Хоча для української молоді така спрямованість є порівняно новою (з огляду на існування таких благодійних організацій, як "Карітас", "Лицарі милосердя" та ін), проте вона активно інтегрувала цю ланку суспільного життя. Для неї – це своєрідний спосіб докласти дещицю власних зусиль у подоланні нагальних проблем суспільства. До того ж будучи постійним співучасником чужої біди, молода людина вчиться, як не стати причиною чогось подібного у власному житті: і по відношенню до своїх рідних (адже сьогодні постійно збільшується відсоток людей у старшому віці, котрих їх власні діти залишають напризволяще), і по відношенню до власних родин, своїх дітей (нині теж маємо невтішну картину щодо нічийних, читай державних, дітей). Щодо останнього, то в Україні Спільнота св. Егідія, крім постійної опіки над останніми, займається пошуком благополучних родин за кордоном, котрі б бажали всиновити українських сиріт. Хоча це – не великий позитив для нашої держави: продукувати майбутніх громадян для чужих країн, однак, це – позитив для кожної сирітки, що знайде своє місце в суспільстві.

До того ж варто звернути окрему увагу на таку ланку діяльності Спільноти, як допомога заробітчанами, які попали у скрутне становище. Для України і українців це дійсно постає проблемою, з огляду на те, що багато громадян нашої країни виїжджають за кордон для постійного чи тимчасового працевлаштування там. Нерідко українці за кордоном попадають у неприємні ситуації і змушені жити практично на вулиці. У таких випадках члени Спільноти св. Егідія також намагаються активно допомогти: працевлаштувати, допомогти повернутися додому, врешті просто підтримати. Досить часто молоді українці зі Спільнотою знайомляться саме за таких обставин і коли вже тут з’являється перспектива утворення такого товариства, обов’язкового до нього залучаються.

Отже, з проаналізованого матеріалу можемо зробити наступні висновки: діяльність Спільноти св. Егідія носить тільки позитивні сторони для нашого суспільства і громадськості в цілому. Крім того, позитивний прояв має взаємодія представників українських спільнот з римською, в контексті українсько-ватиканських відносин , і з представниками спільнот інших раїн. І , хоча в Україні зазначена організація є ще не надто відомою та вираженою в усіх регіонах (поки-що це не стосується тільки заходу та центру країни), проте українська молодь активно підтримує ініціативу Спільноти. Зазначимо, що вже позитивом є те, що першими, хто стає в ряди однодумців "егідієвців", є студенти, як у випадку з Івано-Франківськом (студенти Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника), де Спільнота існує вже понад чотири роки та з Тернополем (студенти Педагогічного університету ім.. В. Гнатюка), де Спільнота діє вже понад півтора року. Позитив полягає саме в тому, що це – молоді ініціативні, освічені люди, котрі в подальшому зможуть активізувати принципи кращого взаємопорозуміння, поваги, співпережиття, а головне не стануть представниками такого явища, як байдужість. Бо, як показує життя, ті, хто був від початку з Спільнотою, не зважаючи на зміни в професійному чи особистому житті, залишаються і надалі з нею. Крім того, важливим, на нашу думку, є той аспект діяльності Спільноти св. Егідія, який допомагає нівелювати проблему міжконфесійної нетерпимості, подаючи яскравий приклад, як в межах однієї спільноти можуть вільно співіснувати представники різних конфесій. Спільнота навіть нерідко стає ініціатором міжконфесійних зустрічей [8].

Також варто відмітити той момент, що діяльність Спільноти попри яскраво виражений благодійницький характер і християнський дух допомоги нужденному, не залишається байдужою до громадського життя, включаючи моменти патріотизму. Попри заклики Ватикану долати кордони непорозуміння, долучатися до акції милосердя і допомоги своєму ближньому, члени українських спільнот не забувають про те, що вони є до того ж і чи не насамперед українцями. Підтримка ідей вшанування саме українських патріотів, влаштування патріотичних свят, врешті щира молитва за Україну – це тільки невелика частка патріотичного духу молодих українців-"егідієвців". На нашу, думку варто більш повно дослідити і цей аспект самовираженості саме української Спільноти св. Егідія, як цілісного суспільного організму і як складової світової Спільноти у взаємозв’язку з духовно-релігійним моментом. А поки-що діяльність Спільноти св. Егідія постає позитивним прикладом молодіжної взаємодії, допомоги, активної позиції в житті в українському молодіжному середовищі. Ми можемо прогнозувати, подальше розширення мережі "егідієвського" руху в Україні, з огляду на те, що, хоч не надто інтенсивно, проте стабільно, осередки спільноти продовжують з’являтися в містах, де раніше їх не було. Це свідчить про бажання молоді брати активну участь в духовному житті своєї країни та світу в цілому.

Список використаних джерел

Андрухів І. Католицька акція та її виховний вплив на українську молодь Галичини // Джерела. 32.- 1997. – С. 36-42

Дем’янець В.Християнські пастирі в Церкві завтрашнього // Світло правди. – Івано-Франківськ. – 2002. - № 30. – С.1

Директивний документ Молодіжного апостоляту Української Греко-Католицької Церкви. Львів, 1999. 52с.

Документи Другого Ватиканського Собору: Конституції, декрети, декларації. – Львів: Свічадо, 1996. – 753с.

Комісія у справах молоді // Документи патріаршого собору УГКЦ. Перша сесія (жовтень 1996 р.). – Львів: Свічадо, 1998. – С.306-318

Міжнародний міжрелігійний діалог та участь в ньому християнських церков України//Релігійна панорама, №11(86), 2007. – С.39-54

Інтернет

http://web.tiscali.it/rimgrad/indexuno/vaticano.htm

http://www.arka.org.ua/newissue8/articles.php3?id_issue=109&id_heading=1

http://www.santegidio.org/ua/contatto/cosa_e_

http://www.santegidio.org/ua/contatto/cosa_e_3.html

http://www.santegidio.org/ua/contatto/cosa_e_4.html

http://www.santegidio.org/ua/contatto/cosa_e_5.html

http://www.santegidio.org/ua/contatto/cosa_e_6.html