кожного члена спільноти звернене прохання знайти місце у своєму житті для того, щоб змогти приділити відповідну увагу особистій молитві та читанню Святого Письма. Через практикування спільної молитви досягається рівновага і більша взаємодія в рамках саме молодіжного середовища. Зазначимо, що не є новиною сьогодні, що спільною щирою молитвою можна досягнути кращого порозуміння не тільки в ареалі певної конфесії, Церкви, окремої спільноти (напевно саме від небажання прийти до взаємо порозуміння УПЦ МП не забажала взяти участі у спільній молитві за Україну!). А в молитовних зустрічах членів української Спільноти св. Егідія не останнє місце посідає молитва саме за кращу долю України. Любов не має кордонів, але чітко визначені кордони має національна ідея і патріотичний дух кожного окремого народу. Українська молодь, незважаючи на участь в тих чи інших товариствах, хочеться вірити, що все ж залишається українською.
Крім того, Спільнота розгортає свою діяльність на територіях різних країн заради миру, захисту миру там, де він знаходиться під загрозою, сприянні діалогу там, де втрачено шляхи до порозуміння. Можливо саме цими аспектами своєї діяльності найбільш відома зазначена Спільнота в усьому світі. Це ж саме стосується і міжконфесійного діалогу, а Україні сьогодні особливо потрібна підтримка щодо цієї проблеми. Спільнота докладає максимум зусиль заради служіння екуменічному та міжрелігійному діалогу, а з 1987 року працює на міждержавному рівні [18]. В рамках Спільноти св. Егідія знаходять своє самовираження представники різних конфесій. І хоча вона зародилась саме в ареалі римо-католицизму, в Україні зазначена обставина не є перепоною для членства в спільнотах послідовників інших конфесій. В той час, як Ватикан де факто (за твердженнями багатьох дослідників) може і намагається щодо України здійснювати процеси окатоличення, то "егідієвці" в цьому участі не приймають. Принаймні поки-що. Хіба що розцінювати діями, спрямованими на прилучення до РКЦ, часті зустрічі представників українських і римських спільнот, які відбуваються як на території України, так і в Римі, з обов’язковими відвідинами Ватикану, проте, з метою паломництва.
Визначальне місце в діяльності Спільноти св. Егідія відведено сфері спілкування з бідними. Дружбу з нещасними, немічними, вони інкримінують як третю визначальну справу Спільноти, після молитви і сповіщання Євангелія [17]. Спочатку, ще у 1968 році, таке служіння фігурувало під назвою "Школи для всіх" з огляду на постійну опіку дітьми з римських бараків та дітьми, виховання яких відбувалося в особливо тяжких умовах. Посилаючись на Євангеліє (Матвія 25), взаємодія з бідними характеризується відкритістю для всіх: і інвалідів (фізично і розумово відсталих включно), і людей без постійного місця проживання, іммігрантів, і людей, смертельно хворих. Крім того, Спільнота є відкритою для людей, що проживають у різних обставинах: у в’язницях, кочових таборах та таборах для біженців, будинках для престарілих тощо. В Україні подібна "дружба" поки-що найбільше знаходить своє вираження у взаємодії саме з будинками для старих та немічних, в контексті такої взаємодії у цілому світі, особливо у багатих європейських країнах, яка розвинулася в останні роки. Наша молодь достеменно по-новому вчиться сприймати і своє життя, і життя окрадених долею людей. Як говорить член римської Спільноти св. Егідія Алєсандро (котрий до того ж виконує особливу діалогічну місію по створенню подібних спільнот в Україні): "Майже