“У всякого народу - своя межа і коли прийде їхню межу, то вони не сповільнять ні на годину і не прискорять... Хто ж кривдніше того, хто вигадав на Аллаха чи неправда вважав неправдою його знамення? Цих осягне їхня доля з книги (тобто визначене покарання). А коли прийдуть до них наші посланці, щоб завершити їхнє життя, вони скажуть: “Де ж ті, кого ви призивали крім Аллаха?” Вони скажуть: “Утратилися від нас!” І засвідчать проти самих себе, що вони були невірними. Він (Аллах) скаже: “Увійдіть серед народів, що пройшли до вас із джинів і людей, у вогонь!” Кожен раз, як входив один народ, він проклинав йому подібний. А коли вони зібралися всі там, те іншої сказав про перший: “Господи! Ці збили нас, пішли ж їм покарання подвійне з вогню”. Він (Аллах) сказав: “Кожному - подвійне, тільки ви не знаєте!” І сказав перший іншому: “У ви не було переваги перед нами; укусите ж покарання за те, що ви придбали!” (К., 7:32, 35-37).

Такі “гуманні” відносини між людьми, навіть цілими народами, виховували Кораном. Для досягнення більшого ефекту, писавший один з аятів 7-й сури прибіг навіть до відомого євангельського виречення, утім, близькому образам аравійської дійсності: “Воістину, ті, які вважали неправдою наші (Аллаха) знамення і звеличувалися над ними, не відкриються їм ворота неба, і не увійдуть вони в рай, поки не увійде верблюд у голкове вухо (порівн. євангелія від Матфея, гл.19, с.24; Луки, гл.18, ст.25; Марка, гл.10, ст.25). Так відплачуємо ми грішникам!” (К., 7:38).

У рай же, де “течуть ріки”, “прийшли посланці добродії... з істиною, і було виголошено: “От вам - рай, що даний вам у спадщину за те, що ви робили!” І воззвали мешканці раю до мешканцям вогню: “Ми знайшли те, що обіцяв нам наш господь, істиною, чи знайшли ви істиною те, що обіцяв ваш господи?”

Вони сказали: “Так”. І виголосив глашатай серед них: “Проклін Аллаха на несправедливих, які відвертають від шляху Аллаха і прагнуть звернути його в кривизну і не вірують вони в життя майбутнє!” І між ними - завіса, а на перешкоді - люди, що знають усіх по їхніх ознаках. І воззовут

до мешканців раю: “Світ вам!” - і ті, котрі не ввійшли в нього, хоча і бажали... І виголосять мешканці вогню до мешканців раю: “Пролийте на нас воду, чи те, чим наділив вас Аллах!” Вони скажуть: “Аллах заборонив і те й інше для невірних...” (К., 7:41-44, 48).

Отже, коли в тих, що попали у рай прокинеться почуття жалю, людинолюбства, то їх відразу заглушать забороною всемилостивого Аллаха.

Більш того, “коли вони ( ті, що потрапили в пекло) будуть благати про допомогу, їм допоможуть водою, подібною до розтопленого металу, що буде палити обличчя. Болісне питво! Томливе місце відпочинку!” (18:28).

“Щораз, як захочуть вони вийти з нього (пекла), з мучень у ньому, вони будуть повертатись в нього: “насолоджуйтеся мукою в полум’ї!” (22:22).

Коли ж страждальці валу віддадуть перевагу смерті випробовуваним мученням, їх позбавлять і смерті. “Вони викликнуть: “Малік (У даному випадку слово “Малік” - власне ім’я ангела, що володарює над джаханнам - гієною, пеклом. Крім нього в коранічному пеклі 19 стражів (74:30-31)), господь твій послав би нам кончину!” Він скаже: ви залишитеся тут назавжди” (43:77). Але грішники не заспокояться. “І коли вони, зв’язані одні з іншими, їм (Маліком) будуть повалені в тісне приміщення, тоді вони там будуть просити собі знищення.

“У день цей, - вчить Коран, - не просіть собі однократного знищення, але просіть собі багаторазових знищень” (25:14-15). Але у гієні “йому (винному перед Аллахом) ні смерть, ні життя” (20:76), “він у ньому (у великому вогні) не вмре, але і не буде жити” (87:12-13).

“Там, - говориться у Корані, - вони пробудуть, поки існують небеса і земля (твердження, що має суперечливі тлумачення), якщо тільки Аллах не захоче чого-небудь особливого: тому що Аллах твій є повновладний здійснювач того, що хоче” (11:109).

Таке людинолюбство розглянутої нами священної книги мусульман Корану, характеризують як добуток послідовного високого гуманізму.

Кожен мусульманин повинен вивчать та дуже гарно знать Коран. Якщо він в чому-небудь поклявся на Корані, ця клятва – свята і непорушна. Священна книга спонукає мусульман до терпіння. “Терпіння з вірою приводять до перемоги (успіху)” написано в Корані. Згідно з ним терпіння буває трьох видів:

а) терпіння в дотриманні того, що повідав Аллах;

б) терпіння в утриманні від того, що заборонив Аллах;

в) терпіння в випробуваннях, що послані Аллахом.

Коран допускає джахід – священну війну с невірними та закликає до розповсюдження ісламу в усьому світі.

Етика ісламу згідно з Кораном

Етика ісламу досить елементарна. Вимагається бути справедливим, віддячувати за добро добром, за зло злом, бути щедрим, допомагати бідним та ін. Нездійсненних моральних вимог в ісламі, на відміну від християнства, немає.

У сімейній моралі та в поглядах ісламу на статеві відносини відобразилися поняття патріархально-родового устрою.

Жінка—підневільна істота, яку створив Аллах для втіхи чоловіка. Водночас у Корані визнаються люд-ські й громадянські права жінки: засуджується надмірна жорстокість чоловіка щодо жінки, застерігаються майно-ві права жінки—право на посаг, на спадок. Коран певною мірою полегшив становище жінки порівняно