Нові релігії Кореї

Загальні відомості

В даний час в Кореї існують різні рухи і навчання, які умовно об'єднують під загальною назвою "Нові релігії". Таких так званих нових релігій налічується близько 250, проте більшість з них нечисленна і не виконує помітної ролі в конфесійному житті країни. Всю сукупність нових церков і общин можна згрупувати по ознаці їх походження, а саме, тому яка з світових релігій лежить про основу нового віровчення. Ідеологія значної частини цих релігій носить синкретичний або навіть еклетічеській характер, бо в ній є наявним елементи буддизму, християнства, конфуціанства, даосизму і інших віровчень.

Багато корейських в основному з руху Тонхак, що виник в 60-х роках минулого сторіччя. Найкрупніша секта налічує 600 тисяч прихильників, а найменші - приблизно по 10 членів. Загальна чисельність цих недавно освічених сект складає близько 1 млн. 600 тисяч чоловік.

Рух Тонхак виник у середині XIX в. і було викликано цілим комплексом соціально-економічних передумов. Його виникнення також було обумовлене політичним занепадом в країні і важкою долею селян, яких грабували міська аристократія і що ведуть паразитичний спосіб життя багаті землевласники. В цьому відношенні рух може вважатися реформістом, направленим проти іноземного впливу, який, як вважали його учасники, загрожувало Кореї як внутрішнім занепадом, так і агресією ззовні. До певної міри виникнення "Тонхака" було реакцією на упровадження християнства, раніше всього католицизму, який у той час в Кореї називали "Західним навчанням", а Тонхак означає "Східне навчання".

Засновник нового навчання Чхве Чже У вибрав синкретичний шлях і він говорив: "Наш шлях - це не конфуціанство, не буддизм, не даосизм, - писав він, - Наш шлях - це поєднання всіх трьох релігій". Навчання Чхве привернуло своїм оптимізмом і вірою в краще майбутнє маси людей, які стали його послідовниками. Незадоволеність селян своїм важким положенням і політикою властей переріс в селянський бунт, що набирав силу і перерісший в цілий рух. У період з 1862 по 1864 рр. деякі райони півдня Кореї знаходилися під контролем армій Тонхак, але в 1864 р. урядові війська отримали вирішальну перемогу. Чхве був схоплений і страчений по звинуваченню в єресі. Але під керівництвом іншого лідера його рух продовжував жити, змінивши свою назву на Чхондоге і перетворившися з політичного в національно-релігійне. Весною 1919 р. була видана Декларація незалежності Кореї, направлена проти японського колоніального режиму. З її обнародування почався могутній Первомартовськоє визвольний рух корейців. Декларацію підписали 33 національні лідери. У їх числі було багато християн, декілька буддистів, але очолював групу Сон Бен Хи, керівник Чхондоге.

Навчання засновника Чхондоге стверджує, що шляхом самодисципліни і самоудосконалення можна досягти божественних чеснот і впливати на все, не докладаючи свідомих зусиль і волі. Малося на увазі, що рай, про яке він говорив, знаходиться на землі, а не в іншому світі.

Більшість інших нових корейських релігій також сприйняла ці погляди, хоча при цьому кожна поклоняється своєму божественному керівнику або рятівнику, посланому на землю з небес, щоб врятувати мир. Деякі з цих керівників живуть у наш час, тоді як інші, як, наприклад Тангун, є легендарними фігурами. Поклоняються тим, хто помер, хто як Чхве прийняв мученицьку смерть.

Деякі секти мають ультранаціоналістичний характер і заявляють, що Корея буде наступною Великою світовою імперією, а корейська мова - міжнародним і що на Землю буде посланий кореєць, призначений божественними силами рятівником всього людства.

Хоча синкретизм завжди був властивий корейській релігії впродовж сторіч, рух Тонхак зробив першу; спробу осмислити цю тенденцію. Його засновник Чхве в своїй релігійній системі, як він говорив, "з'єднав воєдино конфуціанську етику, сприйняття природи, якому вивчає буддизм, і даоське вдосконалення у використовуванні енергії". З католицтва він узяв ідею персоніфікованого Бога, за яку боровся все життя.

Синкретизм в тому або іншому ступені можна знайти у всіх сектах Тонхак і Чинсан. Та ж тенденція спостерігається майже у всіх новітніх релігіях, таких, як Ільсимге, Течжонге. Мурен Чхондо, Лонном, Тодокхве і Чонільхве. Більшість цих релігій, конфуціанських з погляду своєї етики, слідує буддійським ритуалам і використовує даоські методи в релігійній практиці.

Нові релігії розцвітали головним чином за часів соціальної нестабільності, але останніми роками їх число і вплив зменшувалося у міру того, як міцніло корейське суспільство. Поклоняючись Тангуну, легендарному засновнику корейської нації, або пропонуючи навчання, схожі на ті, які проповідують відомими конфесіями, нові релігійні напрями або зміцнюються як, наприклад, Чхондоге, Геть Бульге - Он буддизм, Течжонге і Об'єднана Церква - рух Муна, або поглинаються іншими релігіями. У Кореї існує декілька японських релігійних напрямів. Є і напрями, які засновані на християнському догматизмі і розповсюджуються за допомогою релігійних іноземних груп. Більшість нових релігій виникла в сільських районах, потім вони проникали в міста і, подібно традиційним релігіям, прагнули пристосуватися до потреб людей індустріального суспільства.

1. Геть буддизм

На початку 20 в. мир вступив в нову епоху криз, соціальних потрясінь і змін. Корея після багатовікової ізоляції від зовнішнього світу втратила свою національну незалежність і в 1910 р. остаточно перетворилася на японську колонію. Саме в цей період в Кореї зародилася нова релігія - он буддизм, яка пізніше набуде поширення далеко за її межами. Геть буддизм з'явився завдяки проясненню його засновника Пак Чун Біна, відомого під іншим ім'ям - Содесан. (1891-1943г.). Його називають інакше Содесан Теджонса (Великий Наслідний Вчитель) і він почитає