Ідея порятунку (спасіння), заснована на вірі у безсмертя душі - це ще одна важлива ознака, яка поєднує якщо не всі, то принаймні абсолютну більшість релігійних систем. Релігія, як зазначав православний богослов і філософ П. Флоренський (1882-1937), рятує нас від нас, рятує наш внутрішній світ від хаосу, що причаївся в ньому. Якщо онтологічне, розмірковував він, релігія є життя у Богові і Бога в нас, то феноменологічне — релігія є системою таких дій і переживань, які забезпечують душі порятунок, рівновагу душевного життя

[4, с. 818].

Враховуючи сказане, можна впевнено стверджу, що в релігійному досвіді людини на перший план виходить її тверде внутрішнє відчуття, навіть — передчуття та переконання в тому, що ні її гаму, ні світ не можна знести до фізичного, що світ має, умовно кажучи, не лише вимір горизонтальної просторовості, примір вертикальний.

2.Структура та вихідні елементи релігії

Складність релігії, її органічна взаємопов’язаність із суспільною історією зумовлює потребу » аналізі структури релігії, її найперших складових. Адже, як стає зрозумілим, релігія - не перш за все явище духовне, проте - не лише. Тому, як правило, в структурі розвинених релігій виокремлюють дві сторони (сфери) - духовну (релігійна свідомість) та практичну (культова діяльність, релігійні організації, релігійні відносини).

Визначальним елементом у складному релігійному комплексі є релігійна свідомість. Як людину не можна уявити без або поза свідомістю, так само релігія не може існувати поза особливим станом чи зорієнтовані свідомості. Поняття релігійного досвіду. з якого виростають релігії, передбачає розшарування дійсності на звичайну й вищу, проте останню - вищу, священну, єдино істинну дійсність може фіксувати лише людська свідомість, а для чуттєвого прямого сприйняття вона або не є доступною, або ж постає незвичною, незбагненною.

Отже, релігійна свідомість - це сукупність образів, уявлені), почуттів та переживань, що мають своїм предметом священне, вище та істинне буття (або ж чудесне) та спрямованих до таких предметів. Вона сама є складним духовним явищем, що має власну структуру. Під структурою религійнї свідомості розуміють сталу сукупність елементів її змісту разом із певними стабільними зв'язками між ними.

У релігійній свідомості виокремлюють два рівні - буденний і теоретичний (концептуальний). Буденний рівень релігійної свідомості формується в процесі повсякденного життя шляхом прилучення людини до життя релігійних громад, до певних релігійних та культурно-історичних традиції, до участі у релігійних обрядах та діяннях. Як правило, на ріпні буденної релігійної свідомості не формулюються якісь фундаментальні світоглядні проблеми, не залучаються точні терміни, логічні та фактичні аргументи. Така свідомість стає чимось цілісним і систематизованим. Вона здебільшого с фрагментарним набором розрізнених уявлень, що формуються під виливом суто зовнішніх поверхових чинників, тому в буденній релігійній свідомості , фігурують вірування, образи, уявлення, стереотипи, ситуативні приклади, настрої, ілюзії, певні психологічні установки і навіть певні забобони. Релігійні уявлення буденної свідомості часто постають негнучкими, застиглими, такими, що інколи не підлягають навіть обговоренню. Їх тяжко змінити, але в разі їх очевидної невідповідності дійсності вони можуть швидко відкидатися (згадаймо, як відкидалися релігійні переконання під час ( запровадження радянського способу життя),

Для буденного рівня релігійної свідомості характерними є:

наочно-образна форма виявлення її змісту; злиття її змісту з певними ситуаціями життя, переживаннями, емоціями, звичками та звичаями при домінуючій ролі чуттєво-емоційних елементів.

На теоретичному (концептуальному) рівні релігійна свідомість представлена перш за все богословськими досліджен-нями (які сьогодні є досить деталізованими та розгалуженими). Тут функціонують не тільки і не стільки образи та уявлення, скільки догмати (незмінні, незаперечні положення), виважена термінологія, положення священних текстів, точно усталені способи опрацювання релігійних священних текстів (в християнстві такі способи називаються правилами екзегетики - тлумачення Святого Письма). На концептуальному рівні спеціально розробляються, осмислюються та мотивуються ідейні засади певної релігії, систематизуються її догмати, розробляється система аргументів щодо її переваг, доводиться доцільність певних свят, культових дій, обрядів. Проводяться також дослідження та систематизація фактів релігійної та церковної історії, коментується агіографія (життєві історії святих та праведників псиної релігії).

У розвинених религіях догматика досить ретельно підпорядкована, систематизована, що становить ядро, сутність релігії. Інколи догмати класифікують так, що частішу визнають доступними для розумового осягнення, а частину такими, що лежать поза межами логічного пояснення. Догматичною стороною релігії опікується богослов'я, яке є осереддям теоре-тичного ріння релігійної свідомості і більшості розвинених релігіях. Деякі релігії розробляють на основі свого віровчення релігійну філософію, наприклад, християнство, іслам, буддизм, юдаїзм, індуїзм, даосизм тощо. Теорія релігії опирається на кодекс канонізованних священних релігійних тексти, які прийнято називати "Святим письмом". "Святе Письмо" є основою, базисом теоретичного рівня релігійного світорозуміння. Воно визначає зміст і сутність церковно-богословських доктрин, с невід'ємною складовою інтелектуального елементу свідомості віруючого.

Суттєво, ці обидва рівні релігійної свідомості - буденний і теоретичний — тісно пов'язані між собою і не існують окремо один від одного. Більше того, н;і обох цих рівнях провідними джерелами релігійності залишаються не розумові побудови, а почуття, просвітлення, осяяння. Тому в структурі релігійної свідомості, як вже було сказано, вирішальну роль відіграють релігійні почуття, характерною особливістю яких є пряме прийняття певних положень або її злиття із їх змістом. На першому плані тут стоїть почуття причетності людини до священного (або просто почуття священного). Релігійні почуття та емоції поділяють па спонукальні, позитивні та заперечні, обмежувальні.

Вирішальним психологічним елементом й структурі релі-гійної свідомості є віра. Однак