При хрещенні треба двох хресних родичів – чоловіка і жінки, які мають бути духовними отцем і матір’ю. Вони повинні бути добрими і чесним християнами, добре знати правди віри, бо вони мають обов’язок навчати тих правд віри дитину і пильнувати, щоб вона не пішла на злі дороги. Хресними родичами можуть бути лише католики. Ними не можуть бути єретики, невіруючі православні, викляті з Церкви, публічні грішники, божевільні і малолітні. Коли приводять до церкви більше кумів, до метрикальних книг вписується тільки тих, що приймають дитину при хрещенні водою. Вони мають супроти дитини обов’язки, щоб вона була добре вихована і тільки вони затягають духовне споріднення з дитиною.

Миропомазання:

Розглядаючи св. Тайну Миропомазання, Синод приймає, що в східнім обряді священик уділяє ту св. Тайну, як відпорудчик єпископа, на основі окремого привілею, що його дав Апостольський Престіл раз і назавжди. Визначається матерія цієї Тайни – св. Миро, а також форму тайни. Окреслено, хто, як і коли посвячує св. Миро, забороняється переховувати св. Миро в приватних домах, зберігати його приписано лише в срібних адо золотих церковних посудах.

Святе Миро посвячують єпископи у Великий Четвер в такій кількості, щоби стало для кожного пароха на цілий рік. По Святе Миро парохи обов’язані особисто явиися в єпископа або, якщо є перешкоди задля віддалі чи інші, єпископи передають через деканів. Якщо залишиться дещо Святого Мира з попереднього року, парохи обов’язані його спалити на камені, або на цеглі. Синод повчає, як належить Святе Миро переховувати. Його не вільно переховувати в шкляних, глиняних або інших посудах, тільки в срібних і цинкових. Переховувати в церкві в достойному місці, ніколи в приватному домі. На випадок злегковаження того розпорядку, єпископ-ординарій має накласти на пароха грошову або іншу кару, яку уважатиме за відповідне.

Євхаристія:

Широко говорить Синод про святу Євхаристію та про св. Літургію. Визначає матерію цієї Тайни, а саме: квашений пшеничний хліб і вино з винограду, підкреслює, що переєстествлення здійснюється на словах освячення, Синод визначив, що разом з агнцем освячуються також усі частиці, а не лише сам агнець, як твердили нез’єднані. Синод зносить також, де воно можливе без згіршення, причастя немовлят, які, не розуміючи нічого, випльовували освячені дари і звичай освячувати св. Причастя ля недужих лише у Великий Четвер, як це було в практиці у православних.

Був ще один звичай в українській Церкві. У Великий Четвер священнослужитель насичував частину Агнця пресвятою Кров’ю Господньою, висушував, а потім молов і спорошковував його, щоб на випадок недуги когось з-поміж вірних можна було запричащати. Синод уневажив цей звичай, забороняє сушити і молоти Агнця, а для хворих велить освячуваи засушені частиці і переховувати їх у кивоті. Освячені частиці для переховування маєть бути змінювані що вісім або що п’ятнадцять днів. Як хто-небуть занедбав би цю постанову, Синод велить його тяжко покарати. Носити св. Тайни до хворих Синод приказує з відповідною пошаною, вимагає, щоб переховувати їх у кивоті, перед яким має постійно світитися лампадка, а в бідніших церквах це слід робити принаймні у неділі та свята. Синод перелічує випадки коли непоправним грішникам потрібно відмовити св. Причастя.

Богослуження:

Більше уваги приклдає Синод святій Літургії та її служінню, заборонивши відправи на неквашеному хлібі. Святу Літургію з проскомидією повинен служити священик лише в церкві. Синод видав приписи відносно охайности церков, престолів, посвяченого посуду і риз. Престол слід прикривати трьома обрусами, а між спіднім і верхнім треба покласти антимінс з св. Мощами. Собор заборонив вживати губки для згортання з дискося частичок, бо в пори губки птрапляють освячені дробини і в них залишаються. З цього може виникнути непошана чи зневага до св. Дарів. „Заборонено також вживати так звану „Теплоту” – обряд вливання тепої води перед св. Причастям”. о. д-р Софрон Мудрий – Нарис Історії Церкви в Україні. Рим – 1995 – Львів. ст.245. В деяких православних церквах цей обряд і досі практикується, з різних поглядів. Св. Літургія для парафіян мала правителя, в попередньо визначений час і звичайно мала бути співана, також Синод схвалив звичай читаних св. Літургій, але якщо цього вимагають душпасирські потреби вірних. Синод постановляє щоб за кожну жертву священик відправляв одну Службу Божу, згідно з бажанням жертводавця. Так само Синод забороняє торгуватись чи вимагати від жертводавця більшої жертви немов за якусь матеріальну річ. В час великого входу, коли священик переность з трапези предложені дари до освячення на Святий Престіл, Синод не дозволяє, щоб вірні робили поклони або клякали. Обстоювалося церковну заповідь, щоб кожної неділі і свята слухати св. Літургію, у просторих, великих церквах, в разі потреби можна було збільшити число престолів і св. Літургій. Ця нова ухвала мала своє практичне застосування в тих парафіях, де душпастирювало більше священиків і в монастирях. У постановах Синоду немає рішення про скасування іконостасів і про них нічого не говориться.

Покаяння:

Покаяня як і кожна св. Тайна складається з матерії і форми, так і св. Тайна Покаяння має ці два елементи. „Формою Тайни покаяння є сова священика-сповідника: „Розрішаю тя от всіх гріхов твоїх”. Однак слід задержувати й ті молитви, які попереджають або закінчують форму рішення”. о. д-р Юрій Федорів