Вибори у квітні 1987 р. ,справді, були вражаючим видовищем популярності організації “Брати-мусульмани”. Уряд мав явні переваги серед народу, гроші, владу, і лідуюча партія виграла 339 місць із перевагою в 70 процентів голосів. Але “ісламський альянс” (Соціалістичної трудової партії і “Брати-мусульмани”) виграв 60 місць, набравши 17 відсотків голосів [110].

Хоча деяким світським інтелектуалам ці тенденції здавалися лякаючими – хтось вважав, що уряд продовжував свою політику терпимості й примусу. Це дало відносну свободу організаціям і публікаціям, появі на телебаченні духовенства з опозиції кандидатурам фундаменталістів. Якщо “Брати-мусульмани” і нападали на уряд, вони не використовували насилля, а критикували тих радикалів, хто це робив. Братерство не організовувало навіть демонстрацій і залишалося спокійним, незважаючи на поразки з найпалкіших причин. Мовчазна згода була особливо необхідною для режиму Мубарака, тому що він стикнувся з жорстокими економічними проблемами у 80-х роках. Борг Єгипту виріс з 3 мільйонів доларів у 1973 році до 50 мільйонів доларів у 1988 році, згідно до даних Світового Банку. Річний борг досяг 5,5 мільйонів.

Мубарак зміг домогтися відносної перемоги в ісламській політиці, що мала спробу зберегти мир на батьківщині. Поки була очевидною тенденція до мусульманської практики серед простих людей, більшість її було неполітичним поверненням до традицій. Кількість радикалів залишалася маленькою, і їх жорстокість стримувала влада. Їх ідеології були далеко не ідеальними, щоб здобути масову симпатію в розумінні єгипетського ісламу.

Історія Єгипту навчила лідерів “Братів-мусульман” тому, що їх організація зможе вижити та процвітати тільки тоді, коли прийме реформістську ідеологію Суперечки з урядом були програшним варіантом. Люди, які провели багато років у жахливих в‘язницях, не мали жодного бажання туди повертатися. Молоді революціонери та радикали вбачали у цьому зраду. Але палкі ідеологи, що проповідували нові інтерпретації ісламу, зібрали мало прибічників, а ті, хто вдавався до насилля, були швидко ув‘язнені або страчені. Зростання кількості прибічників ісламу серед народу, здавалося, примирило маси з status quo, а не викликало радикального ставлення.

Хоча ці групи здавалися нездатними скинути режим, вони все ж таки завдали йому значних проблем. Вони спробували вбити Насера і таки вбили Садата. Величезні проблеми Єгипту – і неминучий пошук великою кількістю молодих людей альтернатив – Мубарак та іноземні друзі Єгипту не можуть прийняти ситуацію, що склалася, за належне.

ВИСНОВОК

Розгляд ідеології та поділу між ісламськими силами дозволяє нам краще зрозуміти їх стратегію й завдання, а також набути здатність передбачити їх поведінку. Ситуація з фундаменталістами багато говорить нам про сучасне єгипетське суспільство та його перспективи.

Отже, вихід ісламських фундаменталістів на авансцену політичного життя, що увінчався набуттям ключових позиці у владних структурах ряду країн Близького і Середнього Сходу або встановленням їх домінуючого ідеологічного впливу на суспільство, рівно як утворенням могутньої опозиції уряду в інших країнах, був зумовлений, передусім, соціально-економічними причинами. Напружена економічна ситуація дозволила радикальним ісламським угрупуванням залучити симпатії представників найбідніших верств населення. Фундаменталістські рухи, основу яких спочатку складали борці за чистоту ісламу, вимагали повернення до часів праведних халіфів, соціальної рівності й справедливості, взяли на себе функцію виразників інтересів частини суспільних прошарків та національних груп, що виникли, в тому числі й як результат колоніально-капіталістичної модернізації традиційного суспільства.

Бібліографія

Академія релігієзнавство / під ред. А. Колодного / Підручника К., Світ знань – 2000 – 862 с.

Ахадов А.Ф, Ислам в погоне за веком. М.: Политтиздат: 1998 – 120 с.

Вагабов М.В. Вагабов Н.М. Ислам и вопросы атеистического воспитание: учебн. пособие для вузов. М.: Высшая школа 1988 – 272 с.

Грюнебаум Г., Фон Е. Класичесский шкал: Почерки истории – 600 – 1258 гг. М.: Наука, 1998. – 215 с.

Ерешев Д.Е. Ислам: Образ жизни и стиль мышления. М.: Политиздат. 1990 – 286 с.

Жданов Н.В. Игнатенок А.А. Ислам на пороге ХХІ века. М: Полииздат. 1988 – 349 с.

Игнатенко А.А. Халифы без халифата. Исключение неправительственные религиозно-политичиские на Ближнем Востоке% История, идеология, деятельность. М.% Наука 1988 – 207с.

Ислам: энциклопедический словарь (под ред. Т. В. Милоковського) М. Наука 1991 – 311с.

Ислам в Западной Африке. М. Наука 1988 – 268с.

Ислам: проблемы идеологии, политики, экономики. Сборник статей. М. Наука. 1985 – 89с.

Ислам: словарь атеїста (Алексеева А. В. И др..) М.: Политиздат 1988. – 257с.

Ионова И. А. Современный ислам. Человек и общество. М. Знание 1991 – 83с.

Ислам в истории народов Востока. М. – 1981. – 460с.

Ислам. Релігія общество. Государство. М. – 1984. – 342с.

Ислам: кратний справ очник. М., 1986 – 245с.

Кайман Ю. А., Є. А. Харьковищенко. Релігієзнавство. Підручник. К. Наукова думка 2002. – 351с.

Кишович Л. И. Книга о Коране, его происхождении и мифологии. М. Политиздат. – 1988. – 286с.

Коран /Перевод с арабського Кричевеного/ М. Раритет 1990 – 528с.

Куто С. Под семью Корана. М. УММА. – 2003. – 537с.

Левин З. И. Ислам и неционаллизм в странах зарубіжного Востока (идейный аспект) М. Наука 1988. – 223с.

Лубский В. Та ін. Історія релігій. Київ ВКТОВ “Тандем” 2002. – 617с.

Лубский В. І. Сучасний іслам і питання війни і миру К. Знання 1990. – 48с.

Медведко Л. И., Германович А. В. Именем Аллаха.. Политизация ислама, исламизация политики. М. Политиздат 1998. – 255с.

Панфілова Г. В. Человек в мировозрении Востока. М. Знание. 1991. – 63с.

Попова В. Ф., Вахтин Ю. Б. Жизнь Мухамеда. М. Политиздат 1991. – 493с.

Перкинс М.,