Закони очищення як обов’язковий атрибут культу.

Для всіх зороастрійців обряд очищення був обов’язковим. Зороастр вважав, що служіння Ахура-Мазді і шести Амеша-Спента сприяє духовному спасінню. Сім творінь створені досконалими, а бруд і хвороби, іржа, гниття і все інше, що псує їх – діло рук Ангра-майнью і його воїнства. Відвернення чи зменшення їхнього впливу сприяє захисту благих творінь і ослабленню злих намірів. І саме для цього були введені закони очищення для зороастрійців.

Деякі з цих законів відносяться ще до індоіранської епохи, тому що вони аналогічні і у зороастрійців, і у брахманів. Древні закони очищення набули силу, з’єднавшись з новим вченням.

Як голова всіх семи творінь, людина зобов’язана перш за все утримувати чистим себе і внутрішньо, і ззовні. Тому звичайний обряд очищення включав найпростіші вмивання рук і ніг до і після молитви. Більш складні обряди відбувалися в присутності зороастрійських священнослужителів і, крім звичайного вмивання, додавалося вживання священного напою з лимонною цедрою і лавровим листком. Потім читалася молитва, а після неї все тіло натиралося піском і коров’ячою сечею. Переважно такі обряди очищення відбувалися в час посвяти зороастрійських

дітей і підлітків в їх віру, а також тоді, коли зороастрійці одружувалися. Таке очищення всі без винятку прихильники Заратуштри повинні були здійснювати в останні десять днів року, що минає. Після цього осквернений омивався, проходячи через дев’ять ям, заповнених водою. Потім потрібно було усамітнитись на дев’ять діб з іншими омиваннями і молитвами, щоб це очищення проникало і в тіло, і в душу. Цей обряд називався “очищення дев’яти ночей” (барашномі-ношаба).

Особливо тяжким був обряд очищення для священнослужителів, що прийняли сан, а також для насассаларів, що бажали позбавитись своєї професії, яка передавалася від батька до сина.

Хоча звання священнослужителів було спадковим, щоб стати служителем культу і отримати сан, крім релігійної освіти треба було пройти декілька обрядів очищення, які тривали близько тринадцяти днів.

Майбутній священнослужитель повинен був шість раз здійснити вмивання особливо приготованою рідиною, вісімнадцять раз натертися піском, п’ять раз вмитися водою. Потім він мав повторювати за служителем культу слова клятви очищення і доторкнутися до собаки, яка вела його до іншого жерця, після чого він вмивався святою водою і його залишали в храмі на дев’ять днів.

Фанатичне ставлення до обряду очищення виявлялось у відношенні до насассаларів – представників нижчої касти, які займалися брудною роботою. Лишень тоді, коли вони відмовлялися від своєї професії, над ними проводили дуже тяжкий обряд очищення.

Таким же страхом “осквернитися” можна пояснити жорстокість, що виявлялася на протязі століть до одновірців, що мали фізичні вади, хвороби, кровотечі. Навіть з хворими людьми старшого покоління і дітьми зороастрійці дотримувались певної суворості. Це також стосувалося і вагітних жінок та немовлят, яким не виповнилось ще 40 днів.

Особливі правила стосуються води і вогню. Зороастрієць перш за все

турбується про чистоту води, так як це є святе творіння, що перебуває під опікою Хаурватат. Тому ніщо нечисте не повинно доторкнутися з природним джерелом води – озером, струмком чи криницею.

Це ж стосувалося і вогню. Спалювати на ньому сміття для зороастрійців було суворо заборонено. В вогонь необхідно класти чисті, сухі дрова, здійснювати ритуальні возлиття і з особливою обережністю ставити горшки для приготування їжі.

В зороастрійських канонах перераховуються “чисті” і “нечисті” предмети, звірі, комахи, тварини і навіть люди. Ще Геродот писав, що “маги… власноручно вбивають всіх тварин, крім собаки і людини. Вони навіть вважають великим здобутком те, що знищують мурашок, змій”…11 Геродот. Історії: В 9 книгах. – К.: Наукова думка, 1993. – С.51.

Згідно доктрини зороастризму, до “чистих” віднесена людина, звірі (особливо собаки, їжаки, корови, вівці), рослини тощо.

Що ж стосується “нечистого”, то в широкому розумінні ним вважалося все, що виходить від демонів-девів чи пов’язане з їх впливом. Такі істоти називалися храфстра, і їх потрібно було вбивати, так як це послаблювало світ зла. Знищувати живі істоти не було гріхом, але сама смерть вважалася диявольською. Так, мертва храфстра була ще більш нечистою, ніж жива. Найбільшою скверною були мертві тіла праведних людей. З моменту смерті до покійника наближалися лишень насассалари, які знали необхідні засоби перестороги. Вони обмивали тіло, одягали на нього білий саван і пояс кушті, складали руки на грудях. Якщо було можливим, то похоронний обряд здійснювали в день смерті. А якщо це не було можливим, то на протязі трьох днів і трьох ночей служителі культу і рідні читали молитву, дотримуючись певних пересторог у відношенні до їжі та пиття.?БIЙ?ї???????Й??
?
^
????]???HЂИ???????8?,?d??т??"?????????????$???Ђ?i??????? похоронами насассалари, які і несли ці ноші. За ними йшли служителі культу, які підносили хвалу богові, а також рідні всі ті, що прийшли на похорон. Процесія супроводжувала ноші тільки до підніжжя спеціально зробленого місця поховання зороастрійців – астодана, або так званої “вежі мовчання” висотою 4,5 метри. Насассалари і священнослужителі піднімались зі своєю ношею на вежу, розміщували труп сидячи біля краю площадки (дахми) і закріплювали його за ноги і волосся, щоб звірі і птахи, розтерзали тіло, не змогли віднести залишки до води чи рослин. Коли птахи і тварини з’їдали все м’ясо, а кістки під впливом сонця очищувалися повністю, тоді їх вкидали в вежу мовчання.

Цей зороастрійський культ в деяких місцевостях зберігся і до сьогодні, лишень “вежу мовчання” заливають бетоном, коли в ній назбирається багато кісток померлих людей.

Висновок.

Узагальнюючи викладений матеріал і висвітливши основні