Ухвали Синоду засвідчують цікаву мішанину цитат і прикладів, не завжди вдалих, взятих з церковних візантійських джерел і недавніх латинських текстів: св. Альфонс Лігорі, латинський провінційний Синод у Відні, св. Тома Аквінський, Тридентський Собор, Замойський Синод, папські конституції та римські рішення ХУІІІ-ХІХ ст.

Декрети включають 15 частин, з яких вісім поділені на розділи. Вони охоплюють наступні питання: віру (1), Святі Тайни (II), посвячені речі (III), публічний культ (IV-VI), церковну ієрархію (VII), семінарії (VIII), монахів (X), пости (XI), обов'язки щодо померлих (XII), церковні суди (XIII), Синоди (XIV), майно Церкви (XV). Найбільше труднощів Синод мав із справою неодружених священиків та Літургією (ІХ). Він видав щодо нього широкі і потрібні розпорядження, які мали на меті припинити процес латинізації та священицького самочинства в літургійних справах, куди входили між клир і народ різні православні промосковські впливи, також і латинські, що компрометували український католицизм в очах католицьких і православних, спричинюючи безпощадну критику.

Конгрегація Поширення Віри, спонукана Чяскою діяти швидко, внесла деякі зміни в синодальні акти та апробувала їх декретом від 1 березня 1895 року.

Рішення цього Синоду зобов'язували лише в єпархіях митрополичої провінції, тобто у Львівсько-Галицькій і Станіславівській.

Львівський Синод 1891-го року ствердив свою католицьку віру і вірність галицького народу Апостольському Престолові; постановив число свят і посні часи; наладнав справи церковного правопорядку, судівництва і Літургії.

Висновок.

Отже, в цій роботі ми розглянули певний період синодів, які проходили в Україні. Зокрема ми бачимо які проблеми вирішувались на цих синодах, були дуже важливими і болючими тому була велика потреба їх вирішення. А також бачимо які на той час, постаті, прикладали всіх зусиль щоб не допустити знищення нашої Церкви. Отже як ми бачимо боротьба нашої Церкви, це була боротьба за виживання, адже які б не були старання, златинізувати нашу Церкву, чи зробити ї повністю підвладною Москві, та все було намарно тому що гонима Церква, уніатська, боролась вірою і правдою що і призвело до виживання в таких тяжких умовах. Також рішення які приймались на синодах, дозволяли нашій Церкві прогресувати, в таких важких часах, де ніхто не міг говорити правду і залишаись непокараним.

Хоч після Берестейської унії і була підтримка Риму та це не зупинило переслідуваннянашої церкви, але навіть зробило ще жосткіші умови для уніатів. Часто Синоди просто затверджувалиті рішення котрі приймали Собори.

Синоди – різниця між Східними Католицькими Церквами і Римськими католицькими ієрархіями, в різних країнах полягає в тому що східні Католицькі Церкви мають таку інституцію, яка називається Синод і є законодавчим тілом тобто може і повинен видавати закони для всієї Церкви Конгрегації ж Римської єпископів в різних країнах світу. Отже ми бачимо наскільки точно побудована ієрархічна піраміда в Церкві, де на її вершині є наслідник св. Петра Римський Папа, який своїм приматом не приматом порядку гонору чи характеру верховенства, а радше характеру юридичного й управлінського над усією Церквою.